_pictogram.svg.png)
24-30 жовтня в корейському місті Тегу відбулися міжнародні курси для тренерів з легкої атлетики IAAF International Cource of Athletics Coaching 2016.
Організаторами заходу виступили IAAF та Корейська легкоатлетична асоціація, які у повному обсязі фінансували ці курси, включаючи витрати на дорогу, проживання і харчування учасників. Серед 32 тренерів з п’яти континентів, які взяли участь у заході, був провідний тренер штатної команди національної збірної команди України з легкої атлетики Олексій Сердюченко. Прес-служба ФЛАУ звернулася до Олексія із проханням поділитися враженнями стосовно перебування у Кореї, а також зробити стислий огляд самих курсів, на що він із задоволенням зголосився.
- Незважаючи на дуже насичений робочий графік, одразу дав згоду на участь в цих курсах, адже розумію на скільки важливими є переймання досвіду від провідних світових фахівців, спілкування на професійні теми з колегами з інших країн, вивчення особливостей організації їх роботи, тощо, - розповідає Олексій Сердюченко. - Тим більше, що однією з тем в програмі заходу була поведінка спортсменів під час підготовки та здійснення довготривалих подорожей, полегшення проходження акліматизації в нових умовах – те з чим зовсім нещодавно нам прийшлось зіткнутись під час Олімпійських ігор у Ріо, і що на нас очікує за чотири роки в Токіо-2020. Було, звичайно ж, багато інших цікавих тем, але про все по порядку.
Перше, що вразило в Кореї – це краса самого міста Тегу. Воно розташоване у долині і оточене з усіх боків горами. Клімат нагадує наше південне узбережжя Криму. Температура вдень була близько +20 градусів за Цельсієм. Наша лекційна і практична робота, проживання, а також харчування було організоване під одним дахом – в нещодавно збудованому легкоатлетичному центрі Daegu Athletics Promotion Center, який розташований у передмісті Тегу. Це було дуже зручно, адже в слухачів не було необхідності втрачати час на переїзди між локаціями. В той же час це дало можливість скласти дуже насичену і інтенсивну програму курсів – кожного дня ми проводили по 7-8 годин занять, поділених на дві сесії. Матеріал викладався англійською мовою. Самі корейці дуже організовані і відповідальні у своїй роботі. Кожен знає що, коли і як він має виконувати за для досягнення спільної мети.
Складається враження, що все відбувається ніби саме по собі, без сторонньої участі. Якась загальна ідилія і повний порядок. Наприклад, власне, самі курси «від А до Я» були організовані і проведені групою із 4 молодих людей, допомагали яким ще двоє перекладачів (вони вели синхронний переклад лекцій і практичних занять для своїх колег-земляків у режимі реального часу). А це дуже великий об"єм роботи!
Передусім хочу зазначити, що багато речей, які обговорювалися, не є новиною для більшості наших провідних спеціалістів. Лектори ж в своїх виступах на перших етапах пропонували матеріал для, так би мовити, середнього рівня, і тому розкривали теми з майже з самих азів. З подібними «проблемами» мені вже доводилось стикатися на Європейській тренерській конференції в Англії в 2014 році. Там теж починалось все із дуже примітивних і зрозумілих для нас речей. Хоча у підсумку я виніс багато корисного, впровадив у своїй роботі і продовжую використовувати на практиці. Так трапилось і цього разу у Тегу. Умовно кажучи, близько 80-90% відсотків інформації мені вже було відомо до того, і лише 10-20% (в залежності від теми) розкривали щось нове. Проте, мушу визнати, що навіть за цими «вершками» варто їхати на край світу! Водночас, ніколи не буде зайвим освіжити в пам"яті і зрозумілі речі.
За тиждень перебування у Тегу нам були викладені дві різних програми. Перші три дні були присвячені особливостям підготовки юних легкоатлетів у багаторічному циклі. Така собі стратегія (або модель) виховання легкоатлетів топ-рівня з самого малку. Читав цей курс лекцій відомий німецький фахівець доктор Вольфганг Кіллінг – людина, яка пройшла шлях від професійного атлета (стрибав у висоту 2.28 м у 80-х роках) до головного тренера національної збірної команди Німеччини і спортивного науковця. Зараз доктор Кіллінг відповідає за підвищення кваліфікації усього тренерського штабу у своїй збірній, є автором багатьох методичних книжок, публікацій і різноманітних досліджень в сфері легкої атлетки. Мені пощастило завести з ним дружні стосунки, і ми, борючись із безсонням від значної різниці у часі (- 6 годин у порівнянні з київським часом), довгими вечорами й ночами обговорювали різні проблеми і перспективи легкої атлетики в наших країнах, структури і особливості побудови й роботи національних федерацій, ключові аспекти успіху світових лідерів в легкій атлетиці, формулу вдалого впровадження нових комерційних змагань і національних чемпіонатів, та багато інших дуже цікавих питань. Тим, кому пощастило менше, і хто не мав можливості долучитися до наших приватних дискусій, Вольфганг запропонував теж дуже цікаву проблематику на своїх лекціях і практичних заняттях. Маю надію, що в мене буде можливість представити широкий огляд його курсу для своїх колег в Україні. Зараз викласти все й одразу на папері просто неможливо. Але в загальних рисах вже зараз можу окреслити ключові посили з його курсу.
В Німеччині дітей починають приводити у спорт з 6-7 років. Віддають в декілька спортивних секцій одразу. Десь з 11-12 років, якщо дитина проявляє здібності і хист до легкої атлетики, акцент зміщується на користь нашого виду спорту (хоча паралельне заняття і в інших секціях не виключається). На цьому етапі головною метою ставлять всебічний розвиток дитини і її рухливих здібностей, опановують якомога більше видів легкої атлетики. Найкращим варіантом німці вважають багатоборну підготовку з подальшим виступом у змаганнях з багатоборства (15-17 років). В подальшому (17-19 років) більше зосереджуються на 1-2 видах, в яких спортсмен має найкращі результати (або перспективи їх досягнення), але із багатоборством не прощаються. І лише після досягнення 22-23 річного віку пропонують остаточно визначитись і зосередитись на одному, «коронному» виді. Такий шлях пройшло багато німецьких зірок легкої атлетики. Серед прикладів теперішнього покоління німецьких легкоатлетів, які працюють за цією системою, можна навести Ніколаса Кола – чемпіона світу серед юнаків та юніорів з багатоборства, який у метанні списа (700 гр.) має результат 83 м 94 см. Разом з тим, німецькі фахівці намагаються зорієнтувати своїх молодих спортсменів на спеціалізацію в тому виді легкоатлетичної програми, де Німеччина традиційно має великі успіхи на міжнародному рівні – метання, стрибки, багатоборство. Ранню спеціалізацію німці вважають негативним явищем при вихованні успішного легкоатлета, який може розраховувати на довготривалу вдалу спортивну кар"єру. Одним з їх головних пояснень цієї тези є «зношення» організму і опорно-рухливого апарату атлета при виконанні одноманітних змагальних вправ у максимальному режимі. За багато років німці вибудували свою власну модель, яку намагаються донести до вітчизняних тренерів усіх рівнів через різні семінари та курси. Крім того, вони дуже відповідально ставляться до питання планування циклів і етапів підготовки (різних рівнів: від тижневого до річного і багаторічного). Цьому питанню була присвячена більша частина наших практичних занять, яку ми виконували у групах, сформованих з 6-8 тренерів з різних країн. На одному із таких занять (останньому) на мене чекало головне випробування – я мусив скласти і представити на загальний «суд» власний річний план підготовки легкоатлета-спринтера до вирішальних змагань сезону – чемпіонату світу серед юніорів. Звичайна для нас справа, адже ми складаємо такі календарні річні плани періодизації для кожного з членів штатної збірної команди, але ж тут на підготовку давалося лише трохи більше години, і захист здійснюється англійською мовою, і відповіді на питання колег і лектора – також англійською! Крім того, стояло завдання окреслити і тренувальні засоби на кожному з етапів, а також логіку їх змін і перебудови у часі. Справжній іспит! Було цікаво перевірити себе і відстояти честь нашої вітчизняної школи легкої атлетики. У підсумку мені виказали схвальні відгуки.
Також Вольфганг проводив і практичні заняття в критому манежі, де організовував справжнє тренування для 5-6 тренерів, які зголосилися стати волонтерами і виконати роль юних спортсменів-початківців. Під час таких занять німецький фахівець ділився своїм арсеналом вправ для розвитку якостей в тому чи іншому виді легкої атлетки. Також приводив різні приклади психологічних прийомів при роботі з дітьми. Та це далеко не все про що йшла мова в його частині програми курсів.
Останні три дні програми були присвячені лекціям фахівця-практика з великої літери, доктора Рендела Вілбера – спеціаліста, який впродовж останніх 8 олімпійських циклів (як літніх, так і зимових) здійснює психологічний та медичний супровід збірних команд США з легкої атлетки, плавання, велоспорту, лижних гонок, ковзанярського спорту та біатлону.
Доктор Вілбер залишив про себе теж дуже позитивне враження – відкрита людина, яка з особливою повагою і увагою ставиться до всіх без винятку колег-слухачів. Відповідь на будь-яке запитання «розжує» до найдрібніших деталей і не зупиниться, доки не буде впевнений остаточно, що його повністю правильно зрозуміли. Слухачам він виклав 6 лекцій. Практичної частини, як такої, програма курсу не передбачала. Натомість, Ренді (саме так він просив до нього звертатись) щодня виділяв по дві години на загальні обговорення у форматі питання-відповідь, а потім ще після вечері з 19:30 до 21:30 перебував у лобі для спілкувань із слухачами щодо питань, які їх цікавлять.
У своїх презентаціях Рендел зосередив увагу на біологічних аспектах в тренуваннях спортсменів, раціональному співвідношенні навантажень та відновлення після них, адаптації організму спортсмена до незвичних умов, недопущенні перевтоми (або перетренування) та механізмах виходу із цього стану. Особливу увагу він акцентував на стратегії багаторічної підготовки атлетів світового рівня (тут багато речей збігається із тезами Вольфганга Кіллінга). Були висвітлені питання побудови річних циклів підготовки і виводу на пік спортивної форми на прикладі американських зірок спорту (Майкл Фелпс, Кеті Ладекі, Джеремі Уорінер та ін.). Крім того, значну частину часу Рендел присвятив розкриттю американської моделі спортивної галузі: школа-коледж-університет-національна збірна команда, а також стратегії підготовки американських легкоатлетів та плавців до Олімпіади у Ріо. Також торкнувся механізмів фінансування спорту вищих досягнень в США, використання тренувань в умовах середньогір"я і високогір"я, необхідних умовах для вдалої перебудови організму після довготривалого перельоту та ін.
Перед початком цього курсу особисто мені здавалося (і я на це дуже чекав), що нам будуть відкриті якісь таємниці у питанні медичного забезпечення спортсменів, якісь чарівні медичні засоби чи прилади, які дозволяють їх організму швидко відновлюватись і адаптуватись до навантажень чи незвичних умов, прискорювати процеси відновлення тощо. Та виявилось, що топові американські атлети (під впливом док. Вілбера) вже давно відмовились від біологічних добавок (окрім лише деяких елементарних). Звичайно не всі, але ті з якими працює конкретно він. А їх результати вражають. Натомість, вони зосереджують увагу на раціональному співвідношенні навантаження і відновлення з оптимальним використанням природних біологічних процесів, які відбуваються в організмі людини. Тут, звичайно, особлива увага приділяється постійній діагностиці, медичному контролю і самоконтролю. Прості речі вони довели до досконалості і безупинно їх використовують на найвищому спортивному рівні. Дуже велику увагу приділяють сну спортсменів. Наприклад, для контролю відновлювальних процесів організму під час сну спортсмени використовують спеціальні прилади (sleep-monitors), які дозволяють відстежити фази сну і їх тривалість, потім передати результати такого моніторингу тренеру за пару годин до тренування. Це дає можливість завчасно зрозуміти стан спортсмена перед тренуванням і внести корективи до плану заняття. Динаміку результатів таких досліджень протягом мікро- , мезо- і макроциклів американці використовують при аналізі ефективності тренувальних програм, плануванні наступних періодів і т.п. Також вони широко використовують різноманітні портативні і стаціонарні прилади для визначення рівня гормонів (гормон росту, кортізол), вітамінів і мінералів (залізо, вітамін D), корисних (та некорисних) речовин та сполук у крові спортсменів (глюкоза, лактат, білкові речовини і т.д.). Водночас, акцент робиться на здорове повноцінне харчування, водний баланс, відновлювальні процедури (контрасти температур, масаж, гідропроцедури, лімфодренаж, компресійний одяг і т.д.). Тобто, в США вироблена справжня система використання природних та елементарних штучних засобів відновлення, яка, завдяки дотриманню певних часових інтервалів при виконанні необхідних дій і отриманню зворотного зв’язку від організму спортсмена (діагностика), дає можливість якнайкраще балансувати у процесах навантаження та відновлення. А це, на їх думку, є найголовнішим у тренувальному процесі.
Звичайно, багато тез від американців можуть викликати недовіру і певні підозри у замовчуванні чогось «свого, цілком таємного». Трапляються допінгові скандали і з американськими зірками. Певна річ, не всі вони йдуть саме тим шляхом, який пропонує доктор Вілбер. Та не можна не погодитись, що в першу чергу мабуть варто навчитись максимально використовувати природні засоби та процеси відновлення, прискорення адаптації і використовувати елементарні методи поточної діагностики.
Підсумовуючи, хотілося б зазначити, що тренерський потенціал більшості представників з азіатських і африканських країн, країн Океанії значно поступається нашому. В цьому звичайно наш плюс, але не можна спочивати - треба постійно тримати руку на пульсі в питанні вивчення нових методик, тенденцій і формул успіху світових лідерів в легкій атлетиці. А ще, як на мене, для нашого спільного успіху дуже важливо доводити все це до тренерів в регіонах, організовувати свої національні і регіональні курси й семінари, зробити доступною для широкого загалу методичну базу. Було б дуже великим кроком вперед скласти таку собі «національну методичну базу знань з легкої атлетики», до якої б мали доступ всі тренери нашої країни.
