_pictogram.svg.png)
Український центровий В’ячеслав Кравцов розповів sports.ru про перехід до московського ЦСКА, особливості китайського чемпіонату та найважчий етап кар’єри.
- Як так вийшло, що зараз осінь, а ви без команди?
- Я в першу чергу намагався влізти в НБА. Конкретного контракту не було, але були запрошення в табори. В принципі, я не хотів розглядати Європу, але через різні нюансів не склалося. Я почав вибирати – або чекати пропозиції з Китаю, або повернутися до Європи, з чого я власне і почав. Чекав хороші варіанти: зараз команди всі укомплектовані, складно знайти хороше місце. У середнячок лізти не хотілося. Вийшло ось так.
- Чому ЦСКА?
- А чому не ЦСКА?
- Тут можуть бути проблеми з ігровим часом.
- Так, безумовно. Але це команда Євроліги, до того ж вона майже щороку бере участь у «Фіналі чотирьох». Хочеться себе спробувати, показати – довести.
- Політична ситуація якось враховувалася?
- Що сказати? Не знаю, як там буде, що будуть говорити, але для мене це баскетбольне рішення. Я в політику не особливо намагаюся вникати. Це тільки баскетбол, нічого більше.
- Влітку ви грали в літній лізі. Сподобалося?
- Літня ліга – це, напевно, найнеприємніше, що може трапитися з центровим. Дійсно кажуть, що ця ліга для маленьких. Вона створена для того, щоб проявити себе перед агентами і потрапити до складу. Практично всі, хто там грають, вільні агенти – коли маленькі гравці отримують м’яч, у них зриває дах, вони більше нікого не бачать. Складна ліга. Нічого хорошого сказати не можу.
- Ще раз пробувати б не стали?
- Навряд чи.
- Що треба знати про чемпіонат Китаю?
- Чемпіонат Китаю посередній. Там діє дуже жорсткий ліміт на легіонерів – всього два легіонера в кожному клубі, ті, команди, які зайняли останні три місця в минулому році, можуть дозаявити ще одного легіонера, але тільки азіата. Плюс тільки протягом двох чвертей легіонери можуть перебувати на майданчику разом. Тобто половину матчу – по одному.
- Найяскравіше враження від Китаю?
- Я дуже здивувався тому, які є великі китайці, високі, габаритні. Я не повірив своїм очам. Там є такі люди здоровіше мене. Я б навіть сказав, що їх десь в лабораторії в пробірці виростили. Не знаю, як таке взагалі можливо.
Взагалі цікава країна. Важко було звикнути до їжі, до менталітету. Китайці дуже не сором’язливі – якщо вони побачать тебе на вулиці, то обов’язково підійдуть, почнуть фотографувати, можуть помацати за руку, абсолютно не бентежачись твоєї реакції. Комплексів у них немає – що з часом починає дратувати.
Плюс важкий мовний бар’єр. Ті китайці, з якими я грав, взагалі не знали англійської, не вчили його в школі. З нами завжди був перекладач. Тренер теж китаєць, так що перекладач носився скрізь. Я в основному спілкувався з нашим американцем Джошуа.
- Чому в Китаї така любов до баскетболу?
- Китайці, як правило, досить низькорослі, тому, напевно, здорові дядьки викликають у них інтерес. Вони дуже фанатіють від ігор НБА, постійно дивляться. Плюс населення дозволяє забивати повні зали – я грав у Фошані, це начебто скромне містечко в провінції, але 8 млн населення там було, тому і зали завжди забиті.
- Для вас ЦСКА – це сходинка в сторону НБА, або НБА – це вже пройдений етап?
- Все залежить від того, як все складеться. Якщо мені тут сподобається, то, можливо, не варто гнатися за НБА. НБА – це дуже складна система. Навіть якщо ти потрапляєш туди, немає ніяких гарантій, що ти будеш прогресувати і що на тебе будуть робити ставку. Дуже часто тренер не контролює політику розвитку клубу. Керівництво вибирає певний шлях, а тренер просто робить свою роботу.
- Що було найскладнішим в НБА?
- Коли я туди потрапив в перший рік, були великі очікування, що ось зараз я себе покажу. В принципі, спочатку все так і було: передсезонку я провів дуже добре, впевнено себе почував у складі та ротації. Коли почався сезон, зробили ставку на молодих, і – я зараз точно не пам’ятаю – ігр 30 поспіль я взагалі не з’являвся. Уяви, ти потрапляєш в НБА, проводиш хорошу передсезонку, а потім 30 ігор сидиш на лавці – ти, природно, повністю перегораєш. Думки вже сторонні. І потім, коли тебе починають випускати, ти вже не знаєш, як це перебороти в собі.
- Ви обговорювали з тренером вашу роль?
- Так, він просто розповів, що зараз проблеми в команді, і я зі своїми габаритами зможу допомогти. Зараз так склалося, що в Європі центровий – це дефіцитна позиція, так що сподіваюся, я зумію це повернути на свою користь.
