Любов – як мотиватор: чемпіони України про День закоханих

Виснажливі тренування, тактика, командний дух та трохи кохання. У День Святого Валентина кілька родин «Черкаських Мавп» розкрили свій «рецепт»ідеального святкування. Про таємну зброю чемпіонів України у викладі далі. 

«Обов’язково якісь неочікувані речі для моїх дівчаток»
 

Три роки – як один день. Втім, лише сьогодні вони разом. Йдеться про родину капітана «Черкаських Мавп» Олександра Кольченка. Цього сезону сімейство у повному складі перебралося до нашого міста.  Історія кохання Олександра та Ірини почалася 12-ть років тому. Саме стільки на рахунку подружжя спільних Днів святого Валентина. Подекуди романтичних, інколи самотніх та ніколи без гарячих взаємних зізнань.

Олександр Кольченко, гравець БК «Черкаські Мавпи»: «Це все залежить від того, чи вдома я в ці дні. Бо спортивний графік не розраховує якісь вихідні чи свята. Бували такі сезони, коли День Св. Валентина припадав на виїзні ігри і тоді не вдається побути разом. Тоді стараюся це компенсувати увагою, сюрпризами» .

Їхнє знайомство було абсолютно спонтанним. Більше того – опісля, Сашку довелося ще й у буквальному сенсі шукати Ірину.

«Ми зустрілися в громадському транспорті, перекинулися кількома словами. Після першої зустрічі і не міг знайти. Я знав, який під’їзд, дім, але ніхто з друзів не знав її», - розповідає Олександр.

Олександр таки знайшов кохану і вже не відпустив.

Ірина Кольченко: «Він запросив мене на прогулянку на морі, взяв пляшку шампанського і потонула обручка в моєму бокалі».

За кілька років у подружжя з’явилася донька Єва. Дівчинка практично росла на баскетбольних трибунах, підтримуючи тата. Попри нелегкий графік Олександра, Ірина намагалася всюди бути поряд.

«Якось адаптувалися мандрувати, як гастролючі за татом. Возили і каляски, і дитину. Побували практично у всіх містах країни. Звідси і любов доньки Єви до спорту. Коли грають Черкаси, вона неймовірно вболіває. І дуже переживає, коли папа програє. Тато, ти маєш зіграти, виграти. Чому ти не виграв? Ти маєш виграти», - продовжує Ірина.

Такий сімейний тил Олександр і називає свою таємною зброєю. Тому, попри нелегкий робочий графік та ігровий день, сьогодні не омине своїх найдорожчих увагою.

Олександр Кольченко, гравець БК «Черкаські Мавпи»: «Цьогоріч у це свято ми вдома. Будемо готуватися до ігор з Южним та Одесою. У нас буде сімейна вечеря, похід на романтичну прогулянку, сюрпризи. Обов’язково якісь неочікувані речі для своїх дівчаток я підготую. Тому що у мене двоє дівчаток і обох потрібно розважати та приділити увагу. Для мене дуже важливе натхнення дружини та доньки – це мене мотивує для досягнення певних результатів у  спорті. Обов’язково перед виходом на гру у мене є купа настанов від дитини, як я маю грати, що я маю бути кращим. Звісно, ці слова мотивують і змушують викладатися максимально на майданчику».

Для дружини Ірини День закоханих теж свято непересічне.

Ірина Кольченко: «14 лютого - подвійно важливий день, для нашої сім'ї, це додатковий привід зробити прекрасні сюрпризи, подарувати один одному зайвий раз ніжність, турботу і увагу, а ще в цей прекрасний день моя мама іменинниця! В цьому році в цей день у нашого тата важлива гра, проти южненського «Хіміка». Тому, користуюся нагодою, і запрошую всіх бажаючих і уболівальників. Саша завжди любить робити сюрпризи і чимось дивувати це звичайно ж дуже приємно і незабутньо! Я вважаю важливо говорити один одному про почуття і не тільки говорити, а підтверджувати ці дії вчинками і справами. А дитина сам це буде бачити і відчувати, так як ми виховуємо себе, а діти завжди беруть з нас приклад. Дочка радіє таким моментам навіть, коли батьки просто йдуть взявшись за руки, вона завжди приділяє цьому увагу і все помічає».

«Сімейний затишок – головне»

А от родина форварда Володимира Конєва День всіх закоханих цьогоріч вперше зустрічатиме втрьох. Напередодні баскетболіст став батьком. Тому розклад сімейства кардинально змінився, зізнається баскетболіст.

Володимир Конєв, форвард БК «Черкаські Мавпи»: «Ми привітаємо одне одного,звісно. Але так гучно святкувати цьогоріч не будемо. Зараз це не дуже зручно. Підлаштовуємося до режиму дитини. До всього – ще й ремонт у нас скрізь у розпалі».

У Черкасах Володимир вже два роки. За цей час, каже, місто стало рідним і він став своїм.

Володимир Конєв: «Перехід до Черкас минув для мене безболісно, це правда. Навіть у минулому році я почувався тут своїм, все добре. Команда дуже допомогла влитися, гарно тут мене прийняли. Відіграв свою роль ще й правильно налагоджений робочий процес. Звідси – й хімія в команді. Тому так, тут я вже свій».

Попри насичений тренувальний графік, сімейні клопоти, цей день форвард все ж розпочинає з приємнощів для дружини Анни. Щороку, каже, намагається зробити так, аби вона відчула себе особливою. Кожен День закоханих пара відзначає з власними маленькими традиціями.

«Зазвичай вранці вітаю Аню квітами, доповнюю все це приємними словами та подарунком. Свято має бути, попри все. Адже клопоти завжди є, тому потрібно вміти  знаходити час і для приємнощів. Спробуємо і цей рік відсвяткувати у сімейному затишку, це головне. Після гри, прикрасимо цей день просто смачною вечерею у колі одне одного», - зазначає Володимир.

«Баскетбол – як синонім любові»

А от головний тренер «Черкаських Мавп» Максим Міхельсон вітатиме свою другу половинку не лише вдома, а й на паркеті. У «подарунковому пріоритеті» – яскрава гра. Родина тренера, попри свята чи інші події, завжди намагається підтримати голову сімейства на трибунах. Дружина Олена та син Максим, як і тато, живуть баскетболом. Гра не полишає їхній дім майже ніколи. Пані Олена зізнається: зрозуміла, що приречена на любов до спорту ще під час першого побачення з майбутнім чоловіком.


Олена Міхельсон, дружина тренера: «Вперше куди він мене повів – це баскетбольний матч.Дуже хвилювався. І, з того моменту, у моєму житті з’явився баскетбол. Попри всю сконцентрованість та вимогливість чоловіка на майданчику, вдома він абсолютно не суворий. Навпаки, інколи навіть дуже м’який, не вистачає того, що на роботі».

Баскетбол – як синонім любові і для сина тренера. Юний Максим змалку не полишає спортивного майданчику.  Хлопчик фактично виріс на баскетбольних трибунах.

Максим Міхельсон, головний тренер БК «Черкаські Мавпи»: «Для нього це нормально. Повертаюся, де Макс? Ага, на лаві в залі спить під час тренування. Коли збірна Україниготується та грає, то він взагалі зі мною два місяці. Разом на всі тренування, всіх гравців знає».

Аби підтримати спортивні починання сина, Максим Міхельсон не перший рік тренуєнайменшу команду баскетбольної школи.


Максим Міхельсон, головний тренер БК «Черкаські Мавпи»: «Цікавий цей контраст, коли я треную одночасно команду Суперліги й тут же біжу на тренування до хлопців початкових класів. Відпочиваєш, отримуєш задоволення від цього їхнього азарту».

Спортивний азарт та абсолютна любов до баскетболу – це те, чим живе родина головного наставника «Черкаських Мавп» із дня свого заснування. А про свої почуття, переконаний коуч, важливо говорити не лише у свята, а щодня, за нагоди. Й любити все, що ти робиш. Це і є тренерський «рецепт» щастя.