Дмитро Шаламов: хочу бачити не кубки, а гравців у командах Суперліги

Головний тренер чемпіонів ВЮБЛ (юнаки-2002) СДЮСШОР ім. Головний тренер чемпіонів ВЮБЛ (юнаки-2002) СДЮСШОР ім. Літвака (м. Одеса) Дмитро Шаламов увійшов у фінали різних вікових груп ВЮБЛ трьома командами. З найстаршою групою здобув титул, з хлопцями 2004-го року народження задовольнився бронзою. Шаламов розповів про шлях до чемпіонства і пріоритети дитячого тренера з баскетболу. - Висока планка перед цими хлопцями була поставлена ще тоді, коли вони вчилися у шостому класі. Ми тоді почали працювати з ними. Ми одразу ж увійшли у призи. Наступного року ми були перші. І потім я передбачав, що у команді будуть вікові, фізіологічні збої. Команда висока і цей етап не можна пройти безболісно. Але ми завжди були у чільній трійці – другі, треті, недалеко від чемпіонства. Зараз хлопці підросли, зміцнилися. Минулого року трохи не вистачило, цього року вдалося. Знов таки. Дуже важка боротьба була, міг виграти титул будь-хто з учасників фінального туру. Може нам більше пощастило.  - У Суперлізі Одеса не хапала зірок з неба, а тут вдалося. У цих хлопців є майбутнє в дорослому баскетболі?- Дуже хотілося б цього. Бо закінчувати на 11-му класі, маючи хлопців, які входять у кадетські збірні, з баскетбольною антропометрією, не хочеться відпускати ту прослойку до того моменту, поки вони зміцніють, стануть чоловіками. Треба їх спробувати підтримувати, дати можливість зіграти у першій, вищій лігах. Щоб вони зміцніли, набралися досвіду і потрапили до команди Суперліги, хочу, щоб це була Одеса. Щоб вона поповнилася одеситами. Тому у планах це є.  - Ці хлопці закінчують школу, можуть і загубитися, обрати інші життєві шляхи, Ви, як тренер, будете радити їм залишитися у баскетболі?- Основне завдання спортивної школи, окрім того, що підготувати резерв національних збірних, вдалий виступ на внутрішній арені для очків, голів, секунд, шкіл, управлінь, тощо. Ти хочеш отримувати задоволення не від Кубків, які у тебе стоять в ряд. А від того, щоб прийти і подивитися на свого гравця, вихованця. Чи то в одеській залі в іграх команд Суперліги, чи то по телевізору у матчах Єврокубка, Євроліги, чи вечері по Віасату в іграх NCAA або ж NBA. Як тільки дитина буде готова зробити крок на наступну сходинку, її ніхто не буде перетримувати. Вони тренуються, працюють. Хто буде готовий, гідний того – будь-ласка, нехай рухаються у напрямку своїх мрій. Для цього ми, вважаю, і працювали з ними від самого дитинства.  - Ви у цьому сезоні ведете три команди, як встигаєте керувати і старшими, і молодшими?- В усіх команд одна і та сама програма. Просто малюки це роблять повільніше, а дорослі швидше. Тому не можна сказати, що я розриваюся у плані тактики. Є база, яку старші навіть ще не дуже добре знають. Важко тоді, коли їдеш з одними, а інші дві команди залишаються. Але є помічники-однодумці, ми з цим справляємося, процес у школі відлагоджений. Усе гаразд. - В Одесі юнацький баскетбол на високому рівні?- Не треба забувати, що Одеса – це міліонне місто, яке має ті самі можливості, що і Київ, Дніпро, тобто великі міста. Великі міста – більше дітей. Більше дітей – більший вибір. У нас є школа з традиціями, амбіційний тренер і наполегливі хлопці (сміється – ред.).