Манеж та два стадіони у Запоріжжі: уроки та перспективи

Цього тижня президент ФЛАУ Ігор Гоцул здійснив робочий візит до Запоріжжя. Цього тижня президент ФЛАУ Ігор Гоцул здійснив робочий візит до Запоріжжя. Серед низки ділових зустрічей декілька з них була присвячена питанням розбудови легкоатлетичної інфраструктури в місті та області.

- Ці зустрічі, переконаний, прямо або опосередковано вплинуть на розвиток легкої атлетики в регіоні та в цілому в країні, - розповідає Ігор Гоцул. – Перша з них відбулася в Запорізькій облдержадміністрації. Нещодавно на відреконструйованому стадіоні в Мелітополі на дуже високому рівні пройшов чемпіонат України з бігу 10000 метрів. Це – один з прикладів нашого співробітництва з місцевою ОДА, який знайшов свою реалізацію. Як і обіцяла ФЛАУ, ми не лише сприяємо реконструкції спортивних об’єктів, але й їх подальшому наповненню масштабними заходами. І нещодавній чемпіонат України – перша ластівка для цієї арени. Втім, лише на Мелітополі ми зупинятися не збираємося, і обговорили з керівниками ОДА наступні проекти, куди будемо рухатися далі.



Велику увагу під час візиту ми приділили легкоатлетичному манежу в Запоріжжі. З першого дня, коли стало відомо, що він переходить від «Запоріжсталі» у власність до мережі фітнес-клубів «Sport Life», ми почали зондувати умови, аби не втратити манеж для легкої атлетики. Хочу нагадати обставини, за яких ця споруда змінила власника, адже вони мають слугувати всім нам гарним уроком. Постійні звернення до керівництва «Запоріжсталі» «пустіть нас займатися безкоштовно», «забезпечте безкоштовне тренування шкіл» призвело врешті-решт до того, що коли це комерційне підприємство проаналізувало свій фінансовий стан, з’ясувалося, що манеж приносить достатньо великі збитки. І це стало поштовхом для його продажу. Ми маємо забути про радянський підхід, коли ми щось хочемо безкоштовно. Маємо розуміти – якщо хтось безкоштовно щось робить, то за це все одно хтось інший платить. Ми маємо розуміти, що спортивна інфраструктура ніколи не буде розвиватися, тим більше приватні організації не будуть вкладати в спортивну інфраструктуру, якщо ми не забезпечимо нормальну економічну діяльність цих об’єктів. І, власне, наші спроби знайти рішення, як залишити в манежі легку атлетику, якраз базувалися на такому підході. Допомагати спорту престижно і правильно, це важливий елемент роботи в тому числі і бізнесових структур, який має нести частину соціальної відповідальності. Але цим не можна зловживати. І все, що ми робили, ідеї, які ми намагалися реалізувати в нових системах взаємовідносин, вони якраз базуються на забезпеченні здорових економічних стосунках. І ми попросили «Sport Life» порахувати вартість занять легкою атлетикою однієї дитини на їхній арені. Також переконали керівництво області в тому, що можна спробувати піти на подібний експеримент.



Як виявилося, вирахувана вартість набагато нижче, ніж утримання дитини в ДЮСШ. При тому, що умови занять в «Sport Life» набагато кращі, ніж в більшості спортивних шкіл країни. Ми визначили механізм оплати за ці заняття. І найближчим часом буде остаточно затверджено рішення, щоб вихованці обласної ШВСМ з легкої атлетики скоро почали займатися в цьому манежі на регулярній основі, і не на «пташиних правах», а обгрунтовано, згідно з обговореною схемою.

Ми плануємо, що подібну, по суті революційну систему взаємовідносин в майбутньому буде перенесено вже на спортшколи міста. Як жест доброї волі, «Sport Life» на безоплатній основі забезпечує можливість для занять в манежі провідних спортсменів Запорізької області, зокрема спринтерів групи Рурака.

Отож, підсумую: якщо ми хочемо, щоб розвивалися спортивні споруди, ми маємо забути про слово «безкоштовно»; легкоатлетичний манеж, який наразі належить «Sport Life», буде продовжувати слугувати великому спорту, в тому числі і легкій атлетиці; ми виходимо на нову систему взаємовідносин в спорті.

Ще дві зустрічі, які відбулися в Запоріжжі, були також продовженням нашої роботи з розвитку спортивної інфраструктури. У нас відбулася зустріч з керівництвом Запорізького Приватного Університету. У цього закладу є власний стадіон, який може використовуватися для легкої атлетики, але потребує реконструкції. Ми обговорили концепцію майбутнього арени. Основним її призначенням буде університетський стадіон для занять студентів. Але він абсолютно може слугувати легкій атлетиці, як тренувальний. Ми обговорили що і коли ми робимо, аби реконструкція відбулася. Зараз готуємо остаточну концепцію існування цього стадіону, і після того, як восени буде остаточно вирішене питання влади як на рівні країни, так і області, ми повернемося до питання реалізації цього проекту. Оскільки тут необхідні участь і позиція і спортивної влади країни, і влади міста.



Також в мене відбулася зустріч з керівництвом АТ «Мотор Січ». Ми провели серйозну розмову щодо реконструкції однойменного стадіону. Його можна реконструювати щонайменше під другу категорію ІААФ, тобто проводити на «Мотор Січі» чемпіонати України і серйозні міжнародні змагання. Вже зараз можна говорити про наступне: можливість реконструкції є, зацікавленість керівництва «Мотор Січі» є. Концепцію ми також зараз готуємо, і восени повертаємося до вже безпосередньої реалізації цього питання. Я вважаю, найближчим часом ми зможемо вирішити завдання по обом цим стадіонам.