Віта Горобець: Марина Ткаченко порадила – їдь. І я поїхала

Висхідна зірка українського баскетболу Віта Горобець другий сезон грає у Литві. У півфіналі плей-оф чемпіонату Литви вона отримала травму, тому не змогла допомогти своїй команді Кібіркштіс дотиснути Судуву у вирішальному, третьому матчі серії. Ми спілкуємося з нею про литовський жіночий баскетбол і адаптацію у ньому. Але перед цим поцікавилися щодо її пошкодження.

- У грі я потягнула зв’язки гомілкостопу на правій нозі, тому у третьому матчі не грала. Ми поступилися, хоча усю гру боролися, але у кінці не вистачило психології. Там штрафний не попали, там ще щось. У підсумку поступилися 9 очок.

- Що лікарі кажуть щодо травми?
- Спочатку усі хвилювалися, думали перелом. Але зробили рентген, пересвідчилися, усе нормально. Розтягнення і два тижні відпочинку попереду. Далі – знову буду займатися.

- Судува у Балтійській Лізі грає?
- Так. І у Балтійській лізі. У нас був плей-оф чемпіонату Литви. Півфінал був. Третю гру програли. І найближчого вівторка граємо матч за третє місце (з командою Утена – ред.).

- Чоловічий баскетбол, зрозуміло, у Литві в пошані, а жіночий?
- Хочу сказати, що і жіночий, і чоловічий популярні. Чоловічий, звичайно ж, більш розвинутий. Тут, як кажуть, без коментарів. А жіночий тут теж на високомі місці. Має глядацький попит. Якщо порівнювати з Україною, то рівень значно вищий.

- В Україні де виступала?
- У вищій лізі я тільки один сезон грала. У Тім-СКУФі.

- І як до Литви потрапила?
- Перед цим влітку я на Чемпіонаті Європи U-20 дуже добре себе проявила. Коли ми з Мариною їздили. І Марина запропонувала мені поїхати, мовляв, що тобі тут шукати, краще їдь грай до Європи. Тим більше, вона сказала, що Тім-СКУФ наступний сезон пропускатиме, краще їдь. І я поїхала.

- Тобто, Литва - твій перший закордонний досвід?
- Так, це мій перший досвід, починання моє (посміхається – ред.).

- Швидко знайшла спільну мову у команді? Швидко адаптувалася?
- Спочатку було, звичайно ж, важко. Тут, як кажуть, без слів. У мене просто молода команда. І знаєте – легко все вийшло. Перший сезон ще було звикання, а другий пішов зовсім легко. Немов це моя сім’я – можна так сказати.

- З іноземців, крім тебе, ще хтось грає?
- У тому сезоні було дві американки. А у цьому сезоні тільки одна – центрова.

- А ти на якій позиції граєш?
- Я другий-третій. Форвард. Але останнім часом більше у захисті відпрацьовую.

- У захисті усі мають відпрацьовувати?
- Захист – це найголовніше. Починається усе з нього.

- Головний тренер національної збірної Володимир Холопов пов’язує з тобою певні сподівання. Знаєш про це?
- Так, ми з ним на цю тему розмовляли.

- Спостерігала за матчами збірної? Як Сербію у лютому обіграли?
- Звичайно, ви що? Як таке можна було пропустити?! У мене такі хвилювання за дівчат були, емоції. Словами не передати.

- З кимось з дівчат спілкуєшся з національної збірної? Чи вони більш дорослі?
- Та ні. З Науменко спілкуюся. З Яцковець дуже добре спілкуємося. Скільки разів вже разом на Європу їздили.

- Якщо тренер викличе, що тоді?
- Прагнутиму демонструвати усе, що вмію. Як кажуть, добре не заважати, але краще чимось допомогти. Зараз не можу сказати конкретніше, бо не знаю, як мене приймуть, як я увіллюся в колектив.

- Чому ж не приймуть? Це ж рідна Україна!
- Розумієте, навіть якщо ми раніше були знайомі, важко буває зрозуміти у грі одне одного.

- А ти зі своїми нанішніми партнерками швидко знайшла спільну мову на майданчику?
- У другій половині першого сезону. Першу половину трохи немов чужі були. А у цьому сезоні взагалі розуміємо одне одного дуже добре. З тими, хто залишився у команді з попереднього сезону. З дівчиною однією з команди я взагалі у відмінних стосунках, оскільки ми живемо разом. І звати її теж Віта. Віталія Каменюцкіте. Це моя найкраща подруга у команді. Вона з Литви. Нам клуб квартиру знімає.

- Вона тебе вже з національними стравами познайомила?
- Я готувала дівчатам український борщ, а Віталія – литовський. Він трохи відрізняється від нашого.

- Буряка нема?
- (Сміється – ред.). Вони щось своє додають. А їхня фірмова страва – Кляцкі. Це котлети. У середині м’ясо, фарш, а навколо нього картопля.

- А з мовою як? Відчуваю у твоїй вимові чіткий литовський акцент.
- Так, якщо чесно, усі у шоці. Бо я вже вільно литовською розмовляю. Розумію дівчат у грі. І тренеру набагато простіше. Адже вона звикла нам щось говорити у грі. І бачить, що я розумію, я їй навіть відповідаю. І вона тоді: О, Боже, як добре! У кінці першого сезону я трохи розуміла, а у другому сезоні почала спілкуватися.

- А у школі яку іноземну мову вчила?
- Тільки англійську.

- То ж тепер литовську знаєш краще за англійську, чи на одному рівні?
- Якщо чесно, так. Брехати не буду. Але і англійською доводиться спілкуватися, бо ж американка є серед нас. Вона вчить мене чомусь, а я її російській.

- Українською мовою теж, напевно, кілька слів знаєш?
- Звісно, мої рідні тільки українською говорять (переходить на вишукану українську мову – ред.).

- О! Де так добре мову знають?
- Я з Київської області, село Кощів зветься. Тетіївського району.

- Отже ти вчилася у Києві?
- Так, з восьмого класу у КСЛІ вчилася, а далі – в Університеті фізичного виховання і спорту.

- А у якому віці почала баскетболом займатися?
- Я була у п’ятому класі. З кінця п’ятого класу вже почала займатися регулярно.

- Інколи втомлюєшся від баскетболу?
- Влітку, інколи буває трохи набридає. Після Європи повертаєшся, хочеш хоча б два тижні не чути, не бачити. Але потім скучаєш. Тобі вже хочеться бігати, стрибати, грати. Отже, час коли баскетбол набридає, минає швидко.

- У Вільнюсі є де провести вихідний? У кіно ходиш?
- Так. У однієї з наших дівчат мама режисер, вона зробила свій фільм литовською. Про відомого баскетболіста Паулаускаса. Він історична постать для литовського баскетболу. І ми ходили на прем’єру. Дуже сподобалося. Через те, що було дуже багато людей, зробили два сеанси. Я там бачила Сабоніса, було чимало інших знаменитостей.

- А дівчата попри програш Судуві на задньому плані сміються (у телефонній трубці чути дівочий сміх поблизу - ред.)? У гарному настрої?
- Ну, я б не сказала.

- У гарному настрої напевно, бо у тебе сьогодні день народження! Вітали у команді?
- Так, звичайно, надарували мені багато чого. Я їм торт зпекла дуже смачний, і вони радіють!

- У День народження бажання загадала? За Україною не сумуєш
- Бажання загадала, але не розповідатиму яке, бо не здійсниться. А за Україною сумую. Інколи навіть сльози на очі набігають. Додому хочеться, та нічого – тут є підтримка. Тим більше з рідними я досить часто зідзвонююся. Тому усе добре.