Владислав Ревенко: «Дайте можливість тренуватися на повітрі – будуть інші результати»

Результати кваліфікаційних змагань у стрибках з жердиною у чоловіків вразили. Відбірні 5 м 70 см подолали 16 атлетів! З доволі пристойними 5.65 можна було посісти навіть 24-е місце!

 

Нажаль, українець Владислав Ревенко не зумів увійти навіть до цих двох дюжин. 5.25, і він – лише 33-й.

 

- 5.25 – певно не межа?

 

- Ні, але так склалися обставини, що, як кажуть, не зійшлися зірки. Нічого не вийшло, навіть було гірше, ніж могло бути. А в стрибках з жердиною найдрібніша деталь може все зіпсувати, результату не буде.

 

- Зараз, після змагань, розумієте, що потрібно було зробити інакше?

 

- Є дві причини, які зіграли велику роль. По-перше, сам процес підготовки до сезону відбувався у приміщенні, а змагатися доводилося на повітрі. На повітрі – це усього чотири старти. Коли виходиш з приміщення, починається розкоординація, тому що в приміщенні – прив’язка до даху, до стін, тобто до орієнтирів. А на стадіон коли виходиш – цих орієнтирів не має, і починається в голові, як то кажуть, каша. Не розумієш що робиш, куди біжиш. Не розумієш як робити, взагалі не можеш зібратися.

 

Друга причина, чому було погано – перед чемпіонатом ногу підвернув, пропустив два тижні тренувань, тому що не міг на неї стати, не те що повноцінно займатися. А коли біль вгамувався, коли почав готуватися, пішли технічні роботи, то було дуже все погано, тому що організм через травму почав підстраховуватися, і все, що я набрав у підготовчий період, упродовж двох тижнів паузи перетворилося в нуль.

 

У кваліфікації я викрутився як міг, тому що все могло бути набагато гірше. Міг навіть не взяти початкову висоту.

 

- Тим не менш, взяли її з першої спроби.

 

- Так, але сама техніка стрибку не віщувала високого результату. Тому що комплекс тих факторів, про які я казав вище, вибив мене повністю. Це був мій третій чемпіонат світу, і жодного разу не виходило дійти до фіналу. Тому що сама система підготовки, коли ти виходиш у сектор і починаєш змагатися, знаючи, в яких умовах тренуються твої суперники, стає сумно… Ти розумієш, що умови боротьби зовсім не рівні, хоча ти нічим не гірший, не слабший за тих атлетів.