_pictogram.svg.png)
«Ми йдемо на медаль Бондаренка. Коли фінал?», «А яку медаль виграє Бондаренко?», «Бондаренко ж переможе, правда?» З наближенням олімпійського легкоатлетичного турніру подібних запитань ставало дедалі більше. «Так, всі йдемо на стрибки у висоту, підтримувати і Богдана, і Андрія. Але не все так просто», - тільки й залишалося відповідати всім.
Про хворобу Богдана незадовго до початку легкоатлетичного турніру на Олімпійських іграх знали не так багато людей – інформацію не хотіли афішувати. Про її серйозність – і того менше. У секторі в Ріо Бондаренку довелося змагатися не лише з суперниками, а і з хворобою і наслідками її лікування. Та подолання себе почалося ще до фіналу. В атлета навіть промайнула думка зібрати речі і поїхати додому ще до початку змагань, але чемпіонський характер взяв гору.
«Якби мені десять днів тому сказали, що виграю бронзу, засмутився б. На той момент був у найкращій своїй формі. Але якщо б почув це три дні тому, не повірив би. Я сильно захворів, була висока температура. Лікарі призначили курс антибіотиків, який закінчився якраз у день кваліфікації. Тож сьогоднішній результат – це результат після довгого лікування. А бронзова медаль для мене як платинова, - зізнається Богдан журналістам після виступу. - Першою думкою було приймати антибіотики, збирати сумку і їхати додому. Був дуже засмучений. Але потім зібрався і вирішив боротися до кінця, адже це Олімпіада, вона один раз на чотири роки і недаремно ж ми тренувалися увесь цей час».
Зусилля Богдана Бондаренко і його тренера і батька Віктора Васильовича Бондаренка вилилися у бронзову медаль Олімпійських ігор. Її спортсменові забезпечили 2,33 м, які він подолав з першої спроби. Після цього пропустив 2,36, а от двічі 2,38 і на завершення 2,40 м цього вечора йому не підкорилися.
«Я завжди пропускаю спроби, але сьогодні це було особливо потрібно робити... Не можна було і завий раз розминатися, робити бодай який зайвий рух, - продовжує Богдан. – Якщо на дві перші спроби у мене ще були сили, то потім їх не вистачило. Було дійсно дуже складно. Дорогою на стадіон міряв температуру, була 37,5. Випив знеболююче, жарознижуюче – і пішов на розминку.
У тому що залежить від мене, я зробив максимум. У секторі виклався на сто відсотків, залишив там здоров’я. Поки що не знаю, чим це закінчиться. Після кола пошани лежав 15 хвилин і не міг встати, оскільки крутилася голова».
Переміг Дерек Друан з Канади (2,38 м). Мутаз Есса Баршим з Катару другий (2,36 м). Андрій Проценко поступився Богданові за спробами і став четвертим (2,33 м).
