Лілія Аполосова: «Іду містом зі списом, питають – у вас там спінінг, на риболовлю зібралися?»

У польському місті Торунь пройшов чемпіонат світу з легкої атлетики серед ветеранів у приміщенні, в якому взяли участь 4500 спортсменів з 88 країн світу. У польському місті Торунь пройшов чемпіонат світу з легкої атлетики серед ветеранів у приміщенні, в якому взяли участь 4500 спортсменів з 88 країн світу.

Українські майстри зуміли завоювати на світовій першості 24 медалі – по сім золотих і срібних та десять бронзових. У складі національної збірної захищали честь країни і дві представниці Запорізької області – Олена Бабенко стала 16-ю з півмарафону серед жінок вікової категорії 55+. А Лілія Аполосова завоювала золото чемпіонату світу з метання списа. Причому спортсменка з Дніпрорудного стала єдиною учасницею чемпіонату світу, якій вдалося відправити снаряд за 40-метрову позначку. Золото Лілії приніс результат 42,18 м (вікова категорія W40). Новоспечена чемпіонка світу розповіла про враження від змагань і про те, як вона опинилася у ветеранському спорті.

- Лілія, розкажіть, як давно займаєтеся легкою атлетикою?

- З другого класу – бігала, стрибала, займалася багатоборством. А в 1995 році в наше місто приїхав тренер Анатолій Володимирович Кушнірук і запропонував мені перейти в метання списа. Так я переїхала у Запоріжжя і почала займатися.

- Яких успіхів вдалося досягти?

- Була чемпіонкою України, завойовувала медалі міжнародних турнірів, посіла шосте місце на Кубку Європи. У 2000 році виконала норматив майстра спорту, потрапила в олімпійську збірну України (вболівальники певно згадають Лілію за дівочим прізвищем – Тітаренко, прим.авт ). Але довго не займалася, тому що 2003 року народила доньку Ярославу. На цьому мій спорт закінчився, вирішила виховувати дитину. І тільки у 39 років наважилася займатися ветеранським спортом.

- А чим, крім родини, займалися всі ці роки?

- Завжди була тісно пов"язана зі спортом. Починала в школі вчителем фізкультури, потім була директором спортшколи, а зараз працюю заступником директора з навчально-тренувальної роботи КЗ ФОК «Таврія» у Василівці.

- Що підштовхнуло до рішення знову взятися за спис?

- Хотілося чимось себе зайняти, однієї роботи мені мало. Донька виросла, теж зайнялася спортом – переїхала у Запоріжжя, до спортивного інтернату. Якось порожньо стало – вирішила чимось себе відволікти. Тепер і чоловік зі мною ходить на тренування, носить списи, підказує техніку, у тренажерну залу разом ходимо, метболи мені кидає – став моїм особистим тренером.

- А де тренуєтеся?

- Тренуюся на стадіоні в Дніпрорудному, гума є, хоч і старенька. Але в кросівках метати можна, не в шиповках звісно. У нас зараз умови для метань кращі, ніж у Запоріжжі.

- Метання списа екзотичний вид для Дніпрорудного, як сприймають вас у місті?

- Це правда, багато звертають уваги. Ми, коли виходимо метати, особливо в теплу пору, поруч футболісти грають – і свистять, і дивляться і «палкою» називають спис. А іноді по місту з чоловіком йдемо, запитують: «У вас там спінінги? На риболовлю зібралися?»

- Розкажіть про свої успіхи у ветеранському спорті?

- Минулого року вперше взяла участь у чемпіонаті світу, і виграла! Тож у Польщі був уже мій другий чемпіонат світу, і знову золото.

- А конкуренція велика була?

- У моїй віковій групі заявилося десять спортсменок. Але по заявленому результату у мене було дві конкурентки. Одна багатоборка, вона раніше брала участь в Олімпіадах, а друга торік виступала у молодшій категорії на чемпіонаті світу і третє місце посіла, показала хороший результат.

- І обох вам вдалося обійти з хорошим перевагою!

- Так, результат для зими гідний, це лише на два сантиметри менше мого особистого найкращого результату. До речі, на цьому чемпіонаті світу результати були не дуже високі, завадила погода – і вітер, і дощ. Але все одно мій результат був найкращий серед жінок всіх вікових категорій!

- А в професійному спорті який ваш особистий рекорд?

- 58 метрів. Зараз, звісно, складно у таке повторити, після великої перерви та ще й коли готуєшся без тренера.

- А наступні змагання які?

- 5-15 вересня у Венеції чемпіонат Європи серед ветеранів. Хочеться показати гідний результат. На жаль, головна проблема це гроші. На змагання ветерани їздять власним коштом. Тільки назбирала, з"їздила, тепер на наступні потрібно збирати. Цього разу допомогла ФЛАУ – вступний внесок 110 євро нам повернули, все інше за свої кошти. Думаю, якщо б всі, хто хоче, міг собі дозволити приїхати – конкуренція була б ще більшою. В Україні є гідні майстри, які можуть дати фору навіть молоді.

- Розкажіть про дочку, вона пішла в метання списа за вашим прикладом?

- Ярослава тут у Дніпрорудному почала займатися легко атлетикою, спеціалізувалася на середніх дистанціях. А потім помер тренер, і так вийшло, що перейшла у метання списа. Тренується у мого колишнього наставника – Анатолія Кушнірука. Вже є перші успіхи, була призером чемпіонатів України у своїй віковій категорії, має другий дорослий розряд. Мріє переметати маму! Олена Назаренко, спеціально для Федерації легкої атлетики Запорізької області (zasport.zp.ua)