_pictogram.svg.png)
Тут є дві складові:По-перше, командна спадкоємність. Старт чемпіонату - це завжди час для експериментів. "Сперз" намагаються підлаштуватися під ЛаМаркуса Олдріджа, "Кевз" - зрозуміти, чому ж без Лава і Ірвінга вони виглядають стабільніше, ніж з ними, і виправити це. Решта і того гірше: в одних - новий тренер без досвіду роботи в НБА, в інших - нова обойма.
Логічно, що більш зіграні команди легше входять у сезон. А більш зіграною команди, ніж у "Уорріорз" уявити складно - кістяк сформувався вже давно, і лише в самому кінці лавки відбуваються якісь малозначні зміни. Всі 10 гравців, які провели більше 100 хвилин в цьому сезоні, були у складі й минулого року.
По-друге, згідно з рейтингом TeamRankings.com, у "Уорріорз" на старті сезону один з найпростіших розкладів (сьомий по легкості в лізі). Хоча їм і довелося грати чотири серії здвоєних матчів, в основному вони виступали вдома (9 до 7), не їздили в тривалі турне (максимум два матчі в гостях) та й виходили проти досить слабких суперників. Лише два клуби з 16 можуть похвалитися позитивним балансом перемог і поразок ("Торонто" і "Чикаго"), при цьому обидві гри з ними відбулися в Окленді. Всі опоненти, які начебто володіють і зоряним складом, і амбіціями, якраз на старті сезону впали в кризу самовизначення і виявились головними розчаруваннями сезону: "Новий Орлеан" відновлювався від травм, "Мемфіс" переосмислював себе, у "Кліпперс" нова "лавка", а "Х'юстон" тепер команда Кардашьян. З 16 перемог сім припали якраз на матчі з ними, а ще були "Лейкерс", "Нетс" і "Сакраменто".
Ці два положення, природно, ні в якому разі не скасовують абсолютно неймовірного старту, кращого в історії НБА, і нашої причетності до нього. Вони просто натякають, що не варто (принаймні, поки) переносити досвід першого місяця на весь сезон. Цей рекорд хороший сам по собі. А про 73-9 можна буде говорити ближче до березня, коли будуть і турне, і "Сперз" з "Кевз", і навіть "Рокетс" будуть схожі на баскетбольну команду.
АвангардністьЗате рекорд ще сильніше підкреслює те, що ми і так добре знали (а ось ті, які думали, що чемпіони несправжні, дізнаються зараз): "Уорріорз" перехопили у "Сперз" ініціативу і стали клубом, який диктує моду в НБА. Нехай, найбільш основоположні ідеї належать не їм, зате вони старанно засвоїли досвід попередників, переосмислили його і просунулися в найважливіших областях.
Отже, "Уорріорс" - це прообраз команди майбутнього:- Команда майбутнього володіє непристойно широкою ротацією. Ще недавно клуби НБА досить обережно підходили до розширення основного складу: всі побоювалися, що ігрового часу не вистачить на всіх бажаючих, а це неминуче спричинить внутрішні конфлікти, існувало чітке розмежування між гравцями старту та резервістами (за винятком так званого "шостого гравця"), в плей-офф все зводилося до семи-восьми ключових персонажів. "Сперз" змусили переосмислити це положення - тепер нормально берегти лідерів, давати відпочинок на здвоєні матчі і мати по суті дві п'ятірки, які не рівноцінні, але цілком боєздатні. Є, звичайно, несвідомі команди на кшталт "Сакраменто", але це минуле століття.
- Команда майбутнього працює над тим, щоб мінімізувати ймовірність травм. Про це ми нічого не знаємо, крім того, що дана область вважається в лізі однією з найперспективніших для просування: зараз у багатьох командах гравці тренуються зі спеціальними приладами, що фіксують рух і потовиділення, пробуються найрізноманітніші технології відновлення, і напевно є ще купа всього, що залишається за лаштунками. Навіть після минулого успішного в сенсі травм сезону "Уорріорз" повністю поміняли команду фізіотерапевтів - значить, до досконалості в цьому питанні ще далеко.
- Команда майбутнього розуміє, що найважливіше на майданчику тепер відбувається не під кільцем, а на периметрі. Якщо у комплектуванні складу "Голден Стейт" і є якась "аналітична" логіка, то вона зводиться до того, що це команда універсальних високих гравців, кожен з яких (за винятком "великих", природно) вище середнього і по грі в захисті , і за кидками з дистанції, і за вмінням ділитися м'ячем.
Звідси випливають основні переваги "Уорріорз" на старті. У нападі вони здійснюють більше всіх дальніх спроб (як мінімум, 12 за матч), причому з хорошим відсотком для групи - 41. У захисті дозволяють суперникам не більше 6 триочкових спроб за гру, причому з відсотком 29.
Ось так виглядають діаграми попадань в атаці і в захисті.Прямо зараз у "Уорріорз" найефективніший напад в НБА - 114,4 очка на 100 володінь.
Захист займає 4-е місце в лізі по ефективності - 98,9 очка на 100 володінь.
Це теж виникає з досвіду "Сан-Антоніо", але вперше в настільки чистому вигляді було сформульовано саме в Окленді: в "фарбі" небезпечніший той, хто небезпечніший на дузі. Тепер доводиться звикати до парадоксів нового часу.
Нерозгадана п'ятірка
Те, що принесло "Уорріорз" титул, нікуди не поділося, а стало лише краще, набагато. Маленька п'ятірка (Грін - Ігудала - Барнс - Томпсон - Каррі) знищує всіх на обох сторонах майданчика.
"Голден Стейт" не використовує їх настільки ж активно, як це було у фінальній серії, але це і не потрібно. Особливий загін з’являється на паркеті в ключові моменти і за лічені хвилини перевертає ситуацію - саме так було в матчі з "Кліпперс", де "Уорріорз" поступалися 23 очка, а Каррі начебто виглядав не дуже добре. За 56 хвилин разом суперп’ятірка видала "+81" (200-119), при атакуючому рейтингу 160,9, а захисному - 90. У лізі немає і близько нічого подібного.
Секрет п'ятірки складається з двох частин.В атаці все побудовано на абсолютно незрозумілому для опонентів пік-н-ролі Каррі і Гріна, за участю трьох снайперів. "Кевз" були єдиними, хто наблизився до розгадки це поєднання максимально близько: по теорії потрібно всіма способами уникнути чого б то не було у виконанні Каррі, не пустити Гріна до кільця і потім молитися, щоб Барнс або Ігудала промазали з дуги. (Участь Клея Томпсона тут теж дуже важлива - в матчі з "Нетс", який "Уорріорз" повинні були програти, снайпер якраз не брав участь і зі "спейсінгом" виникли проблеми). Проблема в тому, що благання не допомагають, а у всіх інших випадках захист розривається на частини за рахунок розставлених на периметрі снайперів і швидконогого Каррі.
У захисті підібрати до них ключ теж складно. Вся п'ятірка може мінятися при будь-якому заслоні, всі гравці рухливі і можуть швидко переміщатися, влаштовувати пастки і дабл-тіми, а потім відновлювати позицію, не програють підбір за рахунок атлетизму та активності. При цьому Дреймонд Грін цілком може відбитися від майже будь-якого центрового ліги. Останнім часом всі дискусії зводяться до того, що існування подібної п'ятірки стало можливим завдяки кризі на позиції п'ятого номера - і який-небудь умовний Шакіл О'Ніл просто не помітив би цих "малюків". Але тільки "Дабс" не просто дабл-тімять "великих", вони ще й здорово відсікають їх від м'яча, як, наприклад, це сталося, в п’ятому матчі серії з Мозговим.
Прототипом суперп’ятеркі "Уорріорз" виступила маленька п'ятірка "Хіт" епохи "Великого Тріо". Тільки вона була не настільки ефективна, оскільки Уейд не кидає з-за дуги, Бош не захищається так, як Грін, а Каррі тоді ще не винайшли.
Нерозв'язність проблеми, пов'язаної з маленькою п'ятіркою "Голден Стейт", ставить ще одне важливе питання. Можливо, єдиним способом захисту від такої лінії є відсутність підстраховки з периметра, просто захист один в один з якимись хитрощами. Якщо команди не знайдуть способу зупинити Каррі за допомогою фізичного придушення і брутальності (як це робили "Кліпперс"), то розгадка може бути досить несподіваною.
Дреймонд ГрінПотрібно розуміти, що систему "Уорріорз" не так просто взяти і перенести в інше місце, так як вона побудована не тільки на важливих тенденціях та іншої абстрактної теорії, а й на неповторних героях.Майк Д'Антоні називає форварда "Голден Стейт" "найважливішим гравцем у лізі". Грін - символ усього, що намагаються робити "Уорріорз", і навіть набагато ширше уособлення ідеї тотального універсалізму.У нападі Грін виступає і снайпером (44%), і розігруючим (6,6 передачі). Він більше не губиться під тиском (як це сталося в перших двох матчах фіналу), у нього вистачає росту, щоб віддати будь-яку передачу, він добре водить м'яч. Більше того, притаманна йому лють часто допомагає закривати очі на якісь невеликі проблеми - в ті моменти, коли атака "Голден Стейт" може захлинутися, коли лінь і хочеться просто грати академічно, Грін хапає м'яч у свої руки і просто пре танком під кільце. Ця його енергія і є те, що постійно підживлює його партнерів.
У захисті ж Грін унікальний тим, що при своїх скромних габаритах він володіє розмахом рук центрового і має низький центр тяжіння, що дозволяє йому не прогинатися перед п'ятими номерами. Ну а все, чого йому не вистачає, він компенсує за рахунок злості, яка ніби як не відпускає його ні на секунду.
Стефен Каррі
Якщо Денніса Родмана ще можна уявити кидаючим триочкові, то Каррі - це, природно, революційне явище. Нічого подібного ніколи не було - кращий снайпер в історії баскетболу (по співвідношенню спроб, ефективності, релізу) перебудовує гру на свій розсуд.
Його в цьому сезоні характеризують три деталі:Каррі став ще агресивнішим в кидках з-за дуги. Він вже реалізував 78 триочкових (і робить більше 10 спроб за матч), що приблизно в два рази більше, ніж у Демьяна Лілларда. І при цьому продовжує змінювати наші уявлення в цілому про гру перших і других номерів - якщо в середньому по лізі 84% триочкових відбуваються після передачі, то у Каррі ця цифра становить лише 62%. "Малюк" кидає сходу й примудряється залишатися в цьому ефективнішим будь-кого.
Каррі додав у атаках з "фарби". Раніше гра всередині залишалася його слабким місцем: три сезони тому з 168 гравців, які зробили не менше 200 кидків, Каррі займав 151-е місце за відсотком влучань. У цьому сезоні лише Хассан Уайтсайд і Деандре Джордан можуть похвалитися такими ж успіхами - Каррі реалізує 68% спроб (всього 83).
Каррі - саме той гравець, завдяки якому надія на рекордний сезон має реальні підстави. Може, в нього немає інстинкту вбивці, як у Джордана, але його триочкові немов володіють магічними властивостями - в матчах, коли у "Уорріорз" не все виходило, коли здавалося, що, можливо, сьогодні прийде день і програти, кілька влучень мобілізували партнерів і повністю міняли енергетику.
