_pictogram.svg.png)
Певно, однією з найнесподіваніших нагород збірної України на чемпіонаті Європи у приміщенні була бронза у стрибках з жердиною Марини Килипко.В останнє в цій дисципліні наші співвітчизниці вигравали нагороди на змаганнях такого рівня ще наприкінці 1990-х років, коли на світовій арені сяяла зірка Анжели Балахонової.
21-річна харків"янка була однією з семи атлеток, яким у Белграді підкорилася планка, встановлена на висоті 4 м 55 см. Але завдяки тому, що вдалося взяти її, а також попередні висоти, з першої спроби, Марина і зійшла на п’єдестал.
- Марино, можна сказати, що медаль вам принесли усього три стрибки. Важко вони далися чи легко?
- Вони не були легкими. Я намагалася налаштуватися саме на перші спроби, бо на таких змаганнях, як чемпіонат світу чи Європи, це дуже важливо. Твої шанси на гарне підсумкове місце відразу підвищуються. Наприклад, на Олімпійських іграх в Ріо я взяла 4.55 з другої спроби і не пробилася до фіналу, а ті, хто з першого разу стрибнув – з таким же результатом пройшли далі. Отож, останній рік я багато приділила уваги саме стрибкам з першої спроби.
- Третю спробу на висоті 4.65 ви виконували, вже маючи в кишені щонайменше бронзову нагороду. Цей факт, можливо, завадив вам налаштуватися на стрибок?
- Я не знала, що вже гарантувала собі медаль, не рахувала хто на якому місці йде. Я була задоволена тим, що взяла 4.55 з першої спроби, але хотілося стрибнути вище, побити рекорд України для приміщень (4.60, встановлені Анною Шелех у 2012 році). Тим більше, що минулого літа мені ця позначка підкорилася. Зараз в мене і жердини необхідні для гарного стрибка були, і почувалася я добре, і абстрагуватися від усього вдалося. Але 4.65 не взяла. Сильно після цього засмутилася, а тренер мені і каже: «Чого ти сумна, ти ж третя!»
- І настрій відразу змінився?
- Поступово. Не вірилося, що виграла медаль. Я, певно, й досі ще на сто відсотків не вірю, що вдалося це зробити.
