_pictogram.svg.png)
До Вашої уваги прес-конференція після матчу Словенія – Україна.
Головний тренер збірної України Майк Фрателло:
«Сьогодні на майданчик вийшли дві втомлені команди, які пройшли виснажливий турнір і зіграли хороший поєдинок, щоб віддячити тій неймовірній публіці, яка зібралася у залі. І я пишаюся своїми хлопцями і тим, як вони боролися. Сьогодні ми не були надто влучними, почати через хороший захист суперників. Ви знаєте нам довелося багато зробити для того, щоб здолати Італію, а потім сьогодні вийти і віддати останні сили боротьбі. Ще хочу подякувати всім, хто висвітлював цей ЄвроБаскет.
Три роки тому, коли все почалося, це була якась пригода, хлопці, які приїхали на збори дивилися і думали, що цей тренер збирається з нами робити, що він буде розповідати нам? Але що найважливіше – вони ніколи не вагалися, чи слід виконувати все, що ми говоримо до кінця. Ми одразу поклали за основу: працювати з повною віддачею, слухати те, що говорять тренери і тоді позитивні зрушення відбудуться обов’язково. Не так що зранку прокинувся і все добре. Сьогодні ти внизу, а завтра прокидаєшся – і вже на вершині. Іноді – це процес становлення системи, початку її діяльності, коли гравці потрапляють у систему, вчаться потім через рік повертаються вже кращими ніж були раніше. Вони вже знають, що буде ще третій сезон, у них є досвід попередніх років. Ми бачили як хлопці змінюються як гравці, як приїжджали нові, крім тих хто вже три роки з нами.
На цьому турнірі нам щастило, ми виграли кілька рівних матчів, де доля могла усміхнутися і супернику, зараз на цьому місці міг би бути хтось інший, а не ми, але хлопці боролися до кінця, вони самі створювали собі цей шанс, передбачити я, звісно, не міг, але вірив, що через три роки наші результати покращаться.
Я взявся за цю роботу, тому що ніколи раніше не тренував на рівні національних команд, я проводив міжнародні семінари, майстер-класи, брав участь у товариських матчах, але це все не те, але коли я їхав я знав, що я буду представляти країну, те, що має стати її гордістю, ви чули сьогодні трибуни? Наскільки сьогодні пишалися своєю збірною і всі ми хочемо, щоб такі ж відчуття були і в українців. Гордість. Ці хлопці дійсно пишаються тим, що вони представляють свою країну. Ми обговорювали навіть те, як мають виглядати гравці, в що вони мають вдягатися, належним чином поводитися з пресою і звісно боротися, щоб люди могли сказати – ця команда бійців, вони грають з самовіддачею.
Я ще не знаю, чи буду я на цьому ж місці через рік. Зараз наше головне завдання зібратися разом і вирішити цілі і завдання. Про чемпіонат світу я вам багато не розповім, я сам ще мало знаю про чемпіонат світу».
