_pictogram.svg.png)
Кар'єра за океаном не вдалася, але він не здався і тепер успішно виступає в найсильнішому національному чемпіонаті Європи. У вільний від спорту час він вивчає правила бізнесу і мріє відкрити свій ресторан в Одесі. В'ячеслав Кравцов, капітан і жива легенда збірної України з баскетболу, герой 18-го випуску авторського спецпроекту Максима Шиліна "Спорт.Інтерв'ю.112".
- Славко, загалом кілька років ви граєте в Іспанії. Там узимку набагато тепліше, ніж в Україні. Нині комфортно почуваєтеся в Києві?
Зима – вона скрізь зима. Насправді Київ зустрів відносним теплом: без божевільних морозів і снігу по коліно. Зрозуміло, що в Іспанії тепліше, але я майже все життя прожив в Україні, тому мені така погода цілком властива.
- У кінці грудня ви підписали контракт з аутсайдером чемпіонату "Фуенлабрадою". Ця команда з передмістя Мадрида. Розкажіть, як влаштувалися на новому місці, облаштували побут, де живете?
Складно назвати цю команду аутсайдером, оскільки іспанська ліга є дуже щільною в плані турнірної таблиці: близько восьми команд між собою мають різницю буквально в одну-дві перемоги, тож говорити, хто тут аутсайдер, ще рано. Моя команда ще бореться за плей-оф, шанси дійсно є. У нас просто був невеликий спад узимку, але за ростером ми мусимо давати бій. Змінили тренера, до речі, просто перед моїм від'їздом. Буде невелика перебудова, подивимося, може, результати стануть кращими.
Взагалі це вважають передмістям, але до центру мені їхати 20 хвилин. Я б сказав, що це той самий Мадрид. Життя в столиці, як і в Києві, бурхливе: багато людей і можливостей, кафе і ресторанів. Приємно там бути, тому що відчуваєш життя. Якщо порівнювати з Бургасом, там містечко десь на сто тисяч і все більш розмірене, стаєш таким домашнім, а тут постійно хочеться кудись ходити. Кожен вихідний намагаюся вибиратися до міста, пізнавати нові місця.
- Ви пожили і в Сарагосі, і у Валенсії. Тепер ось Мадрид. Де сподобалося найбільше?
Валенсія, безумовно, може через те, що я корінний одесит і мені море властиве, а місто розташоване на узбережжі, але справа не тільки в цьому. Просто Валенсія — дуже гарне приємне місто. Тут вибір очевидний.
- Якось ви говорили, що в NBA обов'язково треба тримати марку в плані стилю одягу, будинків і машин. В Іспанії на це звертають увагу?
Іспанці в цьому плані трішки простіші. Якщо говорити про корінних іспанців, то вони зовсім не переймаються. Маю зустрічі з такими статусними людьми, як власники клубів, співвласники або їхні партнери, у них дуже простий спосіб життя, хоча вони знають, які в них нулі на рахунках. Вони носять звичайний одяг, їздять на малолітражках. Для них бізнес – це бізнес, а життя – це життя.
Щодо гравців, то тут усе залежить від виховання, але ніхто не женеться за надстатусом.
- Наскільки я пам'ятаю, у США від надмірної розкоші вам було не зовсім комфортно?
Я людина проста. Скільки б грошей не заробив, не починаю змінювати свій спосіб життя. Мені комфортно в моєму становищі. Купую потрібні собі речі, проте не хочу хвалитися і відрізнятися аж так сильно.
- Ви теж їздите на малолітражках?
Ну, до речі, ні. У мене Мерседес, 6.3 об’єм.
- У попередній команді ви мало грали, а тут на вас начебто розраховують. Перші місяці в новому клубі чи можете занести собі в актив?
Давайте спочатку опишу ситуацію, яка склалася в попередній команді. У "Бургасі" мені почали урізати час за рішенням тренера. Спочатку я грав по 20 хвилин, потім останній місяць по 10-15 хвилин. Я б не назвав це конфліктом, швидше, непорозуміння з тренером, як він хоче мене використовувати. Намагався йому пояснити, які маю сильні сторони, він же намагався дотримуватися своєї лінії. Це все призвело до того, що я перестав бути впевненим і попросив розійтися за обопільною згодою. Так і сталося. Клуб гарний, приємне керівництво, вони виконали всі свої зобов'язання.
У новій команді на мене зробили ставку, бо висококласних центрових там не було. Відповідно і час одразу в мене з'явився, і довіра тренера. Мені треба було тільки кілька матчів, щоб обкатати все, увійти в ритм, і далі я почав грати стабільно і показувати гарний рівень.
- Чи вплине зміна тренера у "Фуенлабраді" на ваше становище в клубі?
За чутками це гарний спеціаліст. Йому необхідно згуртувати колектив і добитися успіху, як і будь-якому наставнику. Думаю, що нічого не зміниться, і ми з ним порозуміємося.
- Разом із Володимиром Геруном та Артемом Пустовим, які теж виступають в іспанській лізі, восени ви знялися в ролику, де розповіли іспанцям про Україну. Хто був автором цієї ідеї?
Представники ліги організували це інтерв'ю. Вони хотіли випустити ролик про Україну і запитували щось у кожного.
- Так роблять про всі країни чи це виняток?
Мені здається, виняток. Можливо, у минулих роках вони говорили про якісь інші країни, але я цього не знаю.
- Чим іспанців могла зацікавити Україна?
По-перше, ми грали в груповому етапі відбору на чемпіонат світу, а ще, я впевнений, вони мало знають про нашу країну, культуру, до того ж в лізі одразу четверо українців.
- Ви сказали, що українська кухня схожа на російську, що Одеса, ваш рідне місто, – гарний морський курорт. Мені здалося, що якось мало і дещо абстрактно.
Мабуть, час у них був дуже обмежений, і вони так сильно порізали інтерв'ю. Складається враження, що я мало сказав, але насправді доволі багато чого, та вони взяли шматок, який хотіли.
- Дивіться, у нас є час, давайте ще раз спробуємо! Славко, чим Україна може зацікавити іноземця?
Безумовно, історія України є доволі цікавою та різноманітною, багато чого сталося останніми сторіччями. В Україні добрий народ як не крути: люди чуйні, намагаються, прагнуть змін. Тобто вони не змирилися з тим, що відбувається, не пішли в тінь, а завжди борються за щось.
У нас дуже красиві дівчата. Такої думки дотримуються всі, у кого б не запитав. Тільки-но дізнаються, звідки ти, одразу кажуть, мовляв, так у вас же дівчата гарні. Нам пощастило! Ну, і столиця – тут багато чого можна побачити. І безпосередньо моє місто Одеса. Влітку його відвідування є обов'язковим.
- З Пустовим близько тижня тому ви зустрічалися на паркеті. Тоді його "Барселона" виявилася сильнішою за "Фуенлабраду". Чи для вас той поєдинок був особливим?
З присутністю Пустового навряд чи, тому що ми з ним добрі товариші. Спорт є спорт: на майданчику все одно треба було битися. Його команда набагато перевершує за класом нашу. Взагалі "Барселона" цьогоріч видає дуже гарний результат, і ось днями вони виграли Кубок Іспанії й у турнірній таблиці йдуть на першому місці. За прогнозами каталонці мають стати чемпіоном країни, хоча все вирішиться в стадії плей-оф.
- До речі, "Барселона" вдруге поспіль не відпускає Пустового до збірної. Як думаєте чому?
Це звичайне продовження конфлікту Євроліги і ФІБА. Команди першої намагаються не відпускати гравців у ці проміжки. По-перше, перетинання розкладу. По-друге, Артем уперше в кар'єрі потрапив до такої команди: йому треба закріпитися, устоятися і навіть у вільних вікнах необхідно продовжувати працювати і доводити. Судячи з усього, у "Барселони" великі плани на нього, якщо вони не хочуть його відпускати. Для самого Пустового це величезний плюс, а для збірної, звичайно, втрата.
- Чи поясните провал збірної до початку відбіркового циклу?
По можливості ми грали більш ніж гідно. Все дуже просто. Наприклад, якщо порівнювати з Туреччиною, то вони набагато сильніші за складом, ніж Україна. Та сама Латвія, яку ми обіграли в них, програли вдома, а це серйозний суперник. Ми з ними розійшлися 1:1, що є цілком гарним результатом.
- Місяць тому ви заявили, що готові заплатити зі своєї кишені понад двісті тисяч гривень баскетболістам, яким заборгували в "Запоріжжі". Чому звернули увагу на проблему саме цієї команди?
З деякими хлопцями перетинався по кар'єрі в ранньому віці. Ми підтримували стосунки. Звернув увагу, поцікавився, запитав, яка ситуація зсередини, що там і як. Виявилося, дійсно, клуб заборгував грошей, чому так, мені невідомо, але я знаю, що юридично хлопці не могли вплинути на клуб, оскільки контракти, які укладалися, були з лазівками, і клуб, швидше за все, ними скористався. Суть навіть не скільки допомогти хлопцям, а вирішити цю проблему в цілому, адже це не перший випадок, коли так роблять. Може здатися, що ми всі накинулися на "Запоріжжя", але, як на мене, це гарний клуб з історією та амбіціями. Ба більше, цей клуб достатньо зробив для українського баскетболу, але цей момент був показовим, тому я звернувся до ФБУ, щоб вони розробили якусь систему, найняли штатного юриста, може, заставні суми клуби будуть залишати на початку сезону, щоб такі ситуації не повторювалися. Це все не розголошували, але таких випадків багато.
- Ця історія чимось закінчилася?
Я з хлопцями контактую, готовий був тоді й тепер допомогти їм з цими грошима, але вони кажуть, що клуб нарешті нещодавно пішов на компроміс і пообіцяв до серпня закрити всі борги. Подивимося, наскільки вони будуть чесними цього разу.
- Вам щось відповіли у федерації баскетболу?
Скажімо так, я звернувся через медіа, а не безпосередньо через федерацію, і, звичайно, мені особисто ніхто не відповів, але, перебуваючи в Києві, я ще раз порушу це питання.
- Як подібну проблему з боргами вирішують в Іспанії?
Там усі команди дають заставну частину на початку сезону. Я, до речі, був у такій ситуації, коли грав у "Сарагосі" і клуб не міг виплатити останні зарплати. Скористалися цією опцією, коли із загального бюджету, куди накидали всі команди, з нами розрахувалися, а потім вже сама ліга вимагала від клубу компенсацію. Якщо клуб у встановлений час не міг повернути гроші, то його або позбавляли ліцензії, або якісь інші санкції накладали.
- Чи можуть в українському чемпіонаті клуби стати самоокупними?
Думаю, ні. Тільки якщо це будуть хлопці з вищої ліги на дуже мізерних зарплатах, у гарному місті, куди на матчі будуть приходити від тисячі глядачів, то, можливо, глядацькі вкладення у вигляді квитків та екіпування покриватимуть контракти гравців. Однак я впевнений, що власники всіх клубів йдуть у мінус і роблять це свідомо, тому що баскетбол їм подобається, вони підтримують спорт.
- Що можете сказати про перший сезон Михайлюка в NBA?
Я якось висловлював свою думку, і вона не змінилася, Якщо ти людина задрафтована не в першій двадцятці, то шанси в тебе дуже хиткі. Для хлопців з двадцятки завжди знайдеться місце. Навіть, якщо у них не виходить у перший рік, клуб усе одно буде залучати їх. З ними так не буває, щоб їх задрафтували та одразу посадили в глибокий резерв, тому що ці гравці – майбутнє команди. Майбутнє клубу залежить від того, як швидко баскетболіст знайде свою роль. Плюс до всього менеджери і тренери мають довести, що зробили правильний вибір на драфті. Вони всіляко будуть намагатися довести, що ця людина є висхідною зіркою.
Михайлюка обрали в далекому 47-му номері. Тут ситуація є непередбачуваною. Є клуби, які ось захотіли та одразу починають розігрувати задні піки, 30-ті, 40-ві, 50-ті, а найчастіше таким людям дають можливість мірою руху сезону. Їм не дають такої свободи спочатку. По-перше, він має всього домагатися, старанно доводити на тренуваннях. По-друге, скористатися випадком. Тобто він може просидіти десять ігор і потім вийти на паркет. Сам був у такій ситуації та розумію, як це важко, але ти зобов'язаний саме цей матч відіграти на максимумі, інакше можеш знову опинитися на десять ігор на лавці. Тим не менше контракт у нього розраховано на кілька сезонів, і, навіть якщо в цьому році він продовжить ось так грати смітний час, думаю, що в майбутньому він отримає більше шансів.
- Ще один наш представник в США Олексій Лень. Він, як і ви, номінально центровий, але в "Атланті", як мені здається, вчиться грати заново: кидає триочкові, розтягує лінію оборони. У NBA епоха центрових, які стоять під кільцем, у минулому?
Класичних центрових у NBA можна перерахувати на пальцях однієї руки. Всі команди намагаються ухилятися від цього. Є варіант, коли класичний центровий залишається, але він має домінувати в лізі. А так центрові переходять за лінію і починають розтягувати оборону, більше йти в периметр.
Щодо Олексія Леня, то він перезавантажив свою кар'єру. У "Фініксі" він уже не прогресував. Якщо спочатку спостерігався рух уперед, то потім він якось тримався на одному рівні. Думаю, влітку він запереживав, оскільки довго його не підписували. Варіантів куди піти було не так уже й багато. Але сьогодні з переходом до "Атланти" він став більш упевненим і почав пробувати кидати триочкові. Десь виходило, десь ні, але все одно результат є більш ніж гарним. Статистика свідчить про те, що він відновить кар'єру.
- З перспективних українців усі виділяють Іссуфа Санона, якого задрафтував "Вашингтон". Чи помітили когось з молоді?
Хлопців, які додалися на минулий збір, можу відзначити. Це Богдан Близнюк і хлопці, які виступають в українській Суперлізі. Вони теж показують непоганий баскетбол і мають адаптуватися найближчим часом та незабаром стати кістяком збірної.
- Чи є якийсь обряд посвячення в збірній?
Той, хто ніколи не був у збірній, мав пробігти по лицьовій, а всі інші хлопці його розстрілюють м'ячами.
- Сім років тому ви поїхали грати за кордон і відтоді рідко буваєте в Україні. Коли повертаєтеся, помічаєте якісь зміни?
Життя країни змінюється, але не дуже швидко. Зрозуміло, що нові будинки будуються, це видно і так, але менталітет людей і рівень життя плюс-мінус на одному рівні.
- У день виборів президента України ви, швидше за все, будете в Іспанії. У Мадриді українці зможуть віддати свій голос у посольстві. Ви плануєте прийти на дільницю?
Так, я піду голосувати.
- Славко, вам 31, і ви вже озвучували бажання залишитися в цьому виді спорту після завершення кар'єри. Чи вирішили, в якій ролі?
Будь-яка роль, тільки б не тренер. Я не бачу себе на цій роботі й вважаю, що це одна з найважчих професій. Менеджер, спортивний директор і взагалі будь-який рід діяльності, де можна допомогти баскетболу, – це так. Я ще граю, але не хочу розтягувати кар'єру до 40 років. Хочу пограти один, два або три роки. Адже навантаження божевільні, організм зношується в будь-якому разі.
- В одному з інтерв'ю ви розповіли, що вивчаєте різні сфери бізнесу: читаєте книги, ходите на тренінги. Чим конкретно цікавитеся?
Цікавлюся будівельним і ресторанним бізнесом.
- Ви б хотіли свій ресторан?
Я б хотів відкрити його в Одесі за місцевими традиціями, в одеському стилі та одеською кухнею.
- Нерухомість в Іспанії вже є?
Поки що немає.
- Чи думаєте, що могли б залишитися жити в цій країні?
В Іспанії дуже гарний рівень життя і там приємно проводити час, але от просто переїхати і жити там я б не зміг, тому що все одно тягне назад, додому. Думаю, якби і так, то розбавляв би життя в Україні проведенням часу в Іспанії.
- В Іспанії ви любите їсти хамон. Чим ще себе балуєте?
Мені взагалі подобається іспанська кухня, ще італійська. Паелья, особливо, коли я був у Валенсії. Ця страва саме звідти, як я знаю з історії. Там цілий культ паельї. Всі намагаються зберегти традиції її приготування, тому що є дуже багато різновидів.
- Вас кілька разів включали до списків завидних наречених. Чи є у вас дівчина і про яку сім'ю мрієте?
Дівчина в мене є. Про яку сім'ю мрію? Не дуже велику. Не люблю, коли бігають більше ніж двоє-троє дітей. Стільки дітей мені достатньо.
