_pictogram.svg.png)
З перших матчів у складі кам’янського Прометея з Вищої ліги Макс Конате зарекомендував себе лідером колективу. Про життя на баскетбольному майданчику та за його межами гравець розповів у інтерв’ю клубній прес-службі.
- Макс, дивлячись на твої дії на майданчику можна припустити, що ти створений саме для баскетболу. Чи в дитинстві були і інші спортивні захоплення?
- Десь років в 11-12 почав займатися легкою атлетикою - стрибками з жердиною. Баскетболом захопився через рік.
- У стрибках не надто виходило?
- Загалом виходило, просто баскетбол сподобався більше, спочатку тренувався в школі, потім перейшов в донецьку ДЮСШ. Поступово баскетбол витіснив легку атлетику. Першим моїм тренером стала Ірина Миколаївна Насєдкіна, до 14 років займався вдома, а потім перейшов до київського спортивного ліцею-інтернату. Ірина Миколаївна допомогла з переходом, в Києві я провчився рік і потім переїхав до Черкас, де і почав грати за Мавпи в чемпіонаті дублерів.
- Виходить, свої перші ігри в Суперлізі ти провів, граючи за дніпродзержинський клуб?
- Так, до цього я іноді тренувався з основним складом Будівельника, кілька разів потрапляв у заявку на матчі, але дебютував саме в БК Дніпро-Азот.
- Які перші враження склалися про місто?
- З того часу місто не сильно змінилося. А враження були позитивні, саме через те, що почав грати у великий баскетбол. Тим більше, що мене вибрали для участі в конкурсі данків в Матчі зірок того сезону. Було приємно, що я потрапив в списки кандидатів на цей конкурс, а потім ще й на сам Матч. На перемогу в конкурсі я не претендував, але сама участь для такого молодого гравця стала значною подією, і я отримав масу вражень.
- Однак сезон в Дніпро-Азоті ти до кінця не дограв.
- Тренер прийняв таке рішення, мабуть був мною незадоволений. Втім, той сезон вже добігав кінця, а в наступному я став грати за БК Донецьк.
- Раз ти, гравець з обойми збірної України, прийшов до клубу Вищої ліги - значить, відчуваєш перспективу Прометея?
- Та так воно і є. Мені подобається в ньому те, що хоча це і новий, тільки створений клуб, але вперед і вгору він рухається не маленькими кроками, а ходою велетня. Тут все на ходу перебудовується, змінюється, клуб стає сильнішим прямо у мене на очах. Я з подібним ще не стикався: створений з нуля клуб з ходу показує такі результати.
- 42 очка в матчі з Маріуполем - це рекорд результативності чемпіонату. Ти цілеспрямовано йшов на нього або все склалося саме по собі?
- Я навіть не знаю, як так вийшло. Але як мінімум половина всіх набраних очок - заслуга партнерів, які бачили, як я біжу у відрив або відкриваюся під кільцем в хорошій позиції. А крім того я вдячний тренеру, який дає мені досить велике ігровий час і я намагаюся виправдовувати цю довіру на всі 100 відсотків. А взагалі не настільки важливо хто скільки заб'є або підбере, ми повинні в першу чергу показувати хорошу, якісну гру і це повинен робити кожен гравець, незалежно від того, які у нього сильні сторони або скільки часу на майданчику він отримує.
- Твій батько родом з Буркіна-Фасо, чи не виникало у тебе бажання побувати на його батьківщині?
- Якщо чесно, то так, виникало, причому бажання стало приходити з віком. Може це і є так званий "поклик крові", хочеться подивитися, звідки моє коріння, як живуть люди в тих місцях. Думаю, що з'їжджу туди обов'язково, я в принципі люблю подорожувати, так що поєднуючи приємне з корисним.
