Андрій Каратєєв – про міжнародну юнацьку матчеву зустріч

Збірна України виграла міжнародну юнацьку матчеву зустріч між збірними України, Білорусі і Туреччини (22 вересня, Луцьк). Збірна України виграла міжнародну юнацьку матчеву зустріч між збірними України, Білорусі і Туреччини (22 вересня, Луцьк). Після завершення змагань старший тренер з резерву Андрій Каратєєв прокоментував виступ команди для сайту ФЛАУ.

На міжнародній матчевій зустрічі виступили майже всі майбутні учасники юнацьких Олімпійських ігор. Таке серйозне ставлення до змагань у збірній пов’язане з тим, що турнір проводиться вдома, чи з тим, що цей етап підготовки настільки важливий?

Те, що змагання проводяться вдома, звісно, зіграло роль. Але важливо і те, що більшість спортсменів не виступали впродовж двох місяців і повинні були отримати цей змагальний поштовх. Адже виходити після дво- чи тримісячної перерви відразу на Олімпійські ігри не найкраща ідея. Ми коли вносили у календар цю матчеву зустріч, якраз і розглядали її як один з етапів підготовки до них. Тому виступати у Луцьку нікого не змушували, всі самі розуміли, наскільки це для них важливо. Радує те, що спортсмени, на яких ми розраховуємо в Аргентині, мали сьогодні достатньо впевнений вигляд.

Тобто як мінімум серед лідерів на цій матчевій зустрічі все пройшло рівненько і без розчарувань?

Так. Зрозуміло, що ті, хто їдуть на юнацькі Олімпійські ігри, показали результати на порядок вищі, ніж інші спортсмени. І це природньо: вони проводили серйознішу підготовку, у них були навчально-тренувальні збори і вони цілеспрямовано готувалися весь цей час до Олімпіади. У решти спортсменів було більше відпочинку. Попереду у них ще турнір у Дніпрі, тож підготовку більшість з них почали наприкінці серпня-початку вересня. Тож трішки нижчий рівень їхніх результатів на даний момент цілком логічний.

У нас є кілька атлетів, які їдуть в Буенос-Айрес беззаперечними фаворитами змагань, а є й ті, хто не так високо в рейтингу. Проте юнацький максималізм і амбіції інколи беруть гору і не дозволяють реально оцінити свої шанси, планка завищується і біль «поразки» стає набагато відчутнішим. Як зробити так, щоб спортсмени не загнали себе і у разі не того результату, на який очікували, не опинилися в психологічній ямі?

На сьогодні Інтернет надає доступ до всієї необхідної статистичної інформації. Кожен бачить своє місце у європейському і світовому топ-листах, результати суперників, а тому, приїжджаючи на змагання і знаючи свій результат, розуміє, на що може розраховувати. І у разі того ж десятого місця, будучи десь так і у рейтингу, надто розчаровуватися не буде. Він розумітиме, що це приблизно його результат.

Всі реально можуть оцінити свої сили. Зрозуміло, кожен прагне виступити якомога ліпше, але багато хто розумів, коли їхав на чемпіонат Європи, що, наприклад, бігти у фіналі для них уже великий плюс. Хтось прагнув відібратися на Олімпійські ігри. Кожен вирішував свої локальні завдання.

Марія Ященко і Марія Горєлова в останній момент потрапили до складу збірної на юнацькі Олімпійські ігри. Наскільки несподіваними стали ці запрошення для дівчат?

Досить несподіваними. Спочатку запрошення отримала Марія Ященко. А коли закривалася європейська заявка, прийшло запрошення і для Марії Горєлової. Хоча, відверто кажучи, ми сподівалися на те, що Горєлова потрапить на Олімпійські ігри відразу, адже у неї були результати зі стрибків у довжину за шість метрів. Але дівчинка 2002 року народження, їй ще й 16 років немає. Юнацький чемпіонат Європи був для неї першим настільки серйозним турніром, і на ньому не все склалося. Тому порадувало те, що вона все ж відібралася на Олімпіаду.

У вас, як у бар’єриста, не можу не запитати про Дмитра Чермошанського. До юнацького рекорду України йому не вистачило однієї сотої у Дьйорі. І це при тому, що він почав займатися легкою атлетикою лише минулого року. У Луцьку, на жаль, травма. Але наскільки, на вашу думку, він перспективний?

Не хотів би забігати наперед. Я б почекав його переходу в юніорський вік і подивився на нього вже після того, як бар’єри піднімуться і будуть метровими. Цьому є причина: на жаль, було багато перспективних хлопців, які з підняттям бар’єрів в юніорському спорті губилися, а в дорослому деякі навіть не виступали. Тому подивимося, як Діма проявить себе у U20, і тоді вже можна буде визначити його перспективу на майбутнє.