_pictogram.svg.png)
Щойно розпочавши метати спис, Максим Богдан у березні 2013 року став чемпіоном України серед юніорів, виконавши при цьому норматив майстра спорту, а також потрапив до юніорської збірної країни, в складі якої у липні того ж року під час чемпіонату Європи серед юніорів встановив національний юніорський рекорд та виконав норматив майстра спорту міжнародного класу. Нині Максим Богдан – одна із надій української легкої атлетики.
Прес-секретар ФЛА Волинської області Юрій Конкевич зустрівся зі спортсменом напередодні від’їзду на збір до Мукачево. Там Максим тренується разом із партнерами по збірній України. Попереду – зимовий чемпіонат України з метань, який стане відбором до національної збірної на Кубок Європи в румунському Араді 12-13 березня.
– Разом із тренером Володимиром Сахаруком ми вирішили потрохи підходити до піку форми, який в олімпійський рік, звісно ж, запланували на літо, – розповідає Максим Богдан. – Найближчим часом прагнутиму виконати олімпійський норматив, щоб кваліфікуватися на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро.
– На яку відстань треба метнути спис, аби поїхати до Бразилії у серпні?
– На 83 метри. Це цілком до снаги мені, адже маю кілька спроб за 80 метрів, тому за відсутності травм і форс-мажорів прагнутиму у весняних стартах отримати ліцензію і спокійно готуватися далі.
– Хто твої головні суперники-конкуренти в Україні?
– Це насамперед олімпійський срібний призер Лондона Олександр П’ятниця із Дніпропетровська, киянин Дмитро Косинський, Олександр Нечипоршук – це всі, хто метає за 80 метрів. У нас торік була дуже хороша конкуренція, думаю, що зараз підтягнуться інші хлопці.
– Як можна тренувати метання списа взимку?
– В Україні це практично неможливо, адже можна пошкодити списи. Вони дуже дорогі, коштують до тисячі євро, бо сертифіковані й виготовлені зі спеціальних сплавів. Коли дозволяла погода, тренувався на стадіоні в Заборолі, зараз чекаємо, доки зійде сніг в Мукачево. А мої конкуренти з-за кордону тим часом мають можливість цілий рік метати в теплих краях. Ми спілкуємося у Facebook, вони розпитують про мої справи, розповідають про свої заняття в Африці, у Португалії...
– Ідеально для тебе було б мати належні умови в Україні...
– Знаю про наміри створення метального центру на базі ЛНТУ. Якщо мати свій манеж, то можна узимку в сітку метати у приміщенні, відпрацьовуючи техніку, і загальну фізпідготовку поліпшувати.
– У твоїй кар’єрі тренери відіграли визначальну роль. Знаю, що ти потрапив у легку атлетику доволі неочікувано...
– У 7-8 класі я їздив на районні змагання метати м’яча, стрибав, бігав непогано. У Маневичах мене помітив тренер Володимир Засєкін. Я вже на той час був високим довгоруким хлопцем, який добре метав м’яча, і за кілька днів тренер приїхав до мене у Старий Чорторийськ. Запропонував серйозно зайнятися легкою атлетикою – поїхати в Луцьк, навчатися у Маяках у тренера Сахарука. Поїхали запитати дозволу в мами. Вона не заперечувала, адже колись Володимир Володимирович і її кликав у спорт, але бабуся була проти.
Хороший тренер – направду половина успіху. Коли взимку 2013 року повернувся із зборів у Криму, мене завалили на сесії в СНУ, залишився без стипендії. Тоді морально й матеріально допомогли і тренери, і батьки. Володимир Іванович домігся, аби я мешкав у профілакторії, адже треба було посилено тренуватися і харчуватися.
– Пригадай своє перше тренування...
– Це було в Маяках. Заходжу в зал і... Атмосфера, тренери, заняття – все сподобалося. Я визначився, що легка атлетика – це моє. Списа до рук узяв тільки через кілька місяців на зборах у Ялті. Почав вчитися метати і відразу виграв «срібло» на чемпіонаті України. Володимир Іванович Сахарук був по-доброму шокований. У 11 класі виконав норматив кандидата в майстри спорту.
– Якими були перші «дорослі» змагання?
– Улітку 2014 року їздив до Німеччини на Кубок Європи. Напередодні травмував спину. На розминці сльози від болю виступали. Вкололи знеболювальне, і я завоював третє місце. Якби не травма – був би переможцем.
– Буває, що на тренуваннях метаєш краще, ніж на змаганнях?
– Ні, навпаки – на тренуваннях гірші результати. Коли змагаєшся, то приходить адреналін, жага конкуренції, і спис летить далі. Перед чемпіонатом Європи у Португалії на тренуваннях в Конча-Заспі метав по 65-70 м, а поїхав на змагання – і поставив національний рекорд. Перед тією найкращою спробою відчув, зловив ритм, підійшов до вболівальників і кажу: «Підтримуйте. Зараз буде найкраща спроба». І метнув на понад 83 метри. У Португалії багато українців, відчував підтримку. Потім усі підходили фотографуватися.
– Людям здається, що легка атлетика – відносно дешевий вид спорту. Водночас знаю, що новий карбоновий змагальний спис коштує 1500-2000 євро, а їх треба мати кілька. Чи можна залучити у метання спису комерційні гроші?
– Маю особистого менеджера й уклав контракт із фірмою «Nike». Спис дуже привабливий для глядачів, це видовищний вид спорту. Є безліч комерційних стартів, особливо у Фінляндії. Я був приголомшений, коли зайшов у сектор для метань і побачив тисячі вболівальників. Квитки коштують по 10-20 євро. Там справжні фанати спорту. У Данії подібна ситуація.
