Джером Рендл: «Є ймовірність зіграти на Олімпіаді. Це ж класно!»

На заміну Пуху Джетеру в баскетбольну збірну України прийшов інший американець – Джером Рендл. Зараз розігруючий на зборах команди Мурзіна в Южному. “Новий українець” розповів “Сегодня”, чому вирішив отримати український паспорт, як розуміє тренера без знання мови, про дружину, якій хоче показати Одесу, і про спів з командою.

- Джероме, коли вам запропонували виступати за збірну України?

- Це сталося на початку літа. Мій агент сказав, що Україні потрібен легіонер. Я так прикинув і зрозумів, що це непоганий варіант для мене. Тим більше я дуже люблю Європу. Переговори велися зовсім недовго, якихось пару тижнів.

- Яка була головна причина вашої згоди?

- Не кожен день випадає можливість зіграти за збірну і потрапити на чемпіонати Європи та світу. Ну і ще, звичайно, є ймовірність зіграти на Олімпіаді. Це ж класно! Якщо я буду старатися і добре проявлю себе в Україні, то мене можуть помітити великі клуби. У цій збірній для мене відкриваються хороші перспективи.

- Чи радилися з кимось перед підписанням контракту?

- Так, з моєю дружиною. Я одружився рік тому. Вона – мій найближчий друг, завжди мене підтримує. Звичайно, вона погано розбирається в європейському баскетболі, але розуміє, як цей перехід важливий для моєї подальшої кар’єри.

- Знали когось зі збірної до цього?

- Я дуже погано пам’ятаю імена (сміється). Такий високий хлопець. Ми в «Азовмаші» разом грали…

- Ігор Зайцев?

- Та він! Він ну дуже хороший баскетболіст. Радий був його знову побачити.

- А американець Пух Джетер, який був у збірній до вас, щось радив?

- Ми бачилися з ним у Лас-Вегасі. Пух розповідав, що йому дуже подобалося в Україні, і радив приймати пропозицію.

- У Літній лізі НБА ви грали за “Мілуокі” разом із ще одним збірником – Славою Кравцовим. Що скажете про нього?

- Слава такий прикольний і високий! У нас добре виходило з ним робити пік-н-рол. Ми відмінно ладнали в Лас-Вегасі. І в збірній зараз я відмінно почуваюся з хлопцями. Вони всі знають англійську мову, перекладають мені слова тренера, веселяться зі мною. Тренер англійської не знає, але я все уважно слухаю. Потім хлопці запитують мене, мовляв, ти все зрозумів, Джером? Я, звичайно, кажу, що так. Вони сміються, адже я по-російськи знаю тільки “дякую” (посміхається). Якщо серйозно, то тренер пояснює все емоційно. Я розумію, що він від нас хоче навіть без знання мови.

- Плануєте вчити російську чи українську?

- Звичайно ж. Тільки не знаю, чи буду ходити до викладача. Я хочу вчитися у людей, з якими я спілкуюся.

- Що взагалі знали про збірну України?

- Не багато. Знав, що у вас тренером був американець (Майк Фрателло. – Авт.).

- А бачили хоч одну гру?

- Так, дивився ігри на минулому чемпіонаті світу. Ви навіть пару ігор там виграли. Дивився матч проти США – не очікував, що українці так потріпають нерви Дрім-тім.

- Чому все-таки не вдалося закріпитися в “Мілуокі”?

- У НБА важливий момент – потрапити в правильну команду й час, щоб показати себе. Чого не було у мене в “Мілуокі”. Я все ще чекаю той момент, коли знайду свою команду.

- Чотири роки своєї кар’єри ви грали в Туреччині. Там так подобається?

- Там просто обожнюють баскетбол. Фанати постійно просять автографи, пишуть у соцмережах. Іноді вони дуже агресивні, але зі мною нічого поганого в Туреччині не траплялося. А ще в їх баскетболі непогані зарплати.

- Три роки тому ви підписували контракт з китайським “Фошань”, але там так і не зіграли. Чим все-таки Китай зараз залучає легіонерів?

- Ніколи не страждав підвищеною травматичністю, але там травми мене просто переслідували. У Китаї величезний маркетинговий потенціал і короткі сезони, що зручно для гравців з Європи та США, поки там перерви в чемпіонатах. У Китаї все крутиться навколо статистики, їм потрібно побільше очок. У Туреччині баскетбол більш організований.

- У Китай ви якраз потрапили після “Азовмашу”, де відіграли всього чотири місяці…

- В Україні тоді була відмінна Суперліга з високою конкуренцією. Думаю, в “Азовмаші” на мене образилися і не запропонували новий контракт. Я відіграв регулярний сезон, але до плей-офф отримав серйозну травму. Так засмутився, ледве міг наступати на ногу. Мені довелося їхати на лікування, а в керівництві клубу подумали, що я хотів втекти, чи що…

- “Азовмаш” тоді став віце-чемпіоном. У вас є срібна медаль?

- Ні, мені ніхто її не передавав, хоч я постійно стежив за виступами команди. Мені подобалася українська ліга. Потім я побачив, що “Азовмаша” більше немає в списку учасників. Поцікавився – виявилося, що клуб припинив існування. Мене це шокувало. І взагалі, мені дуже шкода, що в Маріуполі та Донецьку таке відбувається. Я пам’ятаю ці міста в мирний час. Ваш народ не заслуговує такого.

- Бойові дії відлякують багатьох легіонерів, а ви погодилися їхати в Україну.

- Мій агент нічого поганого порадити не міг. Я – дуже віруюча людина, і знаю, що Бог мене в будь-якому випадку захистить.

- Зараз у вас немає клубу. А пропозиції з’являлися?

- Так, є парочка. Сподіваюся, мені ще зателефонують з великих клубів. Я повністю сконцентрований на збірній. Від неї і залежатиме продовження моєї кар’єри.

- Свого часу ви говорили, що не пробували українську кухню через проблеми зі шлунком. Зараз ви вже стали трішки українцем. Не передумали?

- Поки ще національних страв не спробував, нас годують звичайною їжею в Южному. Але я попрошу хлопців, щоб вони мене пригостили чимось українським. Назв ваших страв я, правда, не знаю.

- Встигли в цей раз подивитися Україну?

- Київ – так. Гарне місто, мені сподобався. А зараз навіть з готелю не виходив. Після тренувань кіно в номері дивлюся. Я повністю сконцентрований на роботі, не хочу відволікатися. Ще хочу, щоб моя дружина приїхала. Як тільки у мене з’явиться можливість, вона відразу буде зі мною. Тоді ми разом і місто подивимося.

- Ще ви казали, що любите комедії. А самі розігруєте друзів?

- Якісь розіграші важко згадати, а ось жарти я обожнюю. Нещодавно хлопці включили якусь українську пісню, я підспівував, хоч нічого і не розумів. Добре ми тоді насміялися.