_pictogram.svg.png)
Старший тренер команди Черкаського національного університету, що виграла другий етап СБЛУ у дивізіоні "Центр", розповів про секрет успіху своїх студентів.
- Ви були на фінальному матчі, бо ж передали тренерський місток Володимиру Чурсіну?
- Ну звичайно ж був, на першому етапі ми справлялися самотужки, а потім його залучили, бо багато хлопців з Черкаських Мавп грають. До цього року Студентські турніри не проводилися на такому рівні. У кращому випадку, що я пам’ятаю, була студентська Універсіада, або ж взагалі нічого не було. Торік команда, мене тоді ще не було, їздила на Універсіаду, посіла 4 чи 5 місце. А цього року, ви самі бачите, на якому рівні усе відбувається дякуючи федерації.
- Історія саме цієї команди невеличка?
- Так, бо хлопці, що зібралися – це 2-й – 3-й курс. Для них серйозними стартами були минулорічна Універсіада і цьогорічна студентська ліга. Дасть Бог, наступного року знову Універсіаду зіграємо.
- Що це за Універсіада, що ви її так згадуєте?
- Між ВИШами України проводять турнір, найкращі потім їдуть на європейську Універсіаду. Формують одну команду з кращих гравців. А Студентська ліга тільки цього року розпочалася і нас вона порадувала. Хлопці бачать, що недарма ходять, тренуються. Матчі, організація – усе на рівні.
- Знов таки, ректор бачить – що добре граєте.
- Ректор Університету Олександр Черевко взагалі прихильник спорту. Перший проректор Василь Мойсієнко усі наші матчі відвідував, директор Інституту фізвиховання і спорту Леонід Нечипоренко теж був на усіх матчах. Люди переймаються емоціями баскетбольного дійства і бачать, що своя команда – це круто!
- Якщо не враховувати гравців з Черкаських Мавп, то можна передбачити, що ви можете на рівних боротися з суперниками?
- Перша п’ятірка – дійсно були гравці Черкаських Мавп, але були діти, що теж виходили у старті. Високий Владислав Костенко з природничого інституту, на другому курсі. Саша Макаренко, теж другий курс, романо-германський факультет. Потім ще два математика – Дмитро Спіца і Василь Лелека. Перший тур вони повністю відіграли, у другому турі, де були більш слабкі команди, і ми відривалися – випускали їх пограти. Ну а на таку гру, якою була фінальна (з КНТЕУ – ред.), коли ми йшли очко в очко – зробили акцент тільки на наших бомбардирів.
- А ці ваші так звані бомбардири якимось чином теж є студентами?
- Так. Усі шість – це студенти інституту фізвиховання ЧНУ. Один – аспірант. Це Андрій Тимофеєв. 10-й номер.
- А головний забивала – це Кобець.
- Я б сказав, що не тільки Кобець, ще і Шаламов красунчик. І Мірошниченко Максим дуже гарний розігруючий. Дуже активний, дуже швидкий. За зросту 1м 76 см дуже багато підбирань його були. У пацанів за 1м90 м’ячі забирав.
- Чим студентський баскетбол відрізняється від професійного? Тим що хлопці тренуються у своє задоволення?
- У своє також. Але ж бачите, цього року дозволили грати тим, хто професійно займається баскетболом. Не знаю, як буде далі. Може і виключатимуть професіоналів, а будуть просто студенти, які ніде не грають. Ну, вищу лігу грають, але не суперлігу. Цього року дозволили. Ви ж розумієте, на такому рівні грати, коли ти в інституті почав з першого курсу, просто неможливо. Це мають бути люди, які займаються з дитинства, нехай це не буде Суперліга, ну якась вища ліга хоча б. Або ж у дитячій лізі грали. У мене є тільки два хлопця, які раніше не грали у серйозних чемпіонатах, не займалися у Мавпах, і ось вони увійшли до збірної Університету – це Макаренко Саша і Лелека Василь. Перший взагалі з Драбова, Василь - з Черкас, має зріст, вагу, тобто може поштовхатися, включили його до команди і він показує рівень.
- Ви виграли 2-й етап. дивізіон "Центр". Що далі?
- Увійшли до Топ-8. Яким буде жереб, невідомо, але усе складеться добре, сподіваємося.
- З такими гравцями можна і на чемпіонство зазіхнути?
- Це наша мета.
- Вивчали можливих суперників? Хто вам може скласти конкуренцію?
- Наскільки мені відомо, у Харкова дуже гарна команда. З нею треба буде повозитися. Ви ж бачите, по-різному складається. Одна гра – дуже добре все йде, і підбирання, і комбінації. А ось півфінал наприклад був черкаським політехнічним – чи то розслабилися перед грою, чи то команда знайома. Теж виграли, 20 очок розриву, але перша чверть закінчилася 19:19. Потім провели роботу і хлопці почали більш серйозно грати.
- Ось ці хлопці, що не мають стосунка до Мавп, вони скільки разів тренуються на тиждень, у них є зал?
- Зал є, Два рази на тиждень тренуються, хоча раніше було три. Через те, що вийшли до фіналу ліги, будемо просити, щоб більше тренувань дали. Мавпи мавпами, а цим хлопцям теж награватися треба.
- Тобто Мавпи теж вас підсилюватимуть у фіналі?
- Будуть звичайно ж, якже ж без Мавп. Але я знаю, що і в інших командах є такі студенти. У Політеха є два хлопця, що грають у вищій лізі, та в усіх командах присутні люди, які займаються серйозно баскетболом. Той самий наш ЧПТ (черкаський політехнічний технікум) там Скопінцев грає. Ще якийсь хлопець 2.08 зросту, усі підбирання знімає, те ж у суперлізі десь заявлений. І так практично скрізь.
- У такому форматі Студентська Ліга більш приваблива?
- Це вперше так проводять змагання серед студентів, рівень команд високий, цікаві хлопці, ігри цікаві. Є на що подивитися. Навіть мої діти ходили, дивилися і раділи. Батьки ходили, дивилися.
- А скільки у вас дітей?
- У мене троє.
- І усі ходили, дивилися?
- Молодшому три рочки, і він поки не ходив, а середня і старша, дві доньки, ходили. Разом з мамою. У мене дружина теж баскетболом займалася. Дивилася ігри.
- Ну а цей тренер, Володимир Чурсін, якого до вас приставили на фіналі, ви з ним нормально розділили зони відповідальності?
- Він дуже професійна людина, я у нього багато чому повчився, адже я не у такому рівні заганнях брав участь, не з такого рівня командами грав, як зараз. Багато чого я у нього перейняв, і він підказував. Коли я у чомусь сумнівався, він звжди усе пояснював. Дуже позитивна людина, професіонал. Останній тиждень ми з ним досить плідно співпрацювали.
- У фіналі студентської ліги ви його теж, напевно, залучите.
- Напевно так. Частина гравців грають комбінації, він з ними, фактично, постійно займається. Знає, до кого і як підійти. Я зі свого боку більше зі своїми студентами спілкуюся.
- Ну а ваші студенти з його студентами знаходять спільну мову на майданчику, чи у роздягальні?
- Звичайно ж. У роздягальні взагалі команда дружня. На полі бувають нюанси, не туди пас дав, не так подивився. Робочі моменти, назвемо так. У роздягальні жодних конфліктів нема. Команда є команда. Якщо у команді є конфлікти, то, напевно, не буде і перемог. Як тоді грати? Команда ж – це не легка атлетика, де сам встав і побіг. Треба грати командою і усі мають бути у дружніх стосунках.
