Родина тренерів з Донецька приїхала до Луцька підіймати спорт

Інформаційне агентство «Волинські новини» поспілкувалося з наставниками Олегом та Оленою Вегнерами.

 

Невизнана війна на сході Україна змінила не одне життя, переписала не одну долю. Так сталося із сім’єю тренерів-легкоатлетів із Донецька, які після початку бойових дій на малій батьківщині вимушені були покинути рідну домівку і переїхати до Луцька. Утім родина настільки уподобала відносно невеличке та комфортне місто, що прийняла рішення залишитись тут назавжди.

Так, заслужений тренер України Олег Вегнер щиро переконаний, що разом із своєю половинкою Оленою, «підійме з колін» легку атлетику на Волині та виховає справжніх чемпіонів, тим паче, що з оновленим стадіоном «Авангард» заповітна мрія легко стане реальністю.

 

- Чому для переїзду обрали саме Луцьк?

- До Луцька нас запросили друзі. Вони розповіли, що в обласному центрі Волині облаштовують прекрасний стадіон. Тренерів такої кваліфікації, як я і моя дружина, на жаль, у Луцьку поки немає. Тому нас попросили приїхати, натомість із зони проведення АТО. Це чудово, що тепер маємо можливість готувати майбутніх чемпіонів з легкої атлетики й серед лучан. Мої колишні учні неодноразово ставали чемпіонами Європи. Разом з нами з Донецька переїхав і призер Чемпіонату України серед дорослих Данило Даниленко. Ще один вихованець отримав звання заслуженого майстра спорту, два – звання «міжнародника» й 15 чоловік стали майстрами спорту, - із захопленням розповідає Олег Іванович.

- У Луцьк потрапили завдяки Федерації легкої атлетики України, зокрема дуже допоміг Володимир Рудюк. До цього ми стукали в «двері» різних областей України. Але з усіх запропонованих варіантів Луцьк найбільше припав до душі. Напевно, так сталося тому, що в цьому місті тренерів цінують більше, ніж будь-де. Тут відношення до легкої атлетики – на найвищому рівні. Бо люди в цьому зацікавлені. Таке диво побачиш не усюди. В принципі, у рідному Донецьку в мене і моєї родини усе було добре до того моменту, поки не розпочалась війна, - підтримує чоловіка й дружина Олена, яка, до слова, також стала на тренерську стежинку.

- Страшно було покидати рідну домівку?

- Боязно було від того, що їхали у невідомість. Інше місто… Все, що могли, ми завантажили в авто і взяли із собою. А квартира і нажите добро залишилось там, в Донецьку, - зітхає пан Олег.

- Власне, яким був рівень легкої атлетики у Донецьку? Звісно, до початку війни…

- На жаль, поки що легка атлетика Волині значно «відстає» від донецької. Але, з нашою допомогою та бажанням працювати, а в динаміку роботи ми вже «вклинились», я переконаний, що легку атлетику області ми піднімемо, - зазначив легкоатлет.

- Уже взялися тренувати волинських спортсменів?

- Так. Поки що займаюсь зі студентами. Просяться на тренування дітки маленькі, але малюків ми поки що у групи не набираємо. Батьки постійно телефонують, але я прошу дати нам час втягнутися в роботу. Зате робимо активний відбір по школах міста, - каже донецький тренер.

 

Пані Олена також зізналась, що у Луцьку починає набирати власних вихованців.

- І, якщо у них є «база», ми зробимо з них чемпіонів. Я в цьому впевнена, - посміхається спортсменка.

- Як ви оцінюєте оновлений стадіон «Авангард» з професійної точки зору?

- Реконструйований стадіон може дати найефективніші заняття для дітей, спортсменів, тут може тренуватися збірна України. Він відповідає усім нормам європейського стандарту, – зазначив Олег Іванович.

- З технічної точки зору бігові доріжки сертифіковані, тому на стадіоні можуть проводити Чемпіонати України та Європи, - додала пані Олена.

- Якими є ваші плани на майбутнє?

- Ми приїхали до Луцька і з тим розрахунком, що залишимось тут жити назавжди і повністю підніматимемо легку атлетику на Волині. Я полюбив Луцьк з першого погляду: маленьке місто, чисте повітря, і, найголовніше, щирі й добрі люди, які завжди підтримають, допоможуть, підуть на зустріч. Жодних негативних емоцій від місцевих мешканців я не відчув. І в Донецьку, і в Луцьку є хороші люди, - чесно зізнався тренер зі сходу.

 

- Якими ви бачите шляхи розвитку та піднесення легкої атлетики у Луцьку. Як її поставити на гідний світових стандартів рівень?

- На Волині є чудові діти. Можна сказати, що ми шукаємо таланти в області. І я переконаний, що з часом вони з’являться. Для того, щоб займатись спортом, потрібно, як мінімум, прийти на стадіон. Особисто я почав займатися легкою атлетикою з 16 років і при цьому отримав звання майстра спорту, був чемпіоном України. Тобто, у будь-якому віці можна прийти у спорт, якщо є бажання, прагнення, а ще працьовитість та трішки таланту. Кожен може досягнути високих результатів, - запевняє Олег Іванович.

- Тренерською діяльністю займаюсь з 2003 року. Спортом почала займатись з 15-ти років. Після народження доньки мене переслідували травми. У 26 років прийняла важке для себе рішення: кинути спортивну кар’єру і допомагати чоловіку. Тож, до мене прийшли діти і моя тренерська робота пішла вгору. Так, мої спортсмени почали масово ставати чемпіонами країни, отримувати звання майстрів спорту, подорожувати за кордон. Сподіваюсь продовжити ці починання і на Волині», - мрійливо посміхається пані Олена.

- Що можете побажати людям, які стали на широкий спортивний шлях?

- Досягнути високих результатів, аби стати гордістю області й країни в цілому. Стояти на п’єдесталі з прапором України в руках, - щиро бажає майбутнім чемпіонам спортивне подружжя.

До слова, не залишилась обабіч спорту й донька легкоатлетичної сімейки 13-річна Карина. Уже цього року дівчина зайняла друге призове місце в юнацькому чемпіонаті України з легкої атлетики.

Наразі Карина навчається в ЗОШ № 25. Дівчинка розповіла кореспонденту Інформаційного агентства «Волинські Новини» Вікторії Семенюк про те, що у Луцьку їй вдалось знайти багато вірних друзів.

«Головне у спорті – це бажання й працелюбність. І тільки тоді до вас прийде справжній успіх», - переконує юна спортсменка.