_pictogram.svg.png)
Легендарний Арвідас Сабоніс на чемпіонаті Європи в Ризі без сумніву є однією з найпопулярніших персон. 50-річний президент Федерації баскетболу Литви ходить живим пам’ятником самому собі і кожен день фотографується з десятками фанів, незважаючи на перепони огорож для VIP-персон. Журналістам докладно поспілкуватися з Сабонісом непросто через його зайнятість.
- Ну, давай вже поговоримо, раз зловив мене, – знаменитий по обидві сторони океану Сабас з посмішкою поглядає з-під невеликих окулярів, пихкаючи люлькою і смакуючи каву на веранді готелю. У такому образі він нагадує Шерлока Холмса, хіба що без кепі, фільм про який знімали тут, в Ризі.
- Арвідас, які враження у вас викликає гра литовської збірної на ЄвроБаскеті?
- Поки що все виходить з труднощами. Наші хлопці думали, що головне – виграти стартові два матчі, а ось бельгійці нас опустили на землю. Поки що ніякого спокою немає. У литовській команді зараз йде зміна поколінь: ветерани йдуть, а приходять молоді, які поки не мають достатньо досвіду. Все-таки країна у нас маленька, баскетболістів не так вже й багато, і деякі сильні гравці травмовані.
- Однак у Литві такі баскетбольні традиції, яким багато хто може позаздрити.
- Традиції – традиціями, тому ми і боремося. Хоча не все виходить так, як хочеться. У баскетбол пристойного рівня зараз в Європі грає дуже багато збірних – це видно навіть на цьому турнірі: що не день – то сюрприз.
- На медалі ваша збірна може замахнутися?
- Треба, щоб хлопці були зібрані і поважали кожного суперника, тоді можна думати про високий результат. Якщо чинити інакше, то буде дуже важко. Задачу ставлю не тільки я як президент федерації, але, думаю, і вся країна: дуже хочеться поборотися, як мінімум, за путівку на Олімпіаду-2016 (потрібно потрапити в топ-7. – ред.).
- Що думаєте про гру української збірної?
- Я бачив тільки перший ваш матч, з литовською командою. Як кажуть, ми ледь відскочили. Українці виглядали дуже пристойно, не знаю, що з ними трапилося в наступних іграх. А на нас, можливо, позначилося хвилювання і те, що той матч був дебютним на чемпіонаті, ми ще не розігралися. І звичайно, всі, знаючи авторитет Литви та статус фаворита групи, намагаються нас перемогти і грають з подвійним запалом.
- Я бачив, як на тренуванні ви накидали м’ячі Йонасу Валанчюнасу. Це ваша ініціатива?
- Я ж теж грав у баскетбол (сміється). Так у чому справа? Чим можу – тим допомагаю баскетболістам.
- А як вони до цього ставляться?
- Думаю, нормально. Принаймні, не кажуть, що не потрібно. Занадто молоді ще для цього, треба більше працювати (посміхається).
- Валанчюнас готовий повести команду за собою чи йому чогось не вистачає?
- У нашій збірній немає такого, щоб кожен день був один і той же лідер – періодично «вистрілюють» різні гравці. Валанчюнас не пройшов повністю підготовку через зайнятість контрактом з «Торонто» (за 4 роки $ 65 млн. – ред.), Голова у нього про інше думала – від цього нікуди не дінешся. Це поки видно, але турнір тривалий, і у нього є час зловити ритм.
- Коли менеджери збирають гравців у збірну з сильних чемпіонатів, ви допомагаєте їм?
- У цьому немає необхідності, хлопці самі приїжджають, відчуваючи свій обов’язок перед країною. З патріотизмом у нас проблем немає. Гравці розуміють, що вони подають хороший приклад молодим.
- Ваш 19-річний син, який виїхав вчитися і грати в університет США, потрапив в заявку збірної Литви. Як думаєте, наскільки передався Домантасу ваш талант?
- Подивимося, «матеріал» є, але треба працювати. Він ще молодий – багато чого з нього поки не візьмеш. Але він і гру відчуває, є і рухливість, пас, кидок, та й зріст у нього хороший (205 см). На відміну від мене, він впевненіше себе почуває на позицій не центрового, а важкого форварда. Може, ще підросте, я тягнувся вгору до 22-23 років, поки не став 220 см.
- Ви так скромно себе ведете на матчах, сидите на трибуні окремо від збірної. Не хочеться іноді подіяти на команду або суддів під час гри своїм авторитетом?
- А ви хочете, щоб я сидів на лавці? Не думаю, що я там можу допомогти. Гравці самі повинні справлятися або самі ж можуть все зіпсувати (сміється).
- Ви зараз повністю зосереджені на баскетболі або ще чимось займаєтесь, бізнесом, скажімо?
- Ні, я думаю тільки про збірну. Бізнес – бізнесом, а баскетбол – на першому місці.
- Прогноз дасте, хто виграє чемпіонат Європи?
- Ні, я таким не займаюся. Для цього існують букмекери. Як показали останні турніри, думай – не думай, а передбачити дуже складно. Краще просто дивитися гру за грою. І для нас, звичайно, намагатися вигравати кожен матч.
- Як вам сама ідея провести турнір в чотирьох країнах?
- Для популяризації баскетболу – це, звичайно, краще. Більше вболівальників прийде на трибуни вболівати за своїх. У Ризі балтійцям пощастило, що зібралося три сусідні республіки. Литовці себе почувають тут, як вдома. Та й для господарів чемпіонат обійдеться дешевше, адже платить не одна країна, а чотири.
- Зі знайомими з України спілкуєтеся?
- Так, звичайно, з Сашею Волковим бачилися не так давно – на зборах міжнародної федерації. Я його сильно не питаю про те, що зараз у вас відбувається, – і так ясно, що не все добре. Та й про баскетбольні справи він багато не розповідав: коли зустрічаються такі, як ми, в основному згадують минуле (посміхається).
- Давно палите люльку?
- Її мені якось подарували – гарна річ, сподобалася. З нею добре іноді посидіти подумати під кави.
- Про що нині думаєте?
- Погода хороша (похмуро, після дощу. – ред.). Люблю, коли не жарко, а то цього літа було за 30 градусів. Для Прибалтики – це занадто. Все-таки ми живемо не біля Чорного моря (сміється).
- Днями читав статтю про вашого повного тезку, Арвідаса Сабоніса, який довгий час був рекордсменом Литви зі стрибків у довжину. Деякі навіть думали, що це ви захоплювалися легкою атлетикою. Чули про нього?
- Так, ми в молодості якось перетиналися і навіть фотографувалися. На то ви і журналісти, щоб розібратися, хто є хто.
- А насправді якими видами спорту захоплюєтеся?
- Мені подобається теніс – іноді граю. У футбол не будеш бігати: ноги вже не ті, хоча свого часу займався. А взагалі мені різні види спорту подобаються – все потрохи.
- Які ще знаходите захоплення у вільний час?
- Риболовля, полювання. Ось на кабана, наприклад, ходити найлегше – це можна робити цілий рік. А з оленями та лосями складніше, тому і цікавіше. Рушниця в мене є вже років 30, але раніше не було стільки часу, як зараз.
