_pictogram.svg.png)
«В Рождестве Девство Сохранила Еси, во Успении Мира Не Оставила Еси, Богородице. Преставилась Еси к Животу Мати Суща Живота, и Молитвами Своими Избавляеши от смерти Души Наша…»
Це остання СМСка. Такі повідомлення до мене більше не приходять, уже 4 місяці. В той час, коли прийнято підбивати підсумки, мені згадалася про найбільшу втрату минулого року.
Раніше я нічого не писав про це. Ні коли новина по смерть Григорія Хижняка приголомшила усіх нас, ні у день прощання з ним, ні на пам’ятні дні. Це була дійсно велика втрата і про людські якості і про баскетбольні звитяги тоді було написано чимало, ще більше було фото із Хижняком, усміхненим і позитивним, рідше зосередженим і серйозним… У мене не було жодної світлини із Тезкою, саме так, ми і називали один-одного, ніби змагаючись, хто першим скаже «Привіт Тезко!».
У спілкуванні він був дуже простим і це знали усі, але якось так склалося що ми із ним багато років зверталися один до одного лише на Ви і бажання переходити більш звичне «ти» не виникало. Він дійсно був завжди зверненим до людей, але у той же час занадто глибоким, щоб його можна було побачити.
Іноді зовсім мимохідь проскакувало відчуття, якоїсь втоми від панібратства і поверхневого спілкування із сотнями людей, які опинялися поруч з ним, хоча відмовити будь-кому у допомозі, у фото, у тому щоб перекинутися парою фраз про баскетбол, і не тільки, він собі не міг дозволити. Я сам часто міг питати його про різні аспекти баскетболу і знав, що відповідь буде довгою, змістовною, вичерпною.
«Ну що там у вас на Криворіжжі?», - це було одне із його питань до мене. Він знав де я ріс, і вважав ледве не земляком, у нього у Кривому Розі лишилися родичі і хрещеники, тому, якісь криворізькі байки, що я видавав йому у відповідь на питання, він сприймав із розумінням специфіки. Він міг приголомшити питанням: - Тезку, ми у якому місті зараз знаходимося? – У Києві. - Тоді зі святом! – Яким саме? - Ну як! Ви живете у Києві і не знаєте, яке сьогодні свято? Хоч знаєте, який головний храм столиці України? – Лавра. – Правильно, так от сьогодні у Лаврі свято, значить у Києві, як то кажуть, храмове сьогодні. До речі, один із лаврських святих був Григорієм, тож у вас ще й іменини!
Іноді, тільки завдяки СМС від Хижняка, я узнавав, яке церковне свято відзначається сьогодні. Останнє таке повідомлення, прийшло в заключний день Успінського посту, на Покров, відправити СМС уже не було кому, не прийде повідомлення і на Святвечір, а ось ця з Успіння, вона лишається у мене у пошарпаному телефоні, як нагадування про надзвичайно світлу і глибоку людину, яка пішла від нас у 2018…
Григорій Палій
