_pictogram.svg.png)
На чемпіонаті світу з гірського бігу, який 19 вересня проводився у Бетвс-і-Коед за програмою вгору-вниз, найкращий результат серед українців показала Оксана Угринчук. У змаганнях серед жінок вона посіла 29-те місце.
За словами керівника делегації, члена Виконкому ФЛАУ, президента ФЛА Львівської області Олега Немчінова, результат Угринчук – великий успіх для всієї команди. Проте і Оксана, й інші атлети спроможні піднятися ще вище. Цілком, можливо, навіть зазіхнути на першу десятку.
- На чемпіонат світу у складі нашої команди поїхали атлети, які професійно займаються гірським бігом. Серед них чемпіони України – Оксана Угринчук і Вадим Рогозовський. 29-те місце Оксани – небувале для нас досягнення. Але вона могла б претендувати навіть на місце у першій десятці. В інших атлетів місця теж могли бути вищими, - говорить Олег Миколайович. - Що завадило виступити краще? Змагання проводилися у Великій Британії, у Вельсі. Ситуація з візами там завжди трішки складніша, ніж в інших посольствах. Їх спортсмени отримували вже перед самим від’їздом. Щоб уникнути ризику, квитки купували в останній момент: довелося летіти з пересадками, Михайло Бучацький, Сергій Расчупкін і Богдан Добранський приїхали у вечір перед стартом. Це, звісно, вплинуло на результати.
Але хотів би відзначити й позитивну сторону – прогрес не лише у результатах гірського бігу, а й у ставленні до нього у нашій країні. Цього року Федерація легкої атлетики України повністю екіпірувала команду, частково компенсувала витрати, пов’язані з дорогою (у тому числі, і завдяки гранту від міжнародної асоціації). Насправді, залишилося не так багато. Для більш успішного виступу потрібно провести навчально-тренувальний гірський збір перед від’їздом, щоб атлети цілеспрямовано готувалися до головного міжнародного турніру року, і відрядити повну збірну, щоб боротися за місця ще й у командному заліку. Шкода, що не змогли поїхати наші юніорки. Думаю, у них були дуже непогані шанси на високі місця. Хоча конкуренція була дуже високою в усіх дисциплінах.
Якщо спортсмени так пізно приїхали, то чи встигли вони познайомитися з трасою?
Легкоатлетична асоціація Вельсу, яка нас приймала, доклала максимальні зусилля до того, щоб ті команди, які приїхали пізніше, оглянули трасу. Тому всі, крім трьох хлопців, які прилетіли останніми, змогли з нею познайомитися. Траса була цікавою, але і дуже складною, про що свідчить і велика кількість падінь під час змагань.
Після чемпіонату України у Славському, говорили про те, що це місто може претендувати на чемпіонат Європи з гірського бігу. Якщо порівняти з Вельсом, наскільки у нас високі шанси, щоб прийняти міжнародні змагання такого рівня?
Траса, яка було у Славському, цілком може бути порівняна з тим, що було у Вельсі. Єдине, у Славському менше коло. Що стосується логістики, то тут ми навіть виграємо. Аеропорт значно ближче – там ми добиралися десь близько 300 кілометрів, у нас – приблизно 100. Крім того зі Славським є пряме залізничне сполучення. У Вельсі ми жили у курортному містечку Лландіно, яке, до речі, дуже нагадує Ялту. Нас поселили у невеличких двоповерхових готелях. У Славському є можливість розмістити команди в одному-максимум двох готелях, що є теж плюсом.
Тому з точки зору логістики і природніх умов, Славське, однозначно може претендувати на проведення чемпіонату Європи.
Але ж коли сьогодні говорять про Україну, то цього недостатньо…
Так, політичні питання відіграють велику роль. На чемпіонаті світу багато людей підходили, запитували про ситуацію в Україні. Росіяни, до речі, поводилися дуже політкоректно. Принаймні офіційні особи і тренери, зі спортсмени я не спілкувався.
Але у найближчі два роки, думаю, нам складно було б претендувати на чемпіонат Європи в принципі. Я брав участь у Конгресі Всесвітньої асоціації гірського бігу (WMRA), яка входить до складу IAAF. Там, зокрема, були затверджені чотири старти – в Італії, Словаччині, Чехії і Болгарії. Вони представили попередні заявки, і, маю сказати, рівень дуже високий. Вони добре підготовлені, у них уже є досвід у проведенні таких турнірів. Тобто конкуренція висока, а через рік-два, мабуть, буде ще вищою. Гірський біг набирає популярності, організовується багато аматорських забігів, дуже багато людей цим займається для підтримання форми. І якщо WMRA використає увесь свій потенціал, то рівень зросте ще більше.
