Капітан збірної України: дивимося з дружиною "Дом-2" - це своєрідна жуйка

Капітан збірної України з баскетболу Кирило Фесенко розповів багато цікавого про своє життя - виступи у НБА, гру за "Локомотив-Кубань", капітанську місію у збірній України, захоплення супергероями тощо.

- За довгі роки кар'єри навчилися справлятися з поразками?
- Звичайно, особливо швидко цього вчишся в НБА - 82 гри, зрозуміло, що всі їхні виграти не можна. Тому треба швидко відходити від поразок і не надто радіти перемогам. На всі емоції у тебе є тільки вечір - порадіти, або горювати і посипати голову попелом. Це такий своєрідний процес, у мене, наприклад, він полягає в тому, щоб після гри відразу ж зателефонувати дружині і мамі, щоб послухати, який я хороший, а всі інші погані. Потім подивитися свої серіали, заспокоїтися і лягти спати.

- А що за серіали, які так благотворно впливають на сон?
- Так різні. Зараз я дивлюся "Імперію", "Зелену стрілу", ще кілька. Я обожнюю комедії, люблю все, що пов'язано з фантастикою. Мені подобається все з супергероями, коміксами.

- Збираєте комікси?
- У мене все на планшеті. Це в Америці можна замовляти будь-які, а в Росії з цим поки що проблеми. Та й потім для всього цього потрібно місце. От коли куплю будинок, планую зробити там такий підвал, моє місце, тоді й можна буде почати колекціонувати комікси та фігурки.

- Розкрийте секрет. Фраза коментатора "м'яч забив Кирило Анатолійович Фесенко" після яскравих епізодів з вашою участю - це ваша ініціатива?
- У передачі "Вид зверху" була жартівлива рубрика "Один на один". Так от там взяли мене і Славу Кравцова з ЦСКА. Серед інших питань було таке: "Яке у тебе прізвисько в команді?". Я сказав: "Фес, але хотілося б, щоб називали Кирилом Анатолійовичем". Наш прес-аташе Ілля Донських це почув, передав коментатору, так і вийшло. Мені подобається. Прикольно, все цікавіше, ніж просто Кирило Фесенко.

- А в дитинстві якась кличка була?
- Не знаю чому, але один хлопець з мого району називав мене Пилососом. Він був старший років на п'ять, тому я не став йому говорити, чому це раптом Пилосос. Навіть зараз, коли до себе додому приїжджаю, він досі у дворі сидить, коли бачить, каже: "О, Пилосос приїхав". Він єдиний, хто мене так називав.

- Поговоримо трохи про серйозне. Перемогла "Барселона", до цього ЦСКА. У складах обох команд на перших ролях були центрові не зовсім звичної формації. Томич, Хайнс, Коробков - рухливі великі з поставленим дальнім кидком. Чи означають успіхи гравців подібного типу, що класичні п'яті номери, як ви, потихеньку здають позиції?
- Ні, я в корені не згоден. Просто є різні гравці. Зрозуміло, що чим ти більше вмієш, тим більше позицій можеш закрити, тим ти будеш більш затребуваний. У ЦСКА є Слава Кравцов - гравець такого ж типу, як і я. У "Барселоні" Лаваль теж схожий зі мною, без стабільного кидка, він ніякий не четвертий номер.

Просто в нашій команді, вважаю, тренеру дуже пощастило з таким набором "великих", враховуючи Микиту Балашова та Ентоні Рендольфа. З шести "великих" тільки один не має досвіду гри в НБА. Є важкий центровий, як я, який цементує трьохсекундну зону і бореться за підбирання, є Кріс Сінглтон, який легко змінює позиції. Є Ентоні Рендольф, який з кидком, із стрибком, готовий бігти у відрив, є фантастичний Віктор Клавер, він взагалі як машина - може і пройти, і трьохочковий забити. І це здорово, з'являється багато варіантів тактики. Це з "Барсою" так, на жаль, вийшло, що ми дали занадто багато свободи Томічу, слабо проти нього захищалися, дали відчути свою гру.

- Ще до питання про центрових. "Голден Стейт Уоріорз" став чемпіоном практично без номінальних п'ятих, і все ж фраза про те, що "граєш лише за рахунок кидка, від нього ж і загинеш", як і раніше на слуху. Це актуально?
- Зрозуміло, що у всіх снайперів бувають чорні смуги, але якщо вся команда вміє так кидати, як "Голден Стейт", можна міняти гравців. Плюс Стеф Каррі, звичайно, - у нього таких невдалих серій, як на мене, просто не буває.

- Прогноз на сезон. "Уорріорз" другий рік поспіль?
- Сумніваюся, що у них другий рік поспіль вийде. Я впевнений, тренери суперників приготують до плей-офф сюрпризи. А те, що божевільна форма на старті сезону, так це регулярка. Зараз більше йде набір статистики для потрапляння в плей-офф, ніж тактична боротьба тренерів.

- Ваші симпатії все ті ж? "Сан-Антоніо"?
- Не можу сказати, що у мене є улюблені команди. Я завжди вболіваю проти фаворитів, обожнюю аутсайдерів. Саме тому у мене були змішані почуття в минулому фіналі. З одного боку, не хотілося, щоб перемагав Леброн, з іншого - в "Клівленді" грає Мозгов, а ми з ним в нормальних відносинах, і я за нього особисто вболіваю.

- Раз вже згадали Тимофія, в "Клівленді" з ним персонально займається Віталій Потапенко, український центровий, що теж грав за "Кавс". Перетиналися з ним як-небудь, знайомі?
- Перетиналися, але вже коли він був тренером. Він виїхав до Америки в ранньому віці і не повертався в Україну донині. А так знайомі, при зустрічі тиснемо руки, але нічого більше.

- А можете назвати наставника, який би вплинув на ваше становлення в НБА, взагалі як на професіонала?
- Метт Харпрінг з "Юти Джаз" в якийсь момент взяв наді мною шефство, почав радити, які протеїнові коктейлі пити, показував мені різні вправи. Ще Джеф Хорнасек, він багатьом допоміг. До того як він став тренером у "Фініксі", він був тренером по постановці кидка в "Юті", багато працював з Андрієм Кириленком, Кайлом Корвером, Гордоном Хейворд. Харпрінг і Хорнасек, можна сказати, боролися за мене. Спочатку Метт просто "виносив" мене за годину до тренування, а після вже Хорнасек ще годину займався зі мною в тренажерці. Я дуже сильно втомлювався тоді, але я їм за все вдячний.

- Зараз підтримуєте стосунки?
- Ні. Єдине, коли бачу Олексія Леня, який зараз грає в "Санс", він каже: "Хорнасек тобі привіт передає".

- Цього літа Олексій не приїхав у збірну, хоча були розмови до останнього.
- Розмови ведуться щороку. Багато якось дивно поставилися до того, що він не приїхав у збірну. Я відразу можу сказати, що я його не засуджую. У нього зараз шанс не просто закріпитися в НБА, а вийти на перші ролі. І думаю, цією можливістю потрібно постаратися скористатися по повній. Звичайно, у збірній він би нам дуже допоміг, але в підсумку вийшло так, як вийшло.

- До питання про збірну. Як вам нове амплуа капітана національної команди?
- Не можу сказати, що впорався з усіма своїми обов'язками, але це було круто. Така відповідальність повністю змінює світовідчуття і ставлення до баскетболу. Навіть такі дрібниці, скажімо, команда після вихідного на тренуванні ледве ходить, ніхто не хоче тренуватися, тренери підходять, кажуть: "Давай, Фес, заведи їх як-небудь". Це був відмінний досвід, я і далі хотів би залишатися капітаном збірної.

- А зараз вже можете сказати, з чим конкретно не впоралися в новій ролі?
- Ми програвали, ми не могли втримати перевагу. Я вже навіть і не пам'ятаю, досвід для себе отримав, але от деталі якось змазалися. В цілому це був невдалий виступ, більше до цього додати нічого.

- Ви провели в НБА п'ять років, причому кар'єра вийшла дуже насичена; були стартовим центровим на стадії плей-офф, вас засилали в Ді-лігу, де ви брали участь у Матчі зірок. Завжди цікавило питання. Після того як "Джаз" відправили вас в Ді-лігу і у вас фактично закінчився контракт, "Х'юстон" запропонував вам багаторічну угоду, від якої ви відмовилися на користь річної домовленості з "джазменами". Зараз можете розповісти, що стало причиною подібного рішення?
- Чому я не погодився? Це було перед Євробаскетом-2011, і я ... поскупився, брехати не буду. У мене була пропозиція, я хотів добре відіграти на Євробаскеті і тим самим підняти вартість нового контракту. А в останній грі турніру я порвав меніск, отримав серйозну травму, а в НБА з побоюванням ставляться до гравців з подібного роду травмами, тому повернутися не вийшло.

- Левова частка кар'єри в НБА припала на "Юту", а про перебування в "Індіані" залишилися які-небудь спогади?
- В "Індіані" я був усього лише місяці чотири і особливо не грав. Тоді Дуайт Ховард грав за "Орландо" і громив "Пейсерс" практично в кожній грі, керівництво "Пейсерс" дуже переживало, що Рой Хібберт один не зуміє впоратися з ним у плей-офф. Саме з прицілом на постсезонку мене і підписали. А Дуайт тоді пошкодив спину і не дограв сезон, так що часу у мене в "Індіані" особливо не було. Тим не менш, це теж досвід.

- Цього літа вами цікавилися з "Торонто", але ви вирішили не їхати. НБА вже перегорнута сторінка?
- Так ... я не знаю, всі говорять, перегорнута сторінка, НБА зачинила двері. Я думаю: які двері, мені через місяць 29 років, я провів дуже хороший сезон в "Автодорі", у мене на руках пропозиція з Краснодара, і ось тепер приїжджай в "Торонто", можливо, доведи-покажи. Я дуже серйозно думав, але потім коли дізнався, що вони запросили ще й Артема Клименка з того ж "Автодору", у мене бажання якось відразу пропало. Зрозумів, що це буде чергове - приїжджай, а там вже ми подивимося і подумаємо. Тому я підписав контракт з "Локомотивом" і не шкодую.

- Чим саме "Локо" зачепив?
- По-перше, амбітна команда; по-друге, Євроліга. Плюс шикарна організація роботи клубу, дуже крута інфраструктура, до всього дуже серйозний професійний підхід, кліматичні особливості, звичайно, в Краснодарі все-таки тепліше. І найголовніше - цілі: "Локомотив" хоче вигравати, у команди чітке конкретне завдання - перемагати. Не те, що з тим же "Торонто", де спочатку приїжджай, подивимося, зіграєш у літній лізі, потім, можливо, передсезонку, а потім в самому кінці відчеплять і скажуть: ну, вибач, братан, не вийшло.

- "Локо" крім своїх результатів часто привертає увагу завдяки роботі з аудиторією. Ви часто спілкуєтеся з уболівальниками за допомогою соцмереж?
- Мені подобається Instagram, на мій погляд, дуже зручно. І ВКонтакте, напевно, ця мережа вже стала невід'ємною частиною більшості людей. Ось у цих двох мережах я й спілкуюся.

- Великий центровий Карім Абдул-Джаббар веде свою колонку в престижному виданні "Таймс". Ви філолог, плюс до всього людина, яка має свою думку з багатьох питань і готова її висловлювати. Не хотіли б наслідувати приклад Джаббара?
- Я вже говорив, що після закінчення кар'єри напишу книгу, а можливо, навіть не одну. У мене є про що розповісти, у мене багато цікавих думок, зараз я записую їх у спеціальний блокнотик, і коли з'явиться час, обов'язково всім цим займуся. Блогом мені було б теж цікаво займатися, але ... (важко видихає) мені просто лінь сидіти все писати. Я навіть думав спеціальну людину найняти, якій би записував мої слова під диктовку. У мене є своя думка, яка, думаю, буде цікавою людям. Так що, можливо, з цього що-небудь і вийде.

- А самі автобіографії спортсменів читаєте?
- Ні, в читанні я волію фентезі, це моя фішка, від цього я отримую кайф. А коли граю у відеоігри, намагаюся дистанціюватися від баскетболу. У нас і так багато часу на баскетбол йде ... Ні вже, вибачте, я краще "Дом 2" подивлюся.

- Подобається "Дом 2"?
- Ми з дружиною дивимося. Це своєрідна жуйка, коли ти не хочеш ні про що думати і хочеш швидше заснути, ось тоді можна посидіти, подивитися. Іноді навіть починаємо сперечатися, хто там правий, а хто ні.

- Кіберспорт останнім часом нарощує оберти. Багато хто навіть вважають, що його можна прирівняти до реального спорту, якому він практично наступає на п'яти.
- Я б сказав, що ще дуже далеко до п'ят. Вчора буквально ми з хлопцями про це розмовляли. Вважаю, що кіберспорт - це окрема ніша, яку не можна прирівнювати до реального спорту, ледь не вводити в програму Олімпіади, як я чув. Є World Cyber ??Games, нехай там все це і залишається. Я не вважаю, що кіберспорт повинен мати рівні права зі спортом. Вони молодці, не можна не визнати, що організатори провідних турнірів проробили просто чудову роботу. Провідні гравці отримують шикарні гроші, там є трансфери. Це круто, але тим не менше це в стороні. Може, в майбутньому все зміниться і мені будуть говорити, що я старий динозавр і нічого не розумію. Але зараз у мене така думка.

- Одна з відмінностей кіберспорту полягає в тому, що там не обов'язково тримати себе у формі ...
- Неправда, треба тримати себе у формі. Вони навіть розминаються. Я просто стежу за цим, грав довгий час в League of Legends, тому мені все це цікаво. Вони розминаються, у них є тактика, стратегія, тренери ... у них навіть травми є. У мене був шок, коли я дізнався, що один знаменитий геймер завершив кар'єру через серйозне розтягування руки. Це була хронічна травма, яка не дозволяла йому швидко рухати мишкою.

- Зате на відміну від професійних спортсменів геймерам не потрібно сидіти на дієті. Зізнайтеся, чи є який-небудь кулінарний грішок?
- Є. "Макдоналдс". Дуже люблю, але не можу собі дозволити. З моменту як потрапив в "Локо", там ще не їв. Я зараз на дієті, тому поки ніяких чізбургерів. Дружина дуже жорстко контролює це питання. А потім як психологи говорять? Якщо ти 21 день витримуєш що-небудь, то потім вже можеш без цього обходитися. 21 день поїв нормальної їжі, і це входить у звичку.

- Трохи похмуре питання. Що замовили б на останню вечерю в житті?
- Домашню їжу: олів'є, пельмені, пюре та м'ясо по-французьки. Борщик з часничком і сальцем. І компот. Обожнюю компот.

- І невеликий бліц під кінець. Хто краще - кішки або собаки?
- Кішки. Люблю собак теж, але кішки грайливіші. Ти любиш і одночасно не любиш їх за те, що вони самі по собі. Ти не можеш просто так взяти і посадити її собі на коліна, вона обов'язково піде, особливо моя. Але собаки теж класні, коли у мене буде власний будинок, обов'язково заведу велику собаку.

- Проти якого героя фільму ви хотіли б зіграти один на один?
- Проти тасманского диявола з "Космічного Джема", було б цікаво побігати з ним.

- Фільм, який обрадував і розчарував.
- Я не знаю, як я пропустив в кінотеатрах, але от коли летіли в Барселону, подивився "Мед Макс: Дорога Люті". Дуже круто, взагалі не чекав такої постійної дії. Потенціал того, що може бути в наступних фільмах, величезний. Шикарне кіно. А розчарував "Багряний пік". Ми ходили з дружиною, їй сподобалося, а я так і не зрозумів - чи то це фільм жахів, то драма, чи то мелодрама. Що це було? Я в принципі пішов тільки через Тома Хіддлстон і Чарлі Ханнема. Вони відіграли здорово, не розчарували, а от сам фільм я просто не зрозумів.

- Згадуючи про те, що ви гік. Який суперсилою ви хотіли б володіти?
- Напевно, регенерація, як у Росомахи. Було б круто. Ну, і такі ж кігті, як у нього.

- Як би звали супергероя Кирила Фесенка?
- Мені подобається ФЕСтиваль ... хоча Кирило Анатолійович теж підійде. Такий з глибинки української, у валянках, в шапці-вушанці і фуфайці замість плаща.

- І якою б силою він володів?
- Удар по морді!