_pictogram.svg.png)
Один з потенційних лідерів "Черкаських Мавп" та гравець збірної України в інтерв'ю клубній прес-службі про своє позабаскетбольне життя.
Зустріч почалася на прогулянці. Саша показував перший сніг року своєму собаці Марлі. Мініатюрний той-терьєр не лише здивувався снігу, а й реально злякався негоди. Відповідно, у квартирі Марлі відчував себе значно розкутіше.
Два з половиною роки тому Олександр Сізов одружився. Дружиною Олександра стала теж спортсменка – волейболістка Катерина Смірнова, котра свого часу виступала за молодіжну збірну України і так само, як і Олександр відповідала за організацію атаки своєї команди ("Хімік", виступала на позиції зв’язуючої). Кілька років тому вона завершила ігрову кар’єру і присвятила себе сім’ї та сину Нікіті, якому наразі лише 10 місяців. Відтак в такому теплому колі Олександра, Катерини, Нікіти та Марлі ми почали спілкуванням. За родинним чаюванням перші питання адресувались Каті.
- Катя, як вважаєш спортивне подружжя – ідеальна пара?
- У нас точно все ідеально (сміється). Мені здається, що лише спортсмен може досконально розуміти іншого спортсмена. Я розумію, що таке поразка, яким може бути тиск з боку тренера чи керівництва і так далі, тому у психологічному плані я прекрасно розумію Сашу і намагаюся допомогти йому.
- Коли познайомилися із Сашою?
- Це було у Южному я на той момент, ще виступала у волейбольному "Хіміку", а він грав у баскетбольному, фактично були одноклубниками. Таким чином ми вже 7 років разом. І одружені 2 з половиною роки. Цікаво, що якраз у рік знайомства я завершила професійні виступи.
- З чим це пов’язано?
- У мене було дві травми, фактично поспіль, потрібно було робити серйозну операцію. Ми зважили всі за та проти і прийняли таке рішення, думаю воно було правильним. Після цього я мала звичну роботу і вона мені теж приносила задоволення.
- До речі я знаю, що ти свого часу могла стати гравцем черкаського "Круга"?
- Це було давно, мене у Черкаси запрошував ще Сергій Голотов, який зараз працює у "Хіміку". Тут була велика волейбольна структура, а черкаський "Круг" мав кілька команд. Я приїхала на перегляд, але в подальшому опинилася в Одесі, у мене була паралельна пропозиція з "Дженестри" Філіштінського. Вже після цього був "Хімік".
- Виходить ти у черкаському Палаці Спорту до цього сезону була виключно, як гравець, як тобі він уже у статусі вболівальника?
- "Будівельник" до речі завжди для мене була затишною ареною. Ми її з дівчатами називали "куполом", за її дах. А коли я вперше прийшла на гру Саші то навіть заблукала, ми ж як гравці заходили завжди через боковий вхід, а тут нам говорять, ще "не можна". Виявляється тут є ще й "центральний", через який заходять уболівальники. Взагалі я не у всіх матчах буваю, адже все залежить від графіку нашого маленького, але навіть так ми постійно з Нікітою Олександровичом дивимося гру в онлайні, на щастя така можливість є.
- До речі, вже визначилися з майбутнім Нікіти, баскетбол чи волейбол?
Катя: Саше впевнений, що Нікта буде займатися баскетболом, я навіть про це поки що не думаю. Але він у нас дійсно дуже активній і спритний
Саша: 100% він буде займатися спортом. Але думаю Нікіті треба підрости. Спорт просто необхідний для хорошого розвитку дитини, а який вид він обере це вже інше питання. Не думаю,що я його буду силоміць тягнути у баскетбол, або мама у волейбол. Це його буде особисте рішення, до чого буде більше схильним. Я от відразу почав займатися з баскетболом. Хоча у мене батько, баскетболіст, але мене у баскетбольні секцію привила сусідка. Якось я грався у пісочніці з моїм товаришем, прийшла його бабуся і відвела нас у секцію. Мені дуже сподобалося відразу, а уже серйозно баскетболом займався з 8-ми років. У нас з Харкова вийшло чимало гравців цього віку. З Суперліги Фаворит Спорт – це приміром Глєбов, ми займалися в одній школі.
- Саша, щодо знайомих з юнацьких років то і в Черкасах у тебе їх вдосталь. З Антонцем та Завадським ви фактично ставали професіоналами в одній команді, не один сезон зіграли у "Хіміку".
- Так з цими хлопцями у мене багато спільного. Я перейшов з харківського ДЮСШ №7 у Южне і саме у дублі цієї команди я познайомився з Антонцем і Завадським. Діма для мене взагалі, як брат. У нас дуже дружні стосунки, він мій кум і один з кращих друзів по життю. Зрозуміло, що спільних інтересів з цими хлопцями у нас значно більше ніж з рештою гравців команди, але на мікроклімат у середині колективу це не впливає. У нас дружня команда і ми проводимо час разом, при цьому немає там якохось розподілів на досвідчених гравців та молодих.
- До речі, про молодь, перед стартом чемпіонату, розуміючи склад команди чи очікував ти що найрезультативнішим гравцем твоєї команди буде молодий Кобець.
- Чесно?... Ні. Але наразі він уже дорослий гравець з серйозним потенціалом. Вже коли почали награватися я зрозумів, що у нього немає комплексів на майданчику і він має широкий потенціал. Але баскетбольна школа в Черкасах кожен рік видає хороший продукт і він може піджимати зараз і досвідчених гравців.
- Катя, скажи, а що любить з їжі Саша?
- Він любить просту їжу, ніякі там делікатеси. Виключно звичайну їжу, скажімо це борщ та котлета з картоплею.
- Саш це правда?
- Ну, звісно я люблю звичайну смачну їжу. З солодкого, от приміром зараз їмо торт, я теж люблю тортики та й взагалі солодке.
- А в тебе взагалі є якась особливість раціону та графіку в ігровий день?
- Правильно поспати одну годину в день матчу. Я не люблю спати в день, але в ігровий день себе примушую.
- Минулий сезон для тебе був неймовірно успішний. У тебе народився син, у спортивному плані ти теж зробив суттєвий стрибок, з чим це пов’язано?
- Мені випав шанс і я ним повністю скористався. Так вийшло, що протягом сезону я зіграв у трьох командах, а це "Миколаїв", "Дніпро" та збірна. Мені було комфортно, мені довіряли тренери, а я намагався виправдати їх сподівання. У "Миколаєві" в мене була не проста місія, пішло багато гравців і мене потрібно було брати ініціативу на себе. Більше того у нас не було першого номера, я запропонував тоді Шиманському взяти на себе функцію розігруючого і у мене вдалося.
- Ти здивувався, що номінального свінгмена укомплектований "Дніпро" взяв на позицію першого номера.
- До переходу в Дніпропетровськ у мене були дуже довгі перемовини з Хомічусом. Ми торгувалися тижня 2-3. Так я дещо не очікував, що він мене хоче і в "Дніпрі" використовувати як розігруючого. У Миколаєві ми грали переважно у швидкий баскетбол, мені було потрібно просто розганяти команду. А у "Дніпрі" треба було чітко грати в комбінаційний баскетбол, я переживав, що незвичний для себе функціонал можу не потягнути, але все ж наважився. Зараз можу сказати, що був правий, у мене багато що вийшло, власне саме за це я потрапив у склад збірної Україні. Зараз я уже взагалі себе вважаю гравцем позиції 1-2.
- Які у Олександра Сізова слабкі сторони?
- Якщо мене індивідуально розбирають, то роблять акцент на проході, типу "треба закрити Сізову праву сторону а далі діяти по ситуації". Можливо це іноді допомагає, а можливо і ні.
- Якщо вже говоримо у домашній атмосфері, давай про відвертості. Як вважаєш чому не вдалося "Черкаським Мавпам" у повній мірі використати свій потенціал.
- Я можу говорити виключно про себе. Думаю, що тренер від мене очікував більшого, та й я від себе очікував більшого. Поки не все своє показав. Зважаючи на чемпіонат Європи, передсезоннка у мене вийшла змазаною, з командою я їх не провів, та й 10 офіційних матчів відіграли. Треба додавати, для нас взагалі дуже важливо, аби у максимальній формі всі підійшли до плей-оф. Все вирішуватиметься там і у нас є хороші шанси.
- У вас у сім’ї одна з найменших порід собак - міні той-терьєр, чия це була забаганка?
- О, це Саша. Він уже давно у нас. Пам’ятаю ми за ним в Одесу їздили, Саша дуже хотів таку собачку. Зрозуміло, що після народження Нікіти він відійшов на другий план, але увагою ми його не нехтуємо.
