_pictogram.svg.png)
Центровий БК Запоріжжя Максим Сандул розпочинав нинішній сезон у складі Київ-Баскета, де відіграв у п’ятьох поєдинках Суперліги Парі-Матч. У листопаді столична команда розірвала контракт з колишнім капітаном, а запорізький клуб одразу перехопив досвідченого бігмена. 28-річний гравець майже всю свою кар’єру провів у столиці (БК Київ, Будівельник, Київ-Баскет), але має й міжнародний досвід (іспанська Манреса та польський Торунь).
– Максиме, ми вже остаточно призвичаївся у Запоріжжі та освоївся в новій команді?
– Звісно! Часу минуло достатньо, з усіма нормально спілкуюся, зрозумів ігрові схеми та вимоги тренерського штабу. Незвично було покидати Київ, адже там провів дуже багато часу, однак це мій вибір і я приймаю новий виклик у житті.
– Важко було вперше в житті їхати в периферію?
– Не те, щоб важко, скоріше, незвично. Я рідко змінював клуби, дуже довго виступав у Києві, але від’їзд був неминучим. Труднощі з’являлися хіба що в плані побуту: зібрати речі, перевезти всю родину. Але зараз ніяких проблем немає. Всі звикли – і я, і дружина з дитиною.
– Твій від’їзд з Київ-Баскета означав, що новий тренер збірної України не бачить тебе в розташуванні національної команди?
– Виходить, що так. Але в будь-якому випадку – це його рішення. Зрозуміло, що він вибудовує збірну під себе і очистити команду треба було. Значить чимось не підійшов. У нашій збірній є достатньо «великих», які гідно виступають на високому рівні.
– Є бажання довести Айнарсу Багатскісу, що він помиляється? Чи все-таки з цим тренерським штабом дорога в збірну України тобі вже закрита?
– Особисто йому нічого не хочеться доводити. У першу чергу самому собі. Хочеться довести, що я можу грати на високому рівні та приносити користь команді. З такими думками я переходив до БК Запоріжжя.
– Ти був капітаном Київ-Баскета у минулому сезоні. На твою думку, якими рисами повинен бути наділений гравець, щоб команда його обрала капітаном?
– У минулому сезоні капітана обрав головний тренер, яким був Євген Мурзін. Всі хлопці погодилися, у нас був дуже дружній колектив. Ніяких нарікань з цього приводу ні в кого не виникало. З багатьма я грав ще за БК Київ. Стосовно якостей – треба бути відкритим, підтримувати в різних ситуаціях, згуртовувати команду навколо себе. У минулому сезоні ми збиралися разом з хлопцями, дружинами, ходили разом у ресторан, це теж зближує колектив.
– У плані психології тобі, напевно, важче грати в команді, яка частіше програє. Адже в київських клубах було навпаки.
– Важко мені було і в Києві останній місяць, коли грав дуже мало. Поразки тиснуть морально на будь-якого гравця. Особливо якщо їх декілька, то важко зібратися. Але треба пам’ятати, що без поразок не буде перемог. Нам є до чого прагнути, є над чим працювати, ні в якому разі не треба опускати руки, а йти далі і працювати.
– У тебе в кар’єрі був період виступу в чемпіонаті, який вважається другим у світі за силою після НБА. Що найбільше вразило в плані організації іспанського чемпіонату, атмосфери в залах?
– Атмосфера там неперевершена. Зали забиті вщент, всі просто шаленіють на трибунах. У мене спочатку навіть голова боліла від такого постійного тиску. У плані організації – все на найвищому рівні, як і має бути у кращих лігах. Так само всі умови створені для якісного тренувального процесу: можна приходити в зал у будь-який час, є басейн, відновлювальні процедури. Коли я був травмований, працював навіть більше ніж хлопці в команді. Тренажерка, потім басейн, потім окремі вправи на відновлення. Публіка там по-іншому сприймає професійних гравців. Люди спокійно підходять, спілкуються, беруть автографи, водії на автомобілях тобі сигналять. Пам’ятаю, як жіночка вибігла з магазину, щоб взяти автограф. Спочатку мені важко було до такого звикнути. Люди в Іспанії більш лояльно ставляться до спортсменів. Відчувається постійний позитив. Це допомагає в роботі і адаптації.
– Грав на майданчику проти Луки Дончича, який виступав у Реалі?
– Так, зустрічалися. Йому тоді, здається, було 16 років. Але вже тоді всі знали, що це майбутній гравець НБА. Особисто я його не тримав на майданчику, бо це не моя позиція. Якщо не помиляюсь, то він набрав у тій грі 10 очок. Було круто знаходитися там і розуміти, що поруч грають такі виконавці.
– Потім ти грав у чемпіонаті Польщі. Їхній рівень нагадує нашу Суперлігу Парі-Матч?
– У Польщі приблизно такий же рівень, але різниця в тому, що там більше команд. Якщо у нас у Суперлізі зараз 9 клубів, то польській Екстралізі 16. Причому вони близькі за рівнем. Є кілька лідерів, всі інші приблизно однакові за конкуренцією.
– На твою думку, що заважає БК Запоріжжя стабільніше грати у Суперлізі?
– Можливо, потрібно додати трохи більше злості, жорсткості, десь навіть на грані бійки. Треба битися один за одного, тоді з’явиться результат. З появою Джервона Пресслі такий дух з’явився. Потрібно його підтримувати постійно. Пресслі – емоційний та ефектний гравець, це підбадьорює всіх і мене так само. У минулому сезоні, коли грали по різні сторони барикад, могли з ним ліктем один одного десь спеціально зачепити. Я думав, що він такий і в повсякденному житті, але ні, помилявся. Потрібно, щоб всі гравці проявляли свої лідерські якості в роздягальні та на майданчику. Для команди це важливо. Вважаю, що ми в цьому сезоні ще зможемо себе проявити.
