_pictogram.svg.png)
Для капітана Черкаських Мавп поточний сезон один з найкращих у кар`єрі. Разом з командою він подолав шлях від складного старту в сезоні до повернення в зону плейоф та перших нагород. Про срібло в Кубку України, прогрес команди та насичене четверте коло регулярного чемпіонату Суперліги Паріматч форвард розповів клубній пресслужбі.
– Володимире, у цьому непростому сезоні в команди вже є знакове досягнення. Вперше за 10 років Черкаські Мавпи вийшли до фіналу Кубку України, де стали срібними призерами. Як оціниш виступ команди в цьому турнірі?
– Загалом, напевно, більше позитивні емоції. Дісталися до фіналу – це радує. Не радує те, що фінал був у Києві на майданчику Будівельника. Думаю, якби ми грали при своїх уболівальниках, показали б кращу гру. У будь якому випадку, хотілося зіграти при глядачах, це фінал Кубку. Не важливо, у нас, чи в іншому місті. У Києві зіграли не дуже, це мінус. Але все решта – добре, шлях до трофею був хорошим, здобули кілька непростих перемог над сильними суперниками. Була хороша атмосфера в залі, якісна підтримка.
– Зараз команда набрала гарний хід. Третє коло подолала з показником 7-3, дійшла до фіналу Кубку. Чим обгрунтуєш такий успіх команди?
– Є низка чинників. По-перше, зміни у складі впродовж усього сезону. Прийшли ще два нових гравців – американці. Нарешті всі перехворіли. Зігралися, добре проводили тренування і це вилилося на результати в команді. Зараз кожен знає свою роль, команда досить універсальна. Почали поступово додавати.
– Чи можна сказати, що цей сезон вже вдалий, адже Мавпи отримали перші медалі?
– Я не можу так сказати. У кожного гравця є свої амбіції. Мене не дуже радує друге місце. Друге місце – це друге місце. Хочеться перемог у чемпіонаті, хочеться медалей. Я не дивлюся у турнірну таблицю, налаштовуюся на кожну гру. Хочемо зіграти якнайкраще і досягнути максимального результату.
– Більшу частину сезону ви грали за порожніх трибун. А зараз, вже тривалий час, на матчах присутні глядачі. Наскільки вболівальники додають емоцій? Як тобі атмосфера?
– Домашні стіни дуже підтримують нас. Енергія, яку вони нам дають і ми разом її створюємо – це дає багато впевненості і допомагає під час гри. Це підштовхує нас до більшої віддачі і хорошому результату. Дуже складно переоцінити важливість глядачів. Баскетбол та інший спорт – це для глядачів. Граючи за порожніх трибун ти ніби на тренуванні – тихо, добре чуєш один одного, є можливість відпрацювати всі схеми, є хороша комунікація, але немає головного – атмосфери. З глядачами з цим гулом, барабанами, підтримкою, все інакше сприймається. Тому не хотілося б повернутися до сценарію, коли ми граємо без глядачів. У будь-якому залі. Неважливо – вдома чи не вдома. Коли є глядачі – це зовсім інші емоції.
У нас ніколи не було такого досвіду грати взагалі без глядачів. Тому коли вболівальники є на трибунах, вже не важливо скільки їх: 30 чи 50%. Вони додають нам атмосфери і заряджають на хорошу гру. Дуже сильно відчули цю різницю, граючи без глядачів. Всі раді, що люди приходять і, сподіваюся, що глядачам також подобається.
– Зараз у тебе травма. Розкажи, як почуваєшся?
– Сподіваюся, нічого серйозного. У грі із Харківськими Соколами відчув біль у коліні, найвірогідніше, якийсь запальний процес, якому потрібен певний час, щоб відновитися. Сподіваюся, скоро буду в строю.
– Головний тренер Максим Міхельсон говорив про особливий командний дух команди. Як ти оціниш атмосферу і командну хімію?
– Головне, щоб атмосфера була робоча і всі один одному довіряли, щоб всі відчували себе в роздягальні, як вдома, спілкувалися разом, були як єдине ціле, не розбивалися на групки. І головне, щоб під час гри все це працювало. Особливих заходів для покращення цього стану не робимо. Є якісь командні зібрання, можемо разом кудись сходити. Є всілякі дрібниці – виставити піцу на день народження, привітати один одного, звичайні людські стосунки та якості. Зараз, на цей момент, в команді всі гравці – дуже хороші люди. Якщо в колективі хороші люди, то не повинно бути конфліктів і всього такого. Звідси будується колектив однодумців, всі хочуть перемагати. Є командна хімія.
– Ви пройшли крізь старт сезону 0-9. Подолавши ці труднощі, стали сильнішими?
– Це було випробування для кожного і гравців, і тренерів, і вболівальників. Хоча у нас дещо склад змінився, влилася свіжа кров. Дещо загартувалися після цього. Пройшли випробування. Зараз же немає сенсу дивитися назад. З кожним тижнем все змінюється, до того ж зараз буде дуже насичений календар. Те, що було – історія. Потрібно налаштовуватися на кожен день.
– Зараз у тебе дещо інший сезон, ніж до цього. Ти – капітан команди, став лідером як на майданчику, так і поза ним. Чи відчуваєш зовсім іншу відповідальність на собі?. Зараз ти можеш більше дозволити собі висловити щось партнерові, десь покричати. Наскільки все змінилося?
– Звичайно відчуваю відповідальність. У першу чергу перед молодими гравцями і колективом у цілому. Якщо раніше я не завжди звертав увагу на те, наприклад, якщо хтось десь відхилився від чогось чи опустив руки – таке у всіх буває, і в мене в тому числі, тоді я міг промовчати. Зараз же від мене чекають, що я повинен згуртувати, підтримати гравців, частково я, частково тренер.
– Тобі подобається ця роль?
– Так, подобається. Хоча, якщо чесно, я ніколи не прагнув цієї ролі. Для мене ніколи це не було цікаво. Тренер зробив вибір на мене. Я прийняв цю роль і мені сподобалося.
– У певний відрізок сезону, коли було багато травм та змін у складі, на тобі лежало багато функцій у команді, ти відпрацьовував на кількох позиціях, був першою опцією в атаці, словом, виконував великий обсяг роботи. Зараз, із приходом нових гравців та їхньою адаптацією, ти вже отримав певне розвантаження. Чи стало легше тобі грати персонально?
– Я б не сказав, що все лежало на мені. Так, доводилося виконувати різні функції, але це не вперше в кар’єрі. У мене амплуа таке, що я можу закрити кілька позицій, я універсальний гравець, можу допомогти і там і там в команді. Зараз у нас широкий склад і я відчуваю не лише підтримку, а й конкуренцію. У нас здорова конкуренція в команді, так і повинно бути. Кожен повинен боротися за своє місце і доводити, що ти можеш грати. Ми маємо боротися між собою на тренуваннях, конкурувати і рости від цього. Виходячи на гру нам всім буде легше, а головне – результат команди.
– Які налаштування на вирішальну частину сезону?
– Попереду дуже багато ігор. Потрібно лімітувати тренувальне навантаження, знаходити час відновлюватися, прибрати якісь заходи, просто відпочивати і заряджатися на ігри. На цю частину сезону треба налаштуватися, як на марафон, подолати його якомога краще. Зараз дуже щільний графік, не так багато тренувань і вони не дуже насичені. Наприклад, одразу після Кубку у нас був матч із Харковом. До цієї гри у нас було два тренування, ми практично не бігали, розбирали якісь взаємодії і виконували кидкові вправи. Я думаю в такому режим будемо працювати, немає просто часу навантажуватися.
