_pictogram.svg.png)
9 грудня в Белграді відбувся міжнародний семінар з кросу під егідою ІААФ. Головною темою семінару був крос як головний і основний спосіб розвитку витривалості у бігунів на середні дистанції. Участь у семінарі взяли більше ста делегатів з національних федерацій усіх континентів. Україну представляли Михайло Сташків та Олександр Охрименко.
Як розповів Олександр Охрименко, семінар був розбитий на кілька частин. У першій з них виступали видатні спортсмени, які досягли успіху і в кросі, і на доріжці та шосе. Серед них – Аннет Сержент (Франція, чемпіонка світу-1987 з кросу), Крейг Вірджин (США, дворазовий чемпіон світу з кросу 1980 і 1981 років), Бенджамін Лімо (Кенія, чемпіон світу з кросу 1999 року), Пола Редкліфф (Велика Британія, чемпіонка світу з кросу 2001, 2002 років, світова рекордсменка з марафонського бігу), Соня О’Салліван (Ірландія, чемпіонка світу-1998 з кросу).
Усі вони зійшлися на думці, що саме крос, біг по пересічній місцевості, біг вгору та згори – це основний і головний фактор для виховання бігунів групи витривалості. При цьому, на жаль, деякі сучасні тренери категорично забороняють своїм учням бігати кроси. І це було, зокрема, зазначено в посланні президента ІААФ Ламіна Діака. Але ж крос – це найголовніший тренувальний засіб бігуна. Він не лише сприяє тренуванню витривалості, а й збільшує силу м’язів, покращує координацію рухів, сприяє правильній постановці стопи і в той же час виховує силу волі, характер атлета, його волю до перемоги і, що важливо, командний дух. Адже крос – це не лише індивідуальний, а й командний вид легкої атлетики.
«Крос - найбільш природний, чесний і справедливий вид бігу. У ньому немає пейсмейкерів, немає відліку кіл, ти біжиш на межі своїх фізичних і психічних можливостей і долаєш себе. Кросовий біг - найреальніша перевірка бігуна на міцність»,- сказала Пола Редкліфф.
У другій частині семінару виступали представники національних федерацій. Крім того тренери з ї розповіли про те, як побудована система підготовки й відбору до чемпіонату світу з кросу в їхніх країнах, а також про програми розвитку кросового бігу. У цих країнах крос – частина національної культури, він навіть входить до шкільної програми. Така ж ситуація і в США.
Член Ради ІААФ, іспанець Хосе Марія Одрізола торкнувся однією з основних проблем - відмови багатьох європейських країн від участі в чемпіонаті світу з кросу, а саме:
- різні строки проведення: чемпіонат Європи в грудні, а чемпіонат світу – в березні;
- складні погодні умови для тренування на вулиці в багатьох, особливо північних країнах взимку;
- зимовий змагальний сезон у приміщенні;
- високий рівень африканських бігунів робить недоцільним для багатьох країн виступ на чемпіонаті світу.
Про ті ж проблеми говорив і представник французької федерації, а представниця Австралії заявила, що участь спортсменів «Зеленого континенту» в чемпіонатах світу з кросу без підтримки ІААФ стає для них дуже складною.
У третій частині семінару було проведено круглий стіл, у якому взяли участь екс-рекордсмен світу з бігу на 10000 м, переможець Кросу Націй 1971 року Девід Бедфорд, президент ЕАА Гансйорг Вірц, призер Олімпійських Ігор , голова комісії спортсменів ІААФ Френк Фредерікс , голова комісії з кросу ІААФ Девід Окейо, провідний спортивний журналіст Франко Фава. Координував дискусію керівник семінару, олімпійський чемпіон , віце -президент ІААФ Себастьян Кое.
Виступаючими були запропоновані наступні напрямки для підвищення популярності кросового бігу в світі:
- введення легкоатлетичного кросу в програму Олімпійських ігор;
- підтримка національних федерацій шляхом введення квот для участі в чемпіонаті світу з кросу;
- розширення кількості дистанцій і введення додаткових вікових категорій (молодь , юнаки) в програму чемпіонату;
- організація етапів Кубка виклику або Кубка світу за аналогією з біатлоном .
«Кросовий біг є основою для успішних виступів на доріжці і шосе. Тому ІААФ буде вживати всіх заходів для підвищення популярності цього виду легкої атлетики», - резюмував Себастьян Кое.
Текст надано Олександром Охрименком
