Повернувшись додому з юніорського чемпіонату Європи, Ярослава Магучіх розповіла журналістам про перемогу, спроби на висоті юніорського світового рекорду і про те, чи братиме цього року участь у дорослому чемпіонаті України.
Повернувшись додому з юніорського чемпіонату Європи, Ярослава Магучіх розповіла журналістам про перемогу, спроби на висоті юніорського світового рекорду і про те, чи братиме цього року участь у дорослому чемпіонаті України.
«Чемпіонат Європи дався мені легко. Я відчула доріжку і всі висоти долала з першої спроби, - розповідає Ярослава Магучіх. – Чи було б легше стрибати на 2,02, якби підйом планки був не відразу на десять сантиметрів? Можливо, було б і краще, але зараз говорити пізно. Я дуже хотіла спробувати цю висоту. Наприклад, у Дьйорі ми піднімали планку на вісім сантиметрів – і тоді вийшло. Спроби у Буросі були близькими до успіху, особливо третя. Але я не засмучуюсь, у мене є золота медаль і ще все попереду.
Змагання у Буросі були для мене головним стартом сезону. До цього я виступала на етапах «Діамантової ліги», що є престижно. Мені було приємно вже те, що мене на них запросили. Коли минулого року вперше поїхала на етап, для мене це було незвично, стільки дорослих спортсменів навколо. Але зараз влилася у цю атмосферу, і тепер мені дуже добре і комфортно змагатися.
Попереду у мене чемпіонат України, де буде відбір у Доху-2019. Виступати на ньому вирішили після етапу «Діамантової ліги» у Стенфорді, де я подолала два метри. Побачили, що можна готуватися і показувати високий результат.
За той стрибок на два метри я дуже вдячна тренеру Тетяні Степановій. Коли я з першої спроби не подолала їх, то тренер сказала, що це мені цілком під силу, адже перша спроба була хорошою і мені потрібно лиш налаштуватися психологічно. Перед розбігом я думала: «Два метри! Потрібно брати!» І хоч це було лише на один сантиметр вище мого особистого рекорду, але це вже якийсь крок. І, зрештою, стрибнула, ще й з запасом».