_pictogram.svg.png)
Баскетболісти столичного НТУУ КПІ успішно поєднують навчання у ВИШі з виступами в СБЛУ. Прес-служба ФБУ відвідала тренування команди, де поспілкувалася з харизматичним захисником "політехніків" Євгенієм Морозовим.
Євгеній Морозов – п’ятикурсник видавничо-поліграфічного інституту НТУУ КПІ. У команді грає з другого курсу. Лідер першої команди КПІ. Каже, тільки в дитинстві можна грати на усіх позиціях на паркеті. Зараз його спеціалізація – атакуючий або ж розігруючий захисник.
- До баскетболу потрапив випадково. Мама хотіла віддати на народні танці, але я вирішив,що це більше для дівчаток заняття і саме у школі відкрилася секція баскетболу. Пішов, спробував, сподобалося.
- Команда є лідером групи А. Завдяки чому?
- Це результат поступової, багаторічної праці. Ми лідируємо у Києві не першим поколінням студентів. Тренери добре працюють, відбирають кращих. Баскетболісти знають про цей заклад, коли обирають місце для навчання.
Я спочатку пішов в Університет харчових технологій, вчився там на першому курсі. Там ще тоді баскетбол був нормально розвинутий. Але зараз там слабка команда.
Зараз конкуренція у Києві зросла, з багатьма командами ігри напрочуд вперті. Наприклад, з Торгівельно-економічним університетом цікаво грати, вони на високий рівень підтягнулися. Для мене баскетбол - це як улюблена справа. Активний відпочинок від розумових навантажень. Забуваєш про усі проблеми, коли кидаєш м’яча у кошик, бігаєш, тренуєшся.
В Америці звичайно ж інший рівень студентського баскетболу. Інфраструктура інша в NCAA, три дивізіони, сімсот команд тільки серед чоловіків. Але це теж не просто так виникло. Це результат їхньої багаторічної праці.До того ж Америка – країна, де цей вид спорту народився. Тому усе закономірно.
- Ти чув, що в Україні Фередація оголосила про намір розвивати студентський спорт. Що треба змінити у кращий бік?
- Потрібен ресурс. Нам інколи виписують премії. Нерегулярно, щоправда. У розмірі місячної стипендії. 700-800 додаткових гривень на місяць. І це у нас ще гарні умови. В інших ВИШах і такого нема.
Два роки тому нас спонсорували, ми їздили у міжнародній лізі брали участь, були цікаві поїздки – до Тбілісі, Москви, Ростова, Прибалтики. Був гарний досвід, було цікаво. Але зараз у країні ситуація погіршилася, у студентському спорті поготів. Але ми цю гру любимо. Ми приходили у баскетбол не для того, щоб заробити мільйони. Ми граємо, тому що це наша улюблена гра і вона просто допомагає нам жити.
