_pictogram.svg.png)
Серед 25 команд, що виступають у чемпіонаті першої ліги серед чоловіків, Хмельницька Політехніка має других результат – 19 перемог і лише одна поразка і впевнено йде на першому місці у своїй підгрупі.
Поділитися своїми враженнями від виступів у регулярному чемпіонаті, сайт ФБУ попросив головного тренера команди Ганну Шликову.
-Мені складно пояснити такий вдалий виступ, тому що для нас це був дебютний сезон в першій лізі. Ми налаштовувалися на важкі матчі, боротьбу у кожному з них, прагнули здобути досвід, адже переважна більшість наших гравців-це хлопці 2003-2004 року народження. Разом з ними грає п’ятеро дорослих баскетболістів і , різниця у віці десь сягає 12-13 років між ними. Звичайно, повинен був пройти час, щоб вони змогли згуртуватися, почати розуміти один одного не тільки на майданчику, але й поза ним. Перші матчі дуже важко проходили. Але повинна сказати, що дорослі гравці дуже опікувалися молодшими, в усьому їм допомагали і коли у нас дійсно склалася команда, як єдине ціле, то відразу ми почали добре грати і вигравати. Нам разом було дуже комфортно працювати, атмосфера була дуже гарна і це позначилося на нашій грі.
Завдання здобути перше місце у групі, звичайно, ніхто не ставив. Ми прагнули вигравати і показувати добру гру. І,гадаю, з цим ми воралися.
Зараз, коли чемпіонат у першій лізі був призупинений до 3 квітня, ми всі розуміли, що три тижні хлопці не зможуть тренуватися у залі і буде складно потім вийти і грати, так як раніше. Ми зараз тренуємося онлайн, гравці вдома переважно займаються фізичною підготовкою, щоб якось підтримати себе у формі, кожного дня отримують завдання, мені потім пересилають відео з тим, як вони тренуються. Ми разом в онлайн їх аналізуємо, щось виправляємо і так проходять наші заняття нині.
Читайте:Кирило Вікторов: сподіваюся ще дограти поточний чемпіонат-Скажіть, як вам, жінці, працюється у чоловічій команді? Я не пам’ятаю багато подібних випадків, чи немає у вас проблем в спілкуванні, як вас сприймають баскетболісти?
-Так вийшло, що у мене іншого досвіду не було. Я завжди працювала з хлопцями. Після закінчення університету тренувала юнаків у ДЮСШ , ось вони підросли і ми почали з ними вже грати у першій лізі. У мене немає з чим порівнювати. Зрозуміло, що інколи трапляються невеличкі проблеми. Я жінка, не набагато старша за них, виникають певні непорозуміння часом з батьками, але ми вчимося один у одного, разом аналізуємо проблеми, що виникають і вирішуємо їх.
Крім того, я вважаю, що за такий вдалий наш виступ, можна подякувати і місцевій владі. В цьому році ми отримали дуже велику підтримку і від нашого мера Олександра Симчишина , і від голови міського управління молоді і спорту Сергія Ремеза. Крім того, що завжди йдуть нам назустріч у вирішенні нагальних проблем, вони підтримують нас безпосередньо на матчах, мер нас часто згадує на своїх сторінках в соціальних мережах. Він взагалі дуже спортивна людина, правда, грає у футбол, але й про баскетбол не забуває. Це дуже приємно і ми сподіваємося, що такі добрі стосунки між нами будуть продовжуватися і надалі.
