_pictogram.svg.png)
Минулого вік-енду всі погляди прихильників бігу по шосе були прикуті до Кардіффа. Там відбувався не лише чемпіонат світу з півмарафону, а й семінар, присвячений бігу по шосе. Серед його учасників був українець Олександр Кузін.
Проте розмову з Олександром ми почали саме зі спортивної складової – виступу українців на чемпіонаті світу. Дмитро Лашин став 69-м (1:08.49 год), а Ольга Скрипак не змогла фінішувати через травму.
- Дуже сподобалася організація змагань. Погода над спортсменами, щоправда, «пожартувала»: напередодні змагань була сонячною, а у суботу – дощ і холод, - розповідає Олександр Кузін. – Особливо вразило те, що разом з професійними атлетами на старт вийшли 20 тисяч любителів! Ви уявляєте, що для них значить бігти на чемпіонаті світу, ще й в одному забігу з Мо Фара?! На фініші кожний отримав футболку змагань, медаль. Це величезний крок і розумний хід у популяризації забігів і півмарафону зокрема.
Так Ольга Скрипак усе ж вийшла на старт?
Так, вона стартувала. У неї були проблеми з ногою, проте Ольга боєць і все ж вирішила бігти. Та дуже швидко стало зрозуміло, що біль сильніший за неї, і вона, на жаль, не змогла фінішувати.
Не обійшлося без травм під час підготовки у Дмитра Лашина. Взимку у нього були проблеми з ахіллами. Зараз він відновився, але часу для того, щоб вийти на пік форми, було замало. А от влітку він має показати зовсім інший результат. На чемпіонаті Європи у нас може бути дуже сильна команда. На високий рівень повинен вийти й Олександр Матвійчук. Зараз якраз аналізую виступи, але якщо все складеться, як має бути, то в Амстердамі матимемо шанс навіть зачепитися за командну медаль.
У Кардіффі ви також брали участь у семінарі, присвяченому бігу по шосе. Що запам’яталося найбільше?
Такі семінари дуже корисні. Це не лише нові знання, отримані безпосередньо під час семінару. Я там зустрів багатьох тренерів, менеджерів з інших країн, обговорили з ними багато питань, обмінялися досвідом.
Під час семінару дуже сподобався виступ представників британської компанії The Great Run Company, яка займається саме організацією пробігів: я і про зміст, і про його презентацію. Вражає те, яку увагу вони приділяють усім без винятку забігам, незалежно від кількості учасників. Усе прописано до найдрібніших деталей, розписані ролі чи не кожного волонтера.
Багато уваги приділяли марафону. Зокрема, обговорювали його доцільність у програмі чемпіонату світу. Проте дійшли висновку, що виключати його з програми неправильно. Так, не всі провідні марафонці беруть участь у чемпіонаті світу, але від цього змагання не є менш престижними. Так само не зовсім правильно буде робити кваліфікаційні нормативи на чемпіонат й Олімпійські ігри жорсткішими: від цього постраждає географія учасників, а з нею – і популяризація виду.
Участь у семінари також брали рекордсменка світу Пола Редкліфф, Стів Джонс, Тім Гатчінґс, Джос Герменс і Массімо Маньяні. Цікавою була їхня дискусія про те, коли ж чоловіки «розміняють» дві години на марафонській дистанції. Але на це питання відповіді було марно шукати: один сказав через 15 років, інший – через сорок, третій – взагалі ніколи.
***
