_pictogram.svg.png)
Перший віце-президент Європейської Атлетики, президент Асоціації Балканських атлетичних федерацій (АБАФ) та Федерації легкої атлетики Болгарії Добромір Карамарінов буває в Україні приблизно раз на рік. Нинішній його візит вийшов, певно, найкоротшим (тривав усього один день), але водночас найнасиченішим.
- Я завжди радий приїжджати в гості до національних федерацій, - розповідає пан Карамарінов. - Бо Європейська Атлетика – це не просто офіс в Лозанні. Це – асоціація, яка об’єднує легкоатлетичні спільноти 51 країни. А це значить, що нам потрібно бути якомога ближчими до них. Щодо України – то мені приємно знову у вас бути. По-перше, ви дуже потужна легкоатлетична держава. По-друге, в останні роки за часи президентства Ігоря Гоцула українська федерація показала, як можна прогресувати і заробляти міжнародний авторитет.
Для мене була велика честь бути присутнім разом з моїми друзями на підписанні 4-річного контракту ФЛАУ з ASICS. Це дуже значна подія як для української федерації, так і для всього українського спорту. ASICS – провідна світова компанія з виробництва спортивного одягу, партнер міжнародної федерації.
Зазначу, що далеко не всі національні федерації Європи мають такі спонсорські контракти. Укласти їх – дуже не легко. Вам це вдалося і завдяки високим результатам, які демонструють українські атлети, і завдяки гарним дипломатичним якостям керівництва ФЛАУ. Договір про чотирирічну співпрацю з ASICS – це дуже велике надбання.
Також я побував у вас разом з легендарним багаторазовим чемпіоном і першим віце-президентом ІААФ Сергієм Бубкою та президентом ФЛАУ Ігорем Гоцулом на чудовій Олімпійській базі в Конча-Заспі, де цими днями проводяться міжнародні тренерські курси. Ми привітали їх учасників, поспілкувалися з ними. Такі заходи дуже важливі, адже основа нашого виду спорту – це спортсмени та тренери.
- В Україні точиться багато дискусій з приводу механізмів підтримки державою національних федерацій. Наразі у нас здебільшого діє стара система, коли федерації не отримують гроші на власний рахунок, а фінансуються за посередництва Міністерства молоді та спорту. Лише декілька федерацій, в тому числі й ФЛАУ, беруть участь в експерименті, коли напряму отримують кошти і самі ними розпоряджаються. А як це відбувається в європейських країнах?
- Перед цим ми розмовляли про спонсорський контракт з екіпірування, і я зазначив, що ФЛАУ – одна з небагатьох федерацій в Європі, яка його має. Тут ви також серед лідерів. В Європі 90 відсотків національних федерацій – автономні організації, які мають свій самостійний бюджет. Десь 50 відсотків коштів вони отримують на свої рахунки від держави і вільно ними розпоряджаються, звичайно, дотримуючись всіх законів та конституційних норм. Така самостійність – це абсолютно нормальне явище.
- На що федерація може витрачати ці кошти?
- Якогось єдиного стандарту для усіх країн не має. Але звісно, вона може їх витрачати виключно на легку атлетику. Більш детально всі нюанси прописуються в контракті з державою, яку частіше за все представляє міністерство спорту. Частіше за все це тренувальні збори, відновлення атлетів, їхня зарплатня, виступи на змаганнях.
- Ветеранська легка атлетика – на скільки важливою частиною легкої атлетики загалом вона є, і чи має вона підтримуватися державою?
- Держава не має фінансувати ветеранський спорт. Тому що атлети категорії «Мастерз» - це аматори. Для них легка атлетика – це хобі, яким вони займаються у вільний час. Правила, за якими вони змагаються – не правила Європейської Атлетики. Так, ветерани займаються легкою атлетикою, вони – частина нашої сім’ї. Але держава не має фінансувати цей напрямок. В багатьох країнах ветеранський спорт взагалі – бізнес. Є люди, які організовують змагання ветеранів, і беруть за участь в них гроші. Можливо, гарно було б, якщо б цей бізнес перебрала на себе ЄА. Але якщо ми за це візьмемося – тоді потрібно буде змінювати правила змагань, проводити їх зовсім інакше. Наразі ж це абсолютно аматорський рух.
- Ще одна важлива складова легкої атлетики – масові пробіги, в тому числі марафони. Яке вони займають місце в європейській легкій атлетиці, і як національна федерація має співпрацювати з їх організаторами?
- Більшість марафонів – це як окремі підприємства. Найбільші марафони світу мають бюджети, які в багато разів перевищують бюджети багатьох легкоатлетичних федерацій Європи, включаючи українську. Такі заходи допомагають спорту. Вони об’єднують аматорів, які люблять бігати. Вони популяризують наш вид спорту. Великі марафони також орієнтуються на високі спортивні результати. Але тут є дуже тонка межа, яка визначає статус таких заходів – сертифікація. Сертифікувати їх можемо лише ми. А значить приватні особи самі по собі не можуть організовувати великі марафони. Усі організатори півмарафонів, марафонів хочуть, щоб їхні результати офіційно визнавалися. А в такому разі вони мають проводитися з дозволу національної федерації. Абсолютно нормально, якщо федерації будуть цим користуватися. Для багатьох національних федерацій це гарний додаток до бюджету – мільйони доларів на рік.
- Чи є обов’язковим медичний допуск для участі в марафонах, скажімо, в Болгарії, легкоатлетичну федерацію якої ви очолюєте?
- За законом це необхідно. Без кардіограми серця вас до змагань не допустять.
- Нещодавно ФЛАУ стала членом Асоціації Балканських атлетичних федерацій. Які функції і завдання у цієї організації?
- Я дуже пишаюся цією справою. Створивши АБАФ, ми зробили дуже велике діло для спорту. Змагання між балканськими країнами проводяться давно, але саму Асоціацію ми створили лише вісім років тому. У 2010-му представники дев’яти країн Балканського півострова зібралися у Бєлграді і вирішили упорядкувати цей процес. Президентом новоствореної Асоціації Балканських легкоатлетичних федерацій було довірено стати мені. Основна мета нашої Асоціації – допомога спортсменам регіону. Для переважної більшості наших атлетів сезон завершувався національними чемпіонатами. Спортсменам, скажімо, з Боснії і Герцеговини, Молдови, Чорногорії пробитися на чемпіонати світу чи Європи практично не можливо – на великих змаганнях їхні збірні налічують по 2-3 атлети. І тому ми створили чемпіонат Балкан. Легкоатлети тепер мають можливість виступати та набувати змагальної практики на змаганнях рівня десь між національним чемпіонатом та чемпіонатом світу чи Європи. І здобутими на чемпіонатах АБАФ нагородами вони дуже пишаються.
Окрім цього у нас амбіційна навчальна програма. Ми щороку проводимо семінари – суддівські, організаторів змагань, тощо. У нас є легкоатлетична гала-церемонія найкращих атлетів року, що слугує додатковою мотивацією для спортсменів – бути найкращим на Балканах. Окрім того, щорічно команда АБАФ виступає об’єднаною збірною. Нагадаю, в нашому складі є країни, які зовсім нещодавно воювали між собою. Це – найкращий приклад того, що спорт об’єднує. Це ще одна значна роль АБАФ.
- Яку роль в АБАФ ви відводите Україні?
- Ми дуже пишаємося тим, що така сильна легкоатлетична країна, як Україна, з лютого є нашим членом, 18-м за ліком. І нам дуже приємно, що Ігор Гоцул виказав таке бажання. Під час голосування ми одностайно прийняли ФЛАУ до своїх лав, бо розуміємо – це великий плюс для нас. Завжди добре, коли маєш сильного суперника. Україна буде тепер гарним подразником для інших. Завдяки цьому наші атлети зможуть рости, а українські отримають додаткову змагальну практику. Дуже цікаву та яскраву, адже на Балканах завжди панує дружня атмосфера.
