_pictogram.svg.png)
Для молодого покоління фанатів і тих, хто зумів застати кінцівку його кар’єри, будучи підлітком, Майкл Джордан не хто інший, як інопланетянин. Ті, хто застав, як захисник з’явився в лізі і трансформувався в легенду – аналітики, партнери, противники, та й усі, хто хоч щось розуміє в баскетболі, в один голос будуть твердити, що Майкла неможливо перевершити. Здавалося б, про що взагалі розмова, якщо Його Повітрянність виграв шість з шести фінальних серій плей-офф НБА і за підсумками кожної визнавався найціннішим гравцем. Погодьтеся, Джордан – недоторканна фігура, оскаржувати це не має сенсу.
Проте є одне питання, яке не дає спокою: чому забутий Чемберлен? Уїлт не має багатої історії в плей-офф, як Майкл. Але якщо згадати його феноменальну гру і вплив на партнерів, що дозволили домогтися виключного домінування на майданчику, а також вплив, який він надав на сам баскетбол, то Чемберлен може дати фору Джордану, причому чималу. Якщо подумати про лігу кінця 50-х, 60-х і початку 70-х років минулого століття, то одне з перших спогадів – це 216-сантиметровий центровий, що видавав карколомні поєдинки і переписував рекорди мало не щодня.
На жаль, у Уїлта не було свого професора Еммета Брауна, який зміг би винайти машину часу і перенести його в майбутнє, щоб битися з Хакімом Оладжьювоном, Мозесом Мелоуном, Шакілом О’Нілом та іншими елітними «великими» і виміряти за допомогою сучасних інструментів його велич в масштабах історії. Проте з великою часткою ймовірності можна стверджувати, що Чемберлен не став би статистом в цих матчах. Щоб не забувати про досягнення центрового, ми вирішили згадати, скільки з них потрапило б до десятки най-най – тих, які побити буде неймовірно складно.
10. Серія Леброна Джеймса з шести матчів поспіль, в кожному з яких він набирав не менше 30 очок і реалізовував понад 60% кидків з гри.
Можливо, один з найбільш вражаючих моментів кар’єри Короля – закінчення даної серії, випало на День святого Валентина в 2013-му. У поєдинку проти «Оклахома-Сіті” він зібрав колекцію з 39 очок, 12 підбирань, 7 передач і 2 перехоплення, хоча захищався проти нього Кевін Дюрант. Проблема в тому, що цілі досягли лише 14 з 24 його пострілів, що дало лише «жалюгідні» 58,3%. На щастя для «Маямі», подібна невдача не вибила Леброна з колії, і він разом з партнерами здобув 27 перемог поспіль, а також завоював друге чемпіонство поспіль, зламавши опір «Сан-Антоніо» у фіналі. Свою найбільшу серію він добув на найвищому піку кар’єри, і є припущення, що її ніколи не вдасться побити.
9. Серія з 33 перемог поспіль, добута «Лейкерс» у сезоні-1972/73.
Перша поява Чемберлена в списку і єдина згадка «Лейкерс» у рейтингу. Враховуючи неймовірний баскетбол, який демонструвала тоді команда Білла Шермана, нічого дивного в тому, що саме вона володіє рекордом, немає. Це пам’ятник Уїлту Чемберлену, Джеррі Уесту, Гейлу Гудрічему, а також нагадування іншим, що переможним серіям «Хоукс» і «Уоріорз» у сезоні-2014/15 оспівували фанфари, хоч вони і близько не підібралися до успіху каліфорнійців. Куди ближче роком раніше до останнього було «Велике тріо» «Хіт», чий результат відтепер другий в історії. Немає жодних сумнівів, що серія «Лейкерс» коли-небудь буде побита. Розклад стає більш комфортним, баскетбол – менш контактним, а середній темп падає.
8. 3265 перехоплень Джона Стоктона за кар’єру.
Це саме той випадок, коли правильний підхід гравця до відпочинку відіграє найважливішу роль. Стоктон – один з кращих універсалів в історії асоціації. Другим таким був, мабуть, тільки залізний Ей Сі Грін. Правда, легенда «Юти» лише в сезонах-1988/89 і 1991/92 ставав кращим по середній кількості помилок суперників, що трансформувалися в перехоплення. Однак він залишався чудовим «злодієм» протягом усіх 19 років кар’єри. Про що й свідчать підсумкові 3 265 відборів, що стали симбіозом спритності, вміння читати гру і найвищої концентрації. Для довідки, Джон оформляв в середньому 2,2 перехоплення за 36 хвилин в 40 років. Ви всерйоз вважаєте, що дане досягнення можна переписати? Один з кращих разігруючих в історії баскетболу – Джейсон Кідд – закінчив кар’єру в 2013-му з 2 684 перехопленнями і утримує друге місце, а найперспективнішим з діючих є Кріс Пол, у якого 1641.
7. 15806 передач Джона Стоктона за кар’єру.
Джон «відбарабанив» більшу частину кар’єри плечем до плеча з Карлом Мелоун, краще яких «двієчки», напевно, не розігрував ніхто. Їхній дует є самим плідним в історії НБА серед тандемів «маленький – великий». Можливо, через те що левова частка пасів була призначена Листоноші, не можна стверджувати, що Стоктон є кращим пасуючим в історії НБА. Але член Залу слави – безумовно один з кращих в цьому компоненті. З часів сезону-1994/95 жодному гравцю не вдавалося віддавати в середньому 12,3 передачі за гру. Стоктон став останнім, хто добирався до подібних цифр, а також єдиним, хто вибирався за двозначну межу протягом 10 сезонів поспіль, в п’яти з яких планка не опускалася нижче 13,6. Чи варто пояснювати, що переслідувачів у нього просто немає і навряд чи з’являться? Все той же «вічно другий» Джейсон Кідд зупинився в 3715 передачах від Джона, а за 10000 крім парочки перевалили всього троє – Стів Неш, Марк Джексон і Меджік Джонсон.
6. 23924 підбору Уїлта Чемберлена за кар’єру.
Продемонструвати домінування Уїлта Чемберлена під щитами краще всього за допомогою статистики його головних конкурентів. Білл Рассел зібрав 21620 підбирань за свою славну 13-річну кар’єру. Це другий результат в історії, що перевершує на 4220 відскоків той, якого зумів досягти Карім Абдул-Джаббар. Але – увага! – Білл Рассел зібрав на 2 304 менше, ніж Чемберлен. Якщо ви ще не зрозуміли, наскільки великий Уїлт, просто задумайтеся: центровий примудрявся загрібати по 22,9 підбирання в середньому за гру, жодного разу не опустився нижче позначки 18,2, а його сумарний показник підкорився лише 23 гравцям, що очолює список кращих бомбардирів.
5. 100 очок Уїлта Чемберлена в одній грі.
36 з 63 попадань з гри, 28 з 32 – з лінії штрафних, 100 очок. Найбільш відома гра з усіх, коли-небудь зіграних в НБА. Навіть ті, хто не любить баскетбол, знають про подію, що сталася 2 березня 1962 в містечку Херші, що розташований в штаті Пенсільванія. На арені оголосили, що на грі були присутні 4124 вболівальника, але пізніше десятки тисяч запевняли, що заплатили $ 2,50 за квиток і були присутні при події, рівного якому в історії не було. Ну як можна звинуватити їх? Як завжди для повноти картини потрібні подробиці. «Уорріорз» віддавали всі передачі своєму лідерові з початку третьої чверті, щоб наблизити момент досягнення тризначного числа в графі очки. Уїлт провів на майданчику всі 48 хвилин матчу, постійно завершуючи атаки своєї команди. «Нікс» хотіли не допустити рекорду Чемберлена, тому почали грати «брудно», щоб штрафні кидки пробивали всі, крім Уїлта.
4. 10 титулів кращого бомбардира ліги Майкла Джордана.
Не бозна що? Знайдіть другого такого. Навіть елітні «скорери» нинішнього часу начебто Дюранта, на рахунку якого вже чотири умовні статуетки кращого, не готові перевершити Джордана тут і зараз. Для того щоб залишатися на вершині протягом 10 років потрібно було народитися Майклом. Він став кращим снайпером в 23, коли ще не повісили кросівки на цвях Ларрі Берд і Кевін Макхейл; зазначив перший снайперський ювілей у 27, коли розквітли Карл Мелоун, Чарльз Барклі і Патрік Юінг, а також дивився зверху вниз на Глена Райса, Мітча Річмонда і Аллена Айверсона в 34. Нерозумно стверджувати, що «Буллз» і Джордан виграли б восьмий чемпіонат поспіль, якщо б захисник не подався в бейсбол після смерті батька, але ось у чому можна не сумніватися – він би абсолютно точно доповнив би свій послужний список двома титулами кращого бомбардира, що зробило б його рекорд ще більш недосяжним.
3. 55 підбирань Уїлта Чемберлена в одній грі.
Цей матч можна назвати 100-очковою версією з підбираннями. Правда, існує одна деталь, завдяки якій дане досягнення виглядає більш вражаючим, – Уїлту тоді протистояв Білл Рассел. Ніколи по ходу своєї кар’єри до і після останній не був настільки непримітний, як увечері 24 листопада 1960 року. Став свідком того «приниження» Харві Поллак констатував: «Уїлт домінував в «фарбі», забираючи все, що потрапляло в його поле зору». Оцінити по достоїнству той бенефіс можна ще й тому, що Чемберлен попутно відвантажив в кільце «Селтікс» 34 очка. Цікаво, але за останні 30 років ніхто й близько не зміг підібратися до показника Чемберлена – кращим результатом є 34 відскоку Чарльза Оуклі. Більш того, в минулому сезоні найкраща в підбираннях команда ліги – «Оклахома-Сіті” – збирала в середньому лише по 47,5 відскоку за поєдинок.
2. 11 чемпіонств Рассела в якості гравця.
Немає більш великого чемпіона, ніж легенда «Селтікс». Багато хто вказує на шість перснів Джордана як на головний доказ його остаточного переваги в суперечках на тему «Хто є кращим гравцем всіх часів», але чомусь ігнорують Рассела. Найбільш недооцінений аспект його подвигу? Так, «Бостон» 1960-х був найталановитішою командою в історії баскетболу. Так, кожен титул був здобутий в лізі, де команд було мінімум удвічі менше, ніж в сучасній НБА. Так, різниця в класі гравців була просто гігантською. І так, Рассел в першу чергу був фахівцем по грі в захисті, ніж у нападі. Але ніщо не може принизити його 11 титулів за 13 сезонів. Точно так само, як і будь-який інший подвиг в цьому списку залишиться унікальним.
1. 50,4 очка в середньому за гру Уїлта Чемберлена впродовж сезону.
50,4 очка і 25,7 підбирання в середньому за гру при по-своєму унікальних 48,5 хвилини. Вам потрібні ще якісь слова для доказу величі центрового? Давайте домовимося – сезон-1961/62 йому вдався, і поставимо крапку. Ні, краще знак оклику!
