На шостому небі

Пропонуємо до вашої уваги історичний екскурс першого президента ФЛАУ (1991-1996 рр. Пропонуємо до вашої уваги історичний екскурс першого президента ФЛАУ (1991-1996 рр.) Юрія Тумасова, який присвячено видатним стрибунам з жердиною, перелік яких очолює Сергій Бубка. Цей матеріал було опубліковано в журналі «Олімпійська Арена», №6 за 2020 рік. Висловлюємо вдячність редакції журналу (головний редактор – Галина Нечаєва) за дозвіл передруку.

З року в рік легкоатлети не припиняють дивувати нас феноменальними досягненнями, ніби уже на межі людських можливостей. А хто знає, де ця межа, коли світові рекорди зростають?

35 років тому, у липні 1985-го, було встановлено один з таких рекордів, що вразили уяву: вперше стрибун з жердиною Сергій Бубка подолав планку на висоті 6 м. Тоді, можливо, здавалося, що це і є межа, але, як з’ясувалося, той стрибок відкрив еру геть нових висот у цій дисципліні. «ОА» згадує історію підкорення надзвичайних висот жердинниками

Трохи історії

Можна припустити, що за допомогою довгих палиць, а можливо, і голобель від возів, козаки долали великі рови, перепони. На змаганнях зі стрибків з жердиною, які розпочали проводити наприкінці ХІХ ст., стрибали з дерев’яними, а потім – бамбуковими жердинами. Долали висоти від 2,5 до 3 метрів і вище.

Але настав момент, коли людині захотілося подолати планку на позначці 4 метри. Першим у нашій країні 7 липня 1935 р. у Києві це зробив Гаврила Раєвський з Харкова – 4,015 м.

Одним з найсильніших стрибунів з жердиною в країні в 1950-ті роки був видатний атлет, а потім і організатор легкоатлетичного спорту Петро Іванович Денисенко (на фото). З 1945 по 1955 рр. він був багаторазовим переможцем і призером чемпіонатів СРСР зі стрибків з жердиною, десятиборства, естафетного бігу 4х400 м, триразовим рекордсменом Європи зі стрибків з жердиною (4.42 – 1952 р.; 4.44 – 1953 р.; 4.46 – 1954 р.). На дебютних для збірної команди СРСР ХV Олімпійських іграх у Гельсінкі 1952-го Петро Іванович у секторі для стрибків із жердиною завершив змагання з четвертим результатом (4.40), програвши бронзовому призеру за спробами. Олімпійський результат Денисенка лише 36 років потому вдалося покращити Сергію Бубці.



Українські атлети першими в країні подолали планку на таких висотах: 4.50 – львів’янин Віталій Чорнобай (23.07.1957 р., Москва) – чемпіон країни, учасник Олімпійських ігор 1956 р. у Мельбурні (посів 13-те місце); 5.00 – харків’янин Геннадій Блізнецов (15.10.1965 р., Алма-Ата) – багаторазовий чемпіон і рекордсмен країни, учасник Олімпійських ігор 1964 р. у Токіо (посів 5-те місце) і Олімпіади-1968 у Мехіко (посів 6-те місце); 5.50 – киянин Юрій Прохоренко (22.05.1976 р., Київ) – чемпіон Європи, учасник Олімпійських ігор 1976 р. у Монреалі (посів 10-те місце); 6.00 – донеччанин Сергій Бубка (13.07. 1985 р., Париж).

Перший стрибок на 6.00

У липні 1985-го на змаганнях Гран-прі у Парижі, присвячених Дню взяття Бастилії, у яких взяли участь найсильніші жердинники світу, Сергій Бубка вперше злетів на 6 метрів. Захват публіки був неймовірним! Нарешті було подолано психологічний бар’єр цієї висоти, яку багато разів намагався взяти сам Бубка. До цього рекорд світу належав йому ж і становив 5.94 м (1984 р., Рим).

До кінця турніру боротьбу на стадіоні імені Жана Буена продовжували американець Білл Олсон, француз Філіпп Колле і два радянських атлети Олександр Крупський і Сергій Бубка. Коли донеччанин з великим запасом подолав 5.70, стадіон притих. Висоту 5.80 він пропустив, а потім планку підняли одразу на 6.00. Досі ніхто не долав цей рубіж, хоча спроби були численні.

Розбіг Бубка розпочав у цілковитій тиші. Потім трибунами пронеслося розчароване зітхання: висоту він не взяв. Але у нашого стрибуна залишалося ще дві спроби.

«Друга спроба вийшла обнадійливою, – згадував він потім у своїй книзі «Метри по вертикалі». – І публіку вона «завела». Злетів добре, із запасом, от тільки у потрібну траєкторію не вписався. Апогею досяг перед планкою, а на неї пішов, уже знижуючись, і зачепив животом».

Перед новим стрибком Бубка довго стояв на старті. Коли почав розбігатися, на трибунах раптом став наростати гул. Кілька секунд потому глядачі в єдиному пориві скочили на ноги: стрибун уперше подолав зачарований шестиметровий рубіж!

Наступного дня паризькі газети вийшли із захопленими заголовками: «Бубка на шостому небі», «Бубка летить над Парижем», «Легкоатлетичний космос підкорено», «Бубка – надлюдина жердини». Треба вдуматися в ці заголовки і уявити собі, 35 років потому, як вразила ця подія парижан і всіх, хто спостерігав за змаганнями по телевізору.

Лише за чотири роки, 1989-го, другим спортсменом, котрому підкорилися 6 метрів, став Радіон Гатауллін, ще за шість років, 1995-го, - Оккерт Брітс (ПАР).



Сергій Бубка перевищував 6-метрову висоту більше 40 разів і встановив при цьому 22 світові рекорди. Сьогодні світовий рекорд на стадіоні (6.14) досі належить йому. Його встановлено 1994-го в м. Сестрієрі на турнірі Гран-прі ІААФ. Цікаво, що за минулі 35 років до клубу «шестиметровиків», котрим хоча б одного разу підкорювалася ця висота, увійшли 22 спортсмени.

Досягнення Бубки

У стрибках із жердиною результати Сергія Бубки, автора 35 світових рекордів, за багатьма показниками залишаються неподоланими. Його досягнення унікальні. Він занесенийдо Книги рекордів Гіннесаза найбільшу кількість світовихрекордів у легкоатлетичномуспорті.Він завоював усі найвищі титули на чемпіонатах країни, Європи і світу, Олімпійських іграх, Кубках Європи і світу. Він учасник чотирьох Олімпіад, чемпіон ХХIVІгор у Сеулі. Єдиний у світі легкоатлет, котрий в одному виді програми переміг на шести чемпіонатах світу поспіль з 1983 по 1997 р. і тричі був визнаний провідними спортивними журналами світу найкращим спортсменом року.

Особливим для нього був чемпіонат світу в Афінах 1997-го, де він переміг найсильніших стрибунів після річної перерви, пов’язаної з травмою, якої зазнав напередодні Олімпійських ігор 1996 р., і перенесеною у вересні 1996-го операцією.

За високі спортивні досягнення, популяризацію і розвиток легкоатлетичного спорту, олімпійського руху, піднесення іміджу територіальних організацій у світі і залучення інвестицій з боку спонсорів, що беруть участь у програмі змагань «Зірки жердини», Сергію Назаровичу Бубці було присвоєно звання почесного громадянина м. Донецька, Донецької і Луганської областей. У Донецьку на його честь споруджено пам’ятник біля стадіону «Шахтар».

Популярність Бубки у світі була настільки високою, що в Братиславі, Падуї, Абано-Термі він також став почесним громадянином. На трибунах стадіонів, де він брав участь у турнірах, не було вільних місць, і вболівальники чекали на нові й нові рекорди. Телевізійні канали не тільки вели прямі репортажі з арен, а й перетворювали післязмагальні інтерв’ю на шоу, які із захопленням сприймали глядачі. Газети і журнали змагалися між собою не тільки в описуванні подій у секторі, а й у гучних заголовках статей про світові спортивні події.

Географія встановлення рекордів була дуже широка. Свідками 17 рекордів на стадіонах стали глядачі 14 міст, 18 рекордів у закритих аренах – глядачі 15 міст, і в цілому - сотні тисяч уболівальників на всіх континентах завдяки телебаченню.

Бубка щороку брав участь у серії міжнародних змагань Гран-прі. У Братиславі він двічі встановив рекорди: 1984 р. – 5.85, і 1988 р. – 6.05. У Падуї на змаганнях з найбільшим призом 1992-го подолав планку на висоті 6.12.



Перший рекорд світу було встановлено влітку 1984 р. у столиці Словаччини (5.85), останній – взимку 1993 р. у Донецьку (6.15). Це теж рекорд рекордів – 35-й за дев’ять років!

Бубці належить і ще один цікавий рекорд – Олімпійського стадіону в Атланті. На Іграх-1996 йому не вдалося стартувати через травму. Але навесні того року на турнірі «Зірки жердини» він завершив змагання, подолавши планку на позначці 6.03, що і стало рекордом арени, який увійшов в історію, адже стадіон після Олімпіади було знесено.

Під час тих Ігор в Олімпійському селищі проводилося таємне голосування атлетів світу, які мали обрати свого представника для роботи у Комісії атлетів МОК. Списки претендентів буди статечні, у них фігурували атлети різних поколінь, висунуті своїми державами. А переконливу перемогу здобув Бубка: у чеського метальника списа дворазового олімпійського чемпіона Яна Жєлєзни, котрий став другим у цьому списку, голосів виявилося вдвічі менше. Після оголошення результатів президент МОК Хуан Антоніо Самаранч прочитав повний перелік членів комісії й, наголосивши на великому значенні роботи, яка перед нею відкривається, сам її очолив.

За активну роботу в комісії, видатні спортивні досягнення, міжнародний авторитет у спорті й олімпійському русі 1999 р. Сергія Бубку обрали членом МОК, а з 2000 р. – членом виконкому МОК. Нині він - президент НОК України, перший віцепрезидент ІААФ.

2000-го на Олімпійських іграх у Сіднеї президент МОК маркіз Хуан Антоніо Самаранч назвав Сергія Бубку найвидатнішим спортсменом сучасності. У березні 2012 р. під час відкриття Залу слави Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій, приуроченого до 100-річчя IAAF, до списку 12 видатних спортсменів включили і Бубку – олімпійського чемпіона, котрий завоював також найбільше золотих медалей чемпіонатів світу – 10 (зима і літо) і встановив найбільше світових рекордів – 35.

Сергію Бубці, першому з українських спортсменів, було присвоєно звання Героя України.

Рекорди сучасних стрибунів

Світовий рекорд у закритому приміщенні було оновлено на змаганнях «Зірки жердини» в Донецьку: на 1 см вище – 6.16 – стрибнув француз Рене Лавіллені 15 лютого 2014 р.

У лютому нинішнього року шведський стрибун Арман Дюплантіс двічі покращував рекорд світу – на міжнародних змаганнях у Турині (6.17) і Глазго (6.18).

Нова зірка легкої атлетики народилася у спортивній родині: батько Грег Дюплантіс стрибав із жердиною (його найвищий результат – 5.80), а мати Хелена Хедлунд займалася семиборством. Арман розпочав тренуватися у 6 років. В десятирічному віці він стрибнув на 4.60. У приватному будинку в Америці, де Дюплантіс постійно проживає, як кажуть свідки, є стрибкова яма і всі умови для підготовки.



Шведський жердинник успішно виступав на чемпіонатах світу серед юнаків, юніорів і дорослих. Має високу швидкість розбігу (100 м за 10,55 сек.), фізично розвинений, сильний і координований. Використовує більш сучасні й жорсткі жердини і має хват на 10 см вище, ніж у Бубки. Його батько, він же тренер, добре вивчив методику підготовки легендарного українського стрибуна, брав участь у «Зірках жердини» разом з найсильнішими жердинниками.

Тож нині легкоатлетичний світ уважно стежить за 20-річною зіркою, чекаючи відповіді на одвічне запитання, чи є межа спортивних рекордів.

Юрій ТУМАСОВ, президент Федерації легкої атлетики України в 1991-1996 рр.