Юна українка - Анастасія Ковтун розповіла про перший досвід у чемпіонаті Чехії

Юна українка Анастасія Ковтун стала першою вихованкою львівського КІВС, яка поїхала грати за кордон. Минулий сезон вона відіграла за чеську УСК Прага, в складі якої стала чемпіонкою країни, виборола національний Кубок та долучилася до євролігової атмосфери.

Про це та подальші плани баскетболістка розповіла пресслужбі львіської міської федерації.

- Наскільки вдалим був для тебе цей сезон?
- Звичайно, хотілося мати трохи більше ігрового часу. Сподівалася, що буду грати за другу команду і матиму там багато часу. Але, через певні обмеження, друга команда взагалі не брала участь в чемпіонаті, зіграли всього лиш дві чи три гри. А взагалі це – дуже важливий досвід, навіть на тренуваннях.

Можливо, десь не виходило показати все що можу через хвилювання. Хоча рахунок зазвичай був доволі комфортним, переживала за те, аби втримати рівень, який демонструють партнерки по команді.

Треба віддати їм належне, вони були до мене дуже лояльні. Цього сезону у нас була якась особлива «хімія»: навіть ті, що виступають в клубі вже не перший рік говорили, що колектив особливо дружній. Сподіваюся, що наступного сезону не буде таких обмежень і я зможу отримувати ігровий час у другій команді.

- Процес адаптації до нового чемпіонату та країни був довгим?
- Після сорока хвилин на паркеті, які в мене були в Україні майже завжди, контраст є. Процес адаптації був нетривалим, може місяць. Влилася в тренувальний процес, згадала як розмовляти англійською і вже було легше не лише на тренуваннях, а й поза ними. Поза майданчиком теж адаптувалася швидко. Тим паче, що майже все закрито і не було й особливо до чого адаптуватися.

- Зараз спілкуєшся лише англійською?
- Намагаюсь потрохи вчити чеську, але в основному так – спілкуюсь англійською.

- Як можеш оцінити кожен з турнірів, в яких брала участь УСК Прага?
- У чемпіонаті та кубку стали першими, трохи не склалося з Євролігою. Нам не вдалося вийти у плей-оф, а мені особисто – урвати трохи ігрового часу. Що ж до внутрішніх змагань, то потрібно зважати на факт, що наша команда більше орієнтована на Євролігу, тому тут зібрані трохи сильніші виконавиці, ніж в інших командах. Більшість ігор були досить комфортними та навіть легкими. Хоча, якщо порівнювати з українською Суперлігою, баскетбол в Чехії є більш динамічним, швидкості геть інші.

- Скільки в середньому часу проводила на майданчику?
- За матч назбирувалося десь хвилин 10 ігрового часу, ну а в Євролізі на груповому етапі виходити на майданчик не доводилося, в плей-оф ми не вийшли і в січні завершили виступи там.

- Наступний сезон теж проведеш у Чехії?
- Цей контракт діє ще рік, тому так. Далі, можливо, говоритимемо про його продовження.

- Наскільки великим був за цей рік особистий прогрес?
- Прогрес точно є. Оцінювати себе самій важко, завжди хочу та вимагаю від себе більшого. Але тренери задоволені проробленою роботою, та й сама відчуває себе більш впевнено в аспектах, в яких раніше відчувала себе розгубленою. Тепер же розумію що робити, як і для чого.