Юлія Шматенко: «Високий результат був потрібен для повернення впевненості у своїх силах»

Повернення на доріжку Юлії Шматенко було одним з найбільш очікуваних. Повернення на доріжку Юлії Шматенко було одним з найбільш очікуваних. Виступивши на дистанції 5000 метрів на чемпіонаті світу-2017 у Лондоні, за два роки у Доху вона не поїхала. Минулого року атлетка відновлювалася від травми – стресового перелому.

У той час, як дізнавшись про діагноз, дехто ставив хрест на кар’єрі Шматенко, сама спортсменка видихнула з полегшенням: «Я нормально відреагувала на діагноз. Навіть відчула полегшення, адже нарешті дізналася причину болю. Це не та травма, після якої завершують кар’єру. Хоча паузу у тренуваннях зробити довелося».

«Травма, певно, виникла внаслідок не зовсім правильної техніки бігу, - продовжує Юлія Шматенко. - Ліва ступня боліла ще з зими: починалося все з п’ятки, а потім біль перемістився. Він то відпускав, то знову посилювався. Так було впродовж підготовчого періоду. На командному чемпіонаті України бігла на знеболювальних, але вони не допомогли. Після цього зробили УЗД, яке показало, що проблема у зв’язках. Призначили лікування, але і воно не допомагало. І лише після МРТ з’ясували, що у мене стрес-перелом у трьох кістках надп’ятково-гомілкового суглобу: човноподібній, проміжній і латеральній клиноподібних.

Дізнавшись про діагноз, на два місяці взяла відпочинок. У цей час нічого не робила, лише ходила і розробляла стопу.

Одними з перших турнірів були напівмарафон у Кракові, де бігла у задоволення і тренер не ставив переді мною ніяких завдань; потім виступила на чемпіонаті України з кросу і пробігла 10 кілометрів у Харкові».

На чемпіонаті України, який 29-30 серпня відбувався у Луцьку, Шматенко змагалася з часом, обганяючи на коло одну суперницю за іншою. Зрештою, перемога Юлії була беззаперечною – 15.49,59 хв.

«Якщо командний чемпіонат України цього року був, так би мовити, прохідним для мене, то до основного національного чемпіонату була дуже добре готова. Хотілося показати високий результат, і це мені було потрібно навіть для повернення впевненості у своїх силах, - розповідає Юлія. – Я бігла за часом, не рівняючись на суперниць, проте не всі задання вдалося виконати.

Після трьох кілометрів все пішло не зовсім за планом, не зовсім так, як хотілося. Я не люблю шукати собі виправдання, але так, було дещо спекотно, плюс після травми ще не було достатньо стартів. До того ж одна з причин криється у техніці бігу: цього року я нестабільно пройшла підготовку і через наслідки травми не робила тих рухів, які повинна була виконувати. Я не ставила ногу, не «проходила» її, зривала не вчасно. Тобто через травму втратила цей рух.

Але тренер залишився задоволений моїм виступом. Тож продовжуємо працювати далі». Ольга Ніколаєнко, для ФЛАУ