Олена Борисюк: «Всі плани з Шоломіцькою і Корецьким у нас лише на майбутнє»

Скороходи Тарас Корецький і Валерія Шоломіцька лише починають свій шлях у великому спорті, проте їхні імена вже відомі не лише в Україні, а і за її межами. Скороходи Тарас Корецький і Валерія Шоломіцька лише починають свій шлях у великому спорті, проте їхні імена вже відомі не лише в Україні, а і за її межами. 5 вересня обоє взяли участь у турнірі зі спортивної ходьби «Луцька десятка». Обоє змагалися на дистанції 10 кілометрів разом з дорослими спортсменами. А чи вдалося їм виконати всі поставлені перед ними завдання, ми поцікавилися у тренера атлетів Олени Борисюк.

- Лєра пройшла по нормативу майстра спорту, ми дуже задоволені її результатом. На відміну від Тараса, вона не виступала на командному чемпіонаті України – ми готувалися до цих змагань. Попереду у неї чемпіонат України в Івано-Франківську, але оскільки у Луцьку вже був показаний такий високий час, можливо, там вона йтиме 5 кілометрів.

З Тарасом після командного чемпіонату ми трішки збавили у тренуваннях, зробили невеличку перерву. 44.10 хвилин, які він показав на «Луцькій десятці», - не той час, який я планую на жовтень. Але в Івано-Франківську, думаю, результат буде кращий. Там він йтиме знову десятку, оскільки вже досяг юніорського віку.

Але перед чемпіонатом України у нас збір у Лазурному. Ми весь карантин працювали, тому він буде не настільки насичений інтенсивними тренуваннями. Будуть зарядки, біг, але і про відновлення забувати не будемо.

І Валерія, і Тарас ще досить юні атлети. Чи не форсуєте їхню підготовку?

Зовсім не форсуємо. Тренуємося спокійно, у відповідному до їхнього віку режимі. Вони обоє талановиті, в Україні вони лідери. А всі плани у нас лише на майбутнє – чемпіонати світу, Європи й Олімпійські ігри-2024 у Парижі.

У Луцьку Тарас і Лєра змагалися з дорослими атлетами, але їхнім завданням було пройти по часу, який я їм сказала. У них уже немає хвилювання, вони завжди налаштовуються на результат. Будь-які змагання – це стрес, але у мене з цими спортсменами немає проблем. Вони стійкі до стресових ситуацій.

Як ви знаходите спортсменів у свою групу?

Тараса, наприклад, я знайшла у селі Люб’язь. Два роки спеціально за ним їздила. У мене там було близько 20 спортсменів, але залишилося три хлопчика: крім Тараса ще два бігуна – на 1500 метрів і зі стіпльчезу. У Люб’язі немає ні стадіону, ні інших умов для тренувань, але ми все ж знаходили можливості.

Насправді, раніше я весь час їздила шукати дітей. Проводилися шкільні змагання, де ми їх і відбирали. У нас така масовість, що участь у них беруть більше людей, ніж на обласних турнірах, і вибирати є з кого. Але зараз у мене вже є група, тому працюю з нею, їжджу на збори.

Зі скількох років ви зазвичай берете діток у секцію?

З 10-11 років, але це ще не серйозні тренування. Вони бігають, виконують вправи, які підходять їхньому віку, знайомляться з легкою атлетикою.