Євген Пронін – про дискваліфікацію жіночої естафетної команди 4х400 метрів на Всесвітніх іграх ІААФ

11-12 травня Йокогама приймає Всесвітні естафети ІААФ. 11-12 травня Йокогама приймає Всесвітні естафети ІААФ. Україна на змаганнях була представлена трьома командами – жіночою і чоловічою естафетними командами 4х100 метрів та жіночою естафетною командою 4х400 метрів. Саме остання, вигравши свій забіг, здавалось, гарантувала собі місце у фіналі. Більше того, мала у ньому неабиякі шанси на високе місце. Здавалось… Але не пройшло і двох годин після радості і ейфорії від того, що відбулося, як у підсумковому протоколі навпроти української команди з’явилися літери DQ.

Українок дискваліфікували згідно з правилом163.2(b) У ньому йдеться: «Якщо спортсмена штовхнули чи перешкодили під час змагань, тобто перешкоджали прогресу його бігу по дистанції, то: … (b) Якщо Рефері вважає, що інший спортсмен винен у тому, що він штовхнув чи перешкодив іншому спортсмену, то цей спортсмен або його команда повинні бути відсторонені від змагань. Якщо Рефері вважає, що спортсмен чи його команда серйозно постраждали, до у відповідності до правила 125.7 чи 146.4 може вимагати повторити змагання (для одного, кількох або всіх спортсменів) без участі дискваліфікованого спортсмена (команди), або дозволити будь-якому постраждалому спортсмену чи команді (крім відстороненого спортсмена чи команди) виступати у наступному колі».

Українську команду дискваліфікували через інцидент, який стався перед передачею естафетної палички з другого на третій етап – від Аліни Логвиненко Тетяні Мельник.





За поясненнями ми звернулися до керівника команди Євгена Проніна.

- Послідовність розстановки спортсменів, які приймають естафетну паличку, залежить від місць, які їхні команди посідають на відмітці 200 метрів попереднього етапу. І щоб далі не відбулося на доріжці, хто б кого не обганяв, мінятися місцями тим, хто приймає, заборонено, - пояснює Євген Пронін. - Індія на відмітці 200 метрів (на другому етапі) була четвертою, але після цього Аліна Логвиненко обігнала Пувамму Раджу Мачеттіру і та втратила свою позицію. Тому і вийшло таке перехрестя.

На прийомі Сарітабен Лаксманбхаі Гайяквад почала відходити назад, чим провокувала Тетяну Мельник. Навряд чи вона робила це не навмисно. Певно, такі її дії були викликані саме утворенням цього «перехрестя».

Чи правильно я розумію, що українська сторона подавала вже апеляцію, а не протест?

Саме так. Коли ми виграли, нам не було сенсу подавати протест. Ми раділи перемозі, але переглянувши відео, я зрозумів, що пахне смаженим, і пішов чергувати до TIC(TechnicalInformationCentre), щоб, у разі необхідності, зробити відповідний крок на захист нашої команди. Я там провів півгодини, і за цей час нікого не було. А години через півтори у протоколах з’явилася інформація про нашу дискваліфікацію.

Чекайте, тобто ви були півгодини біля TICі за цей час представників індійської федерації не було… Але ж хіба на подачу протесту дається не півгодини? Коли тоді вони встигли це зробити?

Щодо цього я подав протест. Його розглянули, проте відхилили, оскільки індійська федерація все зробила вчасно. Хоча точний час подачі протесту індійською стороною суддя мені так і не сказав. Найімовірніше, вони встигли зробити це раніше, ніж я прийшов до TIC, – відразу після того, як стався цей інцидент. Це лічені хвилини, у які ми якраз і могли розминутися.

Після DQу протоколі, я звернувся з апеляцією. Судді відвели мене на перегляд відео, ми обговорили дане питання. Його розглядали близько години, проте ухвалене рішення було не нашу користь.

Якби українська сторона подала протест на ту ж «провокацію» з боку Гайяквад, у нас були б шанси виграти?

Звичайно, ні. Це не завадило б індусам теж подати протест на дії Тетяни Мельник. До того ж дії Гайяквад не несли для нашої команди жодних наслідків, вони не завадили перемозі. Індійській команді не було чого втрачати, а нам якраз навпаки. Подай ми протест, максимум, чого ми могли б досягти, це дискваліфікації обох команд. Суддя мені чітко сказав і показав на відео, що якщо за перший поштовх у нас 100-відсоткова дискваліфікація, то за другий – і взагалі 200-відсоткова. Власне, з цим ми всі згодні, включаючи Тетяну. Це видно неозброєним оком.

Проте з чим я не згоден, так це з пунктом правил. На момент, коли Гайяквад відходила назад і Таня її штовхала, бігу ще не було. Вони лише чекали на передачу естафетних паличок. Тобто не було перешкоди прогресу бігу – у процесі бігу чи на момент його початку штовханини не було. Але голова апеляційної комісії сказав, що судді більше спортсмени, ніж юристи, і бачать цю ситуацію саме як спортсмени.

То як же Тетяна Мельник мала діяти у ситуації, коли Гайквад, відходячи, буквально наступала на неї?

Є два варіанти. Перший – тримати суперницю на витягнутій руці. Другий – зробити один-два кроки вперед і почати старт, і тоді цих проблем вдалося б уникнути. Але я пам’ятаю зі свого досвіду спортсмена, що це саме та естафета, де хочеться зробити крок назустріч своєму, а не тікати від нього. Проте правила є правила.