_pictogram.svg.png)
21-річний форвард збірної України та южненського Хіміка Сергій Павлов напередодні вирішальних матчів відбору на ЧС-2019 розповів Сегодня про перший виклик до національної команди, посвяту новачків та інше
- Сергію, ти ж учасник ЧЄ-2013 (U-16) в Києві?
- Тоді ми були зовсім молоді, по 16 років. І такий мандраж був. Приємно було грати - приходило дуже багато людей. Звичайно, не показали високий результат, але запам'яталося на все життя. Такий турнір, ще й вдома. Батьки приїжджали дивитися.
- Збірна тоді не вийшла з групи, але її запам'ятали, і від гравців в майбутньому очікували багато чого. Ви відчували це поки дорослішали?
- Тоді я не дуже виступив, забивав в середньому п'ять очок, але з кожним роком кожен з нас намагався додавати. У когось вийшло. Михайлюк зараз в НБА, Шибель грає в NCAA за Арізону-Стейт, Зотов і Мусієнко – в Миколаєві. Але ще всі молоді, по 21 року, все попереду. Звичайно, мені після того ЄвроБаскету хотілося показати більше, я багато працював і вірив.
- У баскетболі і на твоїй позиції зокрема, 21 рік - це мало?
- Та ні. Подивіться, люди і в 18-19 років виступають в Євролізі. Вже треба грати. Тим більше у нас в Хіміку довіряють молодим, і ми маємо показувати результат, незалежно від віку. Зрозуміло, що великі довше формуються, їм потрібно набирати м'язову масу, працювати в тренажерному залі. Але я вважаю, що в 19-20 років вже спокійно люди грають і нічого.
- Останнім часом чимало українських гравців пройшли через NCAA. У тебе не було варіанту?
- Було, по-моєму, ще і в 2018 щось, але до конкретики не дійшли. Але не особливо хотів їхати в США, мені більше подобається європейський баскетбол.
- Не женіться за американською мрією?
- Та ні (посміхається). У мене немає таких прямо божевільних даних, щоб грати в НБА.
- А ваш тренер Віталій Степановський відзначав, що у вас високий баскетбольний IQ і можете вирости в гравця екстра-класу.
- Якщо він так говорить, значить, напевно, щось бачить.
- А ви б якісь свої сильні сторони назвали?
- Бачення майданчика, гра без зайвих рухів, можу прочитати комбінацію. Дам правильний пас. Може я і не найшвидший, але все треба робити чітко. Цього вимагає і тренер.
- Хто еталон на вашій позиції?
- Я багато дивився за Дірком Новіцкі, але він вищий за мене. Зараз еталон, напевно, латвієць Порзінгес. Європеєць, за яким мені цікаво спостерігати в НБА.
- Який рівень Суперліги Парі-Матч?
- Вважаю, що чемпіонат росте в порівнянні з минулим сезоном і з позаминулим. Зараз вісім майже рівних команд. Будь-хто може виграти у будь-якого суперника. Як дорости до європейських чемпіонатів? Ну ще така ситуація в країні, баскетбол і спорт взагалі не на першому плані. Важко, але команди є і хочеться, щоб їх ставало більше. І подивіться, скільки до нас вже приїжджає легіонерів.
- Пам'ятаєш свій перший виклик у збірну?
- Це було ще минулого року, але тоді я не поїхав на збори, а потрапив до розширеного списку. Але приємно, що помітили. А восени вже вийшов в матчі зі Словенією. Звичайно, я ще молодий і не отримував багато часу, але буду старатися. Як готувався? Як до звичайної гри. Хоча зрозуміло, що коли ти виступаєш за клуб, за цим спостерігає певну кількість уболівальників, а тут - вся країна.
- Якась посвята в збірній була?
- Після тренування новачків викликали на лицьову. Кожен гравець ставав, і в нього м'ячами кидали. Не сильно, правда (посміхається).
- Цього тижня Україну чекають матчі з Чорногорією та Словенією у відборі на ЧС-2019. Які шанси?
- Вони маленькі, але є. Просто не все від нас залежить. Треба виграти дві гри, і щоб Латвія їх програла. Буде важко і незрозуміло, який склад зберуть латвійці. Там же є і хлопці з Євроліги. Якщо пощастить... Думаю, це буде успіх для України вийти на чемпіонат світу.
- А свій перший єврокубковий досвід пам'ятаєш?
- Здається, Ліга чемпіонів. У ній було дуже багато хороших команд - Автодор, Ле Манн, Каршіяка. Пограти проти таких гравців – великий досвід. Тим більше в 19 років тренер мене вже випускав, довіряв. Особливо запам'ятався матч з Каршіякою - турки вміють вболівати за своїх. Запам'ятався виїзд до Ізраїлю, грав проти Чарльза Томаса, він раніше виступав у Суперлізі.
- Ти перший спортсмен в родині?
- Ні, у мене тато займався п’ятиборством. Мама - баскетболом. У мене вся сім'я висока - тато 1,89 м, і мама - 1,85 м. Напевно, дано було йти на баскетбол.
- П'ятиборство - це ж і фехтування, і стрільба, і виїздка на коні. Щось з цього вмієш?
- Фехтувати точно не вмію і не особливо стріляв, а ось на коні міг покататися в дитинстві з батьком.
- А чому вибрав баскетбол?
- Я вчився, здається, у другому класі, до нас в школу прийшов тренер і запросив в секцію. Я прийшов, мені сподобалося. Потім у нас сформувалася команда БК Донецьк-1997. Дуже хороша. Ми виступали в дитячій Євролізі, їздили в Прибалтику, Росію, і це нам давало хороший досвід. І з цієї команди в збірну U-16 нас викликали по 5-6 чоловік, ми і Черкаси були кістяком збірної.
- Ти ж з Донецька? Напевно, свого часу часто бував у Дружбі, коли ще існував БК Донецьк?
- Ходив майже на кожен матч. Я застав ще зоряні склади - Рамелл Каррі, Сонгайла, Фесенко, Липовий, Кравцов.
