_pictogram.svg.png)
Центровий збірної України В’ячеслав Кравцов на веб-конференції XSPORT детально розповів про своє перебування в Китаї, про хід переговорів з іспанською «Валенсією» і про те, чому ж все-таки йому не вдалося перебратися в команду Сергія Ліщука, а також про те, за кого вболіватиме 6 і 7 березня під час Фіналу чотирьох Кубка України.
Про Китай:
«Сезон у Китаї короткий: місяць передсезонки і три місяці основного сезону, графік був важкий, ми грали 14-15 матчів за місяць. Нарешті, я отримав ігрову практику, на яку довго чекав, врешті-решт, потрапив до команди, де грав вирішальну роль.
Стоїть дилема скористатися шансом і спробувати все-таки протягнути якомога довше, щоб потрапити до Америки. Або не плекати надії про повернення до США і «підписуватися» в інших чемпіонатах, десь в Європі.
Наразі поки що я в Києві. Ходжу до тренажерного залу в Палаці спорту, приходжу на кінець тренувань до хлопців з «Будівельника» та БК «Київ».
У мене були дуже привабливі пропозиції, але я не знаю, як до них ставитися – це Іран і Філіппіни. Упевнений, як і я, ніхто в Україні поняття не має, що це за ліги. Так, ми грали проти філіппінської збірної, але збірна збірною, а, як усередині чемпіонату, як всередині команди… Гроші, звісно, були привабливі і важко було відмовляти, але все-таки їхати кудись, де ти не розумієш, що відбувається, не хотілося. Спортсмен повинен бути на очах у світової преси, щоб завжди користуватися попитом. Їхати я туди не ризикнув і поки що розглядаю інші варіанти.
Я розмовляв з Пухом Джетером до того, як мене запросили до Китаю, мені цікаво було, що це за ліга така в Китаї, цікаво, що туди запрошують сильних баскетболістів. Я отримав практику гри проти гравців, котрі грали раніше грали в НБА або поїхали до НБА з Китаю. Технічно тамтешні гравці дуже розвинені, і на всіх позиціях вони шутери. Мій тренер – легенда китайського баскетболу, йому 74 роки, з ним китайці три чи чотири рази поспіль виграли чемпіонат Азії. Його стиль роботи такий: якщо два 2-годинних тренування в день, то годину на ранковому і годину на вечірньому приділяється кидкам».
Про «Валенсію»:
«Розмова з «Валенсією» розпочалася ще влітку 2014 року. Вони наполегливо цікавилися мною, йшли переговори. Я не знаю, як вони хотіли змінювати ростер: або міняти когось із своїх великих і залишати мене з Ліщуком, або прибирати Ліщука, а мене додавати. Я не знаю, я цього не запитував – мені це було не цікаво. Але не склалося. Знову ж, причини я до кінця не дізнався і намагався перебрати інші варіанти.
Зараз на тлі травми Сергія їм потрібно було дозаявити «великого» на Єврокубок. Наприкінці китайського сезону вони зробили мені пропозицію, але «дедлайн» підписання на Єврокубок був до 26 січня, а сезон в Китаї закінчувався 1-го лютого. Моїй команді в Китаї було відомо, що ми вже не потрапляємо до плей-офф і ми з агентом вирішили попросити «Фошань», щоб вони дали нам відкріпний лист за 5-6 днів до кінця чемпіонату, адже, грубо кажучи, останні ігри вже нічого вирішували. Але цього не сталося – була низка причин.
Цього року у «Фошань» новий менеджер, також вони поміняли гравців і тренера – повністю нова команда. Дуже вимогливим був власник команди. Цей сезон виявився найуспішніший, попри те, що ми не потрапили в плей-офф. Ця команда завжди займала останні рядки, завжди була відносно слабкою. Ми йшли на рекорд перемог поразок – показник у нас був в районі 50%. Мабуть, вони хотіли поставити якусь планку, рекорд, щоб від неї відштовхуватися в наступні роки. Ось тому вони мене й не відпустили, а «Валенсії» потрібен був гравець на Єврокубок, тому й не склалося.
Дограти сезон в Україні? З точки зору ігрової практики, з одного боку – так, я буду грати багато, але з іншого боку – це буде всього одна гра на тиждень. Я дивився, що вісім ігор залишилося до початку плей-офф і гра буває раз на тиждень. Тобто чотири гри на місяць… У Китаї за останній місяць я відіграв 14 ігор. Не можу сказати, що Україна зараз у хорошій формі. З фінансової точки зору тут і говорити нема про що, оскільки не залишилося команд, які можуть що-небудь хороше запропонувати.
Українські клуби до мене звертаються, але я не можу зрозуміти, вони жартівливо запитують чи все-таки плекають надії. Клуби розуміють, що нічого вони мені запропонувати не можуть. Тут може зіграти тільки мій особистий ентузіазм – повернутися пограти на Батьківщині, хіба що це».
Про Фінал чотирьох Кубка України:
«Фаворит, звісно, «Хімік», як у чемпіонаті України, так і в Кубку. Я думаю, що боротьба за Кубок буде, тому що в минулі роки, коли багато команд брали участь в єврокубках, у Єврочеленджі, то вони не вважали Кубок України якимось гідним досягненням. Або зливали його, або грали дублерами, вважали цю подію другорядною. Зараз ніхто не грає на євроарені, та й ігри раз на тиждень, тому чому б не поборотися за ще якийсь трофей. Тож боротьба буде. Єдине, прикро, що головні фаворити – «Будівельник» та «Хімік» потрапили один на одного в півфіналі. Тут я, знову ж таки повторюсь, поставлю на «Хімік», як на фаворита, а в іншій півфінальній парі вболіватиму за «Київ». Я грав за цей клуб і зараз періодично тренуюся з хлопцями».
