Вікторія Калюжна: «На чемпіонаті Європи у нас була справжня команда»

Вікторія Калюжна стала автором найвищого місця серед українських легкоатлетів в індивідуальному заліку чемпіонату Європи з кросу. Вікторія Калюжна стала автором найвищого місця серед українських легкоатлетів в індивідуальному заліку чемпіонату Європи з кросу. У змаганнях серед жінок вона фінішувала 32-ю.

Сьогодні ваш біг по дистанції нагадував класичний приклад того, як потрібно починати подалі і плавно обганяти суперників.

Я завжди намагаюся починати трішки позаду і потім розкачуватися. Але відверто кажучи, перед стартом був жахливий стан. Взагалі не знала, як бігтиму. Ноги ватні, нудило. Сказати, що це пов’язано з психологічною складовою… Навряд чи, адже я не вперше виступаю на таких змаганнях і ніколи такого не було.

Я готувалася, хотіла добре пробігти. В принципі, не можу сказати, що все аж настільки погано. Я відчувала, що весь час «підбираю». Тому ніби й не зовсім розчарована виступом, але завжди хочеться бути ближче до перших місць. Але траса тут і справді дуже складна! Я дуже часто беру участь у змаганнях з кросу, але такого ще не було.

Євгенія Прокоф’єва після фінішу сказала, що, навпаки, любить такі «крейзі» траси…

Справа у тому, що Женя у нас і сама «крейзі», тому і траси такі любить (сміється). Але траса дійсно дуже цікава – справжня кросова. І ця багнюка! Це видовищно для глядачів, але бігти складно.

Перед чемпіонатом Європи у вас був збір у Кременній. Мені вже кілька людей сказали про те, що рельєф там був схожий на той, по якому ви сьогодні бігли. Це якось допомогло вам?

Складно сказати. Я бігала в лісі, але у мене боліла нога, тому намагалася бігати і по асфальту, і на доріжці. Практично все робила на стадіоні, щоб нічого не боліло і я доїхала на чемпіонат Європи цілою. А у лісі і справді був пісок, рихлість.

У Тілбургу добре розуміються на кросі, адже тут регулярно проводять міжнародні змагання у цій легкоатлетичній дисципліні. Можна говорити про те, що підтримка на цьому чемпіонаті відрізнялася від попередніх?

Минулого року я виступила ліпше, була серед перших 15-ти. Але цього року хочу відзначити підтримку саме нашої команди. Я чула їх усіх! Коли виступала минулого року, практично нікого не було, крім тренера і мого хлопця у коллрумі. Практично всі пішли, не підтримували. Зараз усі на трасі, і це додає сили. Приємно, коли за тебе вболівають. Мені сподобалося, що у нас тут була справжня команда.

Не можу не запитати про місце нашого проживання. Ви коли їхали на чемпіонат, знали про те, що ми будемо жити практично у Сафарі-парку?

Ні, дізналася лише у літаку. І це дуже класно. Виходиш зранку, біля твого будинку тварини, а ми їх дуже любимо, тому це просто дивовижно.