_pictogram.svg.png)
Попри тривалу карантинну перерву, цьогорічне баскетбольне міжсезоння видалося досить спекотним. Учасники Суперліги ведуть між собою справжні "перегони озброєнь". У ці дні практично щодня команди провертають гучні трансфери. Перехід центрового збірної України і Київ-Баскета В'ячеслава Петрова в Прометей - одна з топових новин, що стосуються гравця з українським паспортом, на внутрішньому трансферному ринку.
За кілька днів після підписання контракту з Прометеєм В'ячеслав дав інтерв'ю клубній прес-службі.
- В'ячеславе, скажи будь ласка, твій перехід з Київ-Баскета, який відбувся кілька днів тому, для багатьох став якщо не сенсаційним, то досить несподіваним, оскільки ти поміняв клуб, який досить успішно провів минулий сезон. А наскільки несподіваною виявилася для тебе пропозиція Прометея?
- Так, я знаю, що багато хто думав і говорив, що я залишуся в Києві, буду перепідписувати контракт, і у нас були перемовини, ми спілкувалися, але коли я дізнався про інтерес з боку Прометея, вирішив не поспішати і зваживши всі "за" і "проти". Прийняв рішення на користь Прометея.
- Які чинники для тебе стали визначальними у прийнятті пропозиції кам'янського клубу? Наскільки швидко дав свою згоду?
- В першу чергу це високі цілі клубу. Перед підписанням контракту ми поспілкувалися з головним тренером, і мене влаштувало його бачення моєї ролі в команді. З керівництвом клубу ми все узгодили протягом трьох-чотирьох днів, тому досить швидко все відбулось.
- При прийнятті рішення не бентежив той факт, що незадовго до цього Прометей на твою позицію перепідписав Майкла Маєрса? Як взагалі ставишся до конкуренції, адже когось вона стимулює, а декому, навпаки, заважає продемонструвати всі свої найкращі якості?
- Цей факт мене ніяк не засмутив. Тут як нi крути, я не зміг би бути єдиним "великим" в команді (посміхається). А так, я звичайно за здорову конкуренцію, вона повинна бути і чим сильніше гравці протидіють тобі на тренуваннях, тим легше потім на іграх.
- З твоїм приходом в Прометеї буде ціла "колонія" колишніх гравців южненського Хіміка: ти, Сашко Антипов, Саша Бєліков, Ілля Сидоров. Для тебе буде певною підмогою те, що в нашому клубі ти зустрінеш багато знайомих облич?
- Так, ми багато грали разом у Хіміку, відмінно один одного знаємо, тому адаптація в новому клубі повинна пройти без проблем.
- Практично всі колишні гравці клубу з Южного відгукуються про нього з особливою теплотою. Ти, напевно, теж в цьому плані не будеш винятком?
- Винятком не буду. Хочу сказати, що Южне це моя друга домівка, а сам клуб Хімік виховав мене як гравця.
- Пішовши два роки тому з Южного в Київ-Баскет, ти разом з киянами поступився у фіналі плей-оф чемпіонату-2018/19. Можливо, в той момент у тебе були двоякі почуття?
- Дійсно, почуття були змішані. Але це спорт, на жаль наша команда програла та потрібно віддати належне "Хіміку", в тому фіналі вони зіграли більш командно і розумніше.
- Як для тебе і Київ-Баскета склався минулий сезон? Зрозуміло, що він вийшов через коронавiрус неповноцінним, проте в Кубку Європи ФІБА команда встигла потрапити до чвертьфіналу, пройшовши два групових етапи.
- Сезон складався досить вдало для нас, ми йшли на другому місці в чемпіонаті, маючи одну або дві гри в запасі, потрапили до Фіналу чотирьох Кубка України, дійшли до чвертьфіналу Кубка Європи ФІБА. І найцікавіше було попереду, але коронавірус все вирішив за нас. Що стосується мене, то свою гру я знайшов десь в листопаді-грудні і з того моменту все йшло непогано.
- Найбільш "драйвові" моменти сезону? Можливо наддалекий кидок з фінальною сиреною, який приніс перемогу над Дніпром?
- Напевно так, але той кидок запам'ятався тому, що він був останнім і переможним. А є ще багато матчів, коли подiбнi кидки ти забиваєш, але десь у третій чверті або на початку четвертої, коли рахунок рівний, чи коли твоя команда трохи програє, цими кидками ти ламаєш хід гри на свою користь.
- Ти вже володієш досить солідним досвідом виступів у єврокубках, який отримав як в Хіміку, так і в Київ-Баскетi. Які сезони, конкретно матчі, особливо запам'яталися?
- Якщо говорити про сезони, то напевно коли ми з Хіміком виступали в Лізі чемпіонів. Тоді я був молодий, але тренер вже довіряв мені багато ігрового часу, мене це загартувало. Ми не зовсім вдало провели той євросезон, але отримали колосальний досвід.
- В кінці лютого ти брав участь у відбіркових матчах Євро проти Австрії і Угорщини. Як би ти оцінив гру збірної в цих поєдинках?
- Вийшли дві зовсім різні гри. На першу з Австрією ми вийшли дійсно зарядженими, грали від захисту, в нападі намагалися використовувати свої сильні сторони і це принесло результат. У домашньому матчі проти угорців все склалося навпаки, можна говорити про втому і все таке, але це тільки відмовки. Ми не змогли втілити в життя наш план на гру і з самого початку все пішло не так.
- Зараз ти перебуваєш в самому зрілому для баскетболу віці. Можеш сказати, що постійно, з року в рік прогресуєш?
- Так, можу сказати, що прогресую, але я ще не такий старий і мені є чого прагнути, буду набиратися досвіду і намагатися йти вгору по кар'єрних сходах.
- В'ячеславе, з твого дозволу питання особистого характеру. Розкажи трохи про свою родину. Чи є в ній спортсмени? Знаємо, що у тебе маленька дитина. Скільки їй років? І, якщо можна, поділися історією вашого знайомства з дружиною.
- У нашій родині спортсменів не було, у батьків свій родинний бізнес. Так, у нас з дружиною донечка Стефанія, їй вже рік і сім місяців. З дружиною ми вже давно разом. Вчилися в одній школі, в паралельних класах, але спілкування і зокрема стосунки зав'язалися після випускного. З того моменту ми завжди поруч (посміхається).
