«Зрада» під кільцем. Чи справді все пропало в українському баскетболі?

Цілком очікувано, що відразу після завершення виступів збірної України на ЄвроБаскеті-2015 почалися гучні голосіння про тотальну баскетбольну «зраду». Привід на перший погляд ніби мається: після найуспішнішого для нас чемпіонату Європи ми не вийшли з групи.

Багато хто, і не тільки вболівальники, вважали, що Україна зобов’язана ледь не з закритими очима виходити з такої групи. Мовляв, у нас тільки Литва гранд, а з рештою можна грати. Можливо, воно так. Але є важливі моменти. Про великі кадрові потрясіння у нас і про важку кризу в країні вже багато говорилося. А от на те, що досить рівні і не найзручніші для нас суперники істотно додали в останнім часом, не особливо звертали увагу.

Дивіться самі, серед восьми найкращих команд ЄвроБаскету-2015 виявилося відразу три наших суперника по групі: Латвія, Чехія та Литва. Бельгії в 1/8 фіналу не пощастило потрапити на потужну Грецію. Однак, як і на попередньому чемпіонаті Європи, бельгійці подолали груповий етап.

Литва ж взагалі стала віце-чемпіоном. Ви ще не забули, що наша команда на рівних грала з фіналістом і одним з фаворитів?
Очевидно, що розвивати будь-який вид спорту і домагатися значних результатів без серйозного фінансування неможливо. З цим у нас найбільші проблеми. Щоб краще зрозуміти, яка прірва розділяє український баскетбол від наших недавніх суперників, досить порівняти ВВП наших країн. Звідси починається розвиток баскетболу: кількість майданчиків, шкіл, клубів, гравців, турнірів.

У тій же Литві останні п’ять років баскетбол щорічно приносить до бюджету країни $380 млн. Не держава дотує баскетбол, а баскетбол приносить прибуток державі! 350 професійних тренерів працюють з 25000 гравців. На аматорському рівні в Литві займаються баскетболом більше 100 000 чоловік. Щорічно вони витрачають на оренди залів, екіпіровку, переїзди більше $57 млн. Кожен інвестований в баскетбол лит приносить 40% прибутку.

Великий економічний ефект був також отриманий від будівництва п’яти баскетбольних арен загальною місткістю близько 60 000.
За ті ж останні п’ять років баскетбол приніс литовській торгівлі $115 млн.

Зрозуміло, що нічого подібного неможливо домогтися з перебуваючою в передінфарктному стані економікою. Однак ці цифри показують наш реальний стан і місце. Категорично неправильно стверджувати, що в Україні 20 років процвітав баскетбол, але раптом усе розвалилося. Можливо, не всі роки незалежності наш баскетбол деградував, але вже точно не процвітав. Скоріше, тримався на плаву.

Наш нинішній рівень – це Латвія з Естонією. Бельгія з Чехією вже вирвалися вперед. Правда, і ми ще намагаємося чинити опір. Якщо на попередньому ЄвроБаскеті Україна програла Латвії 34 очка, то на нинішньому вирвала перемогу. Тим же литовцям на минулому турнірі наша команда програла 17 очок.

Як бачимо, всупереч обставинам потенціал у нас все ще є. Однак його вкрай необхідно підтримати фінансовими вливаннями. Щоб на належному рівні запрацювали школи, щоб зріс інтерес до чемпіонату і конкуренція в ньому.

Порівняння учасників групи D

Литва
Населення – 2900000
ВВП на 1 жителя: $ 13 190
Клуби: 140
Ліцензіроанние гравці: 25000
Латвія
Населення – 2 млн
ВВП: $16 836
Клуби: 60
Ліцензіроанние гравці: 750

Естонія
Населення – 1,3 млн
ВВП: $17 561
Клуби: 680
Ліцензіроанние гравці: 1 400

Бельгія
Населення – 11,24 млн
ВВП: $47 787
Клуби: 670
Ліцензовані гравці: 88 000

Чехія
Населення – 10,54
ВВП: $17 171
Клуби: 460
Ліцензовані гравці: 26 000

Україна
Населення – 44,4 млн
ВВП: $2 001
Клуби: 45
Ліцензовані гравці: 3 250