Жіноча естафетна команда 4х400 метрів у фіналі чемпіонату світу з результатом 3.
Жіноча естафетна команда 4х400 метрів у фіналі чемпіонату світу з результатом 3.27,48 хв фінішувала сьомою, проте після дискваліфікації канадійок піднялася на шосту позицію.
Як і напередодні, на першому етапі за команду виступала Катерина Климюк, а наступні три етапи бігли Ольга Ляхова, Тетяна Мельник і Анна Рижикова. Потрапивши до першої вісімки, дівчата забезпечили Україні ліцензію на Олімпійські ігри у Токіо.
Катерина Климюк: «Мені здається, що у фіналі моя позиція при передачі була набагато кращою, ніж напередодні. Вчора було очевидно, що відстала від усіх. Я ще подивлюся відео, але сьогодні, за відчуттями, пробігла значно ліпше.
Від того, як представляли фінальний забіг, дух захоплювало! Вперше в житті настільки пишалася тим, що біжу перший етап і є частиною цього дійства. Оскільки програма чемпіонату пізня, а нам ще потрібно було виступати, я лише одного разу залишилася на фінал. Жінки саме бігли 200 метрів, але на той момент хлопці метали молот і світло на стадіоні не вимикали. Тому я вперше на власні очі побачила це представлення з голограмами. Таки є плюси вечірньої програми. Хоча мені у цей час складно виступати: я жайворонок, а тому рано встаю і рано лягаю. О дев’яті вже сплю, а тут о 21:15 бігти. (сміється) Але нічого.
Ми виграли олімпійську ліцензію. Але в естафетах ситуація така, що одні виконують нормативи, виграють ліцензії, а біжать інколи інші. Не знаю, наскільки це справедливо. У будь-якому разі класно, що Україна виступить у жіночій естафеті 4х400 метрів на Олімпійських іграх. А вже хто саме це робитиме, вирішуватиметься упродовж наступного року. Тому потрібно буде постаратися бігти швидко для того, щоб туди потрапляти».
Ольга Ляхова: «У мене хороша витривалість і непогана швидкість, саме тому тренерський штаб вирішив поставити мене в естафету. Хоча наздоганяти суперниць, звісно, складно. Ти намагаєшся бігти з усіх сил – а дістати їх все одно важко. Тим більше на другий і четвертий етап зазвичай ставлять найсильніших. Хоча у американок, наприклад, всі етапи такі. Старалася з усіх сил, але було нелегко».
Тетяна Мелник: «Намагалася відразу наздогнати і обійти суперниць. Знала, що можу. Але вкінці мене не вистачило. Я віддала всі сили на дистанції. Дійсно всі! Скільки виступаю, це вперше, щоб мені було настільки погано».
Анна Рижикова: «Все очікувано. Звісно, хотілось би посісти вище місце, але маємо те, що маємо. Виклалися на сто відсотків, принаймні про себе я це точно можу сказати. Розумію, що сьогодні був не такий швидкий біг, як учора. У першому колі переді мною була одна суперниця, зараз дві. Я не встигла наздогнати їх до віража, тому довелося «сидіти» за ними, а на прямій уже не встигла випередити бельгійку.
Важко було, але рада, що ми у фіналі. В нашу команду багато хто не вірив. Але ми ввійшли до першої вісімки, здобули олімпійську ліцензію. От тільки коли віддаєш усі сили, прибігаєш на фініш і не бачиш майже нікого зі своїх, стає не дуже приємно. Знаю, що на трибунах були дехто зі спортсменів, тренерів, масажистів. Ми їм дуже вдячні за підтримку! Але хотілось би, щоб було більше наших, щоб за нас вболівали так, як за інші команди».
Чемпіонками світу з найкращим результатом сезону стали американки (3.18,92 хв). Польки встановили національний рекорд (3.21,89 хв) і фінішували другими. А бронзу виграла ямайська команда (3.22,37 хв).