Андрій Краковецький: «Після травми повноцінно почав тренуватися лише у серпні»

На чемпіонаті Європи з кросу у Тілбурзі взяв участь один з претендентів на звання найкращого легкоатлета України за підсумками листопада Андрій Краковецький. На чемпіонаті Європи з кросу у Тілбурзі взяв участь один з претендентів на звання найкращого легкоатлета України за підсумками листопада Андрій Краковецький. Нещодавно він був найкращим серед українців на чемпіонаті ABAF з кросу, де переміг у командному заліку серед юніорів і замкнув першу трійку в індивідуальному. Найшвидше серед наших спортсменів U20 він подолав дистанцію і в Нідерландах.

Краковецький пробіг 6300 метрів за 19.13 хвилин і посів 33-тє місце. Проте шлях до чемпіонату Європи для цього спортсмена був не з легких.

Знаю, що ви були травмовані значну частину сезону і лише відносно нещодавно почали тренуватися?

Так, через травми я пропустив майже всю весну. Брав участь лише у матчевій зустрічі в Ізраїлі, але там теж виступав з травмою коліна. У червні була реабілітація, майже не бігав. Повноцінно почав тренуватися у серпні і так поступово набирав форму.

Тоді, у серпні, повернувшись до тренувань, ставили перед собою завдання потрапити на чемпіонат Європи з кросу?

Звичайно! Адже готуватися до нього я почав ще минулого року і дуже не хотілось би, щоб щось перешкодило цьому.

Повернення до змагань виявилося досить успішним. Виступ на чемпіонаті ABAF

з кросу зробив вас одним з претендентів на звання найкращого легкоатлета листопада в Україні. Наскільки приємно було побачити своє ім’я у списку номінантів?

Приємно, але можна ще краще.

Знаю, що керівник делегації Олена Бех планувала запропонувати вам сьогодні почати бігти швидко і спробувати зачепитися за групу лідерів. У результаті так і вирішили чи план на старт дистанції був іншим?

Я хотів почати саме так, як мені сказали, але щось не вдалося. Якщо спробувати «повернутися» на дистанцію і визначити, який момент був найскладнішим… Знаєте, ніби й не було складно, але, певно, психологічно так підійшов до цього старту і саме це дещо завадило. По трасі складно було долати колоди. Гірки теж, але на чемпіонаті України їх було тяжче бігти. Тут не стільки вони великі, скільки складно через болото (адже дощ не припинявся всю ніч) і нога не стоїть твердо на землі.