Богдан Гулямов: Будівельник гідно виступив минулого сезону

Минулого сезону Будівельник повернувся у вітчизняний елітний баскетбол після кількох років небуття.

Повернення випало на складний період пандемії. Втім кияни навіть за таких обставин не залишилися без трофеїв, виборовши Кубок України.

Підсумки минулого сезону в інтерв`ю клубній пресслужбі підбив президент Будівельника Богдан Гулямов.

- Богдане Святоcлавовичу, скоро рік як Будівельник повернувся. Тоді клубу довелося формувати команду в екстреному порядку. Сезон минув, команда виграла Кубок, але вилетіла в першому раунді плей-оф Суперліги. Ви задоволені сезоном в цілому?
- Задоволений, бо сам факт повернення Будівельника став дуже приємною новиною для всіх вболівальників клубу. Що до оцінки виступів: ми взяли Кубок України, а значить виконали завдання мінімум. Дякую за це команді, нашим вболівальникам і всім працівникам клубу.

Окрім того, по сезону ми весь час давали бій фаворитам та показували якісний, видовищний баскетбол, який подобався глядачам. Кожен клуб підходив до матчів з нами з великою відповідальністю, з нами рахувалися. І при цьому всьому ми суттєво поступалися іншим лідерам за бюджетом. Тож враховуючи все це, я хочу сказати, що ми виступили гідно. Так, вилетіли у першому раунді плей-оф Суперліги, але ми ще перед стартом сезону добре знали, що без повноцінної передсезонки спад може статися. І він стався.

- Ви для себе виділяли головну причину цієї поразки?
- Як я вже сказав – це відсутність передсезонної підготовки, де ми могли закласти фундамент функціональної готовності. Можливо також далося в знаки те, що після серії впевнених перемог гравці нашої команди десь подумали, що їм все буде легко даватися. Може вони стали занадто впевнені у собі…

Ну і ще те, що по факту ми жодного матчу не провели вдома, у Палаці Спорту, з яким була домовленість на весь минулий сезон. Ми дякуємо Київ-Баскету, що він розділив з нами зал і допоміг нам в нашому становищі, проте це не наша домашня арена. І навіть у ПС Венето наші вболівальники змогли лише декілька разів відвідати матчі через антиковідні обмеження. Ми дякуємо їм за розуміння. 

- Ви вирішили продовжити співпрацю з Ігорсем Міглініексом, попри вищезгаданий виліт у першому раунді. Передусім чому?
- Треба зазначити, що до варіанту з  Ігорсем ми не прийшли посеред сезону, а повернулися. Насправді ми з ним вели перемовини на самому початку, але тоді не склалося.

Він прийняв команду у складних умовах, і тому я високо оцінюю його роботу. Він зміг налагодити стосунки в колективі в дуже стислі терміни і команда показувала не лише результат, але й дуже видовищний баскетбол. На мій погляд, Ігорс – один із найсильніших тренерів, які працювали в нашому клубі. Тому ми і запропонували йому контракт.

- Коли ви ще не уклали з Ігорсем новий контракт, чи не думали запросити вдруге очолити Будівельник Айнарса Багатскіса, який на той час теж не мав нової угоди з клубом? Все ж таки, Айнарс свого часу мав дуже успішний відрізок у нашому клубі…
- Так, у нас з Айнарсом дружні стосунки. Він очолював Будівельник тоді, коли ми першими і єдиними серед українських команд грали у Євролізі! Він тут виграв два чемпіонати, вивів команду до півфіналу Єврокубка. Тож ми були і серед тих, хто свого часу рекомендував ФБУ запросити Айнарса на посаду головного тренера збірної.

Але навіть якби ми хотіли, то запросити Айнарса зараз не було можливості і ми про це добре знали. Тепер він подовжив контракт і з Київ-Баскетом, і зі збірною, а ця команда вже восени гратиме відбір на Кубок cвіту. Багатскісу ми бажаємо успіху, але не проти Будівельника. У нас є свій хороший тренер, якому ми повністю довіряємо.  

- Ігорс матиме привілей комплектувати команду самостійно на наступний сезон?
- Звичайно, команду комплектуватиме саме він. Але, як завжди, останнє слово буде за мною. Будівельник ніколи не був грошовим мішком і переважну більшість наших трофеїв за той час, поки я президент, ми здобули з бюджетом, який був стабільно нижчим за 3-4 інших команд Суперліги.

І ще одне - я завжди хочу, щоб ми грали видовищно. Я люблю, коли в нашому складі виступають хлопці, які вміють робити шоу. Бо такий баскетбол до душі вболівальникам. Але хоч останнє слово буде за мною, саме Ігорс надаватиме свої кандидатури і ми будемо шукати компроміс.

- Хто зараз точно залишається в команді?
- Дмитро Журавльов та Платон Хижняк, Карлос Доне і Олександр Кобець. Ну а про підписання контрактів з Прокопенком, Кондраковим та Грицаком ми вже оголосили. Продовжимо тримати вболівальників в курсі усіх підписань.

- Можливо можна сказати про легіонерів? Клуб веде перемовини з кимось із хлопців з минулорічного складу?
- Міглініекс хоче залишити Брайса Джонсона, тож ми зробили йому пропозицію.

- Зараз ФБУ змінила ліміт у Суперлізі, і до заявки команди зможе потрапляти на одного легіонера більше. Як ви до цього ставитеся? 
- Всі ліміти є штучним стримуванням. Суперліга – це професійний баскетбол і тут клуби самі мають вирішити, скільки американців їм брати і скільки ігрового часу їм давати на паркеті. 

- Ви розумієте мотиви критиків такого рішення? Наприклад, Кирило Фесенко нещодавно написав у своєму Facebook, що тепер молодим українцям потрібно досить довго чекати свого зіркового часу. Капітан збірної Слава Кравцов теж нещодавно висловився проти.
- По-справжньому талановиті виконавці собі шлях проторують. Так завжди було. Всі ці ліміти викривляють ринок. У нас зараз в Суперлізі повно невиправданих контрактів. Деякі всім відомі українські гравці в своїх клубах заробляли минулого сезону на одного так, як півкоманди Будівельника. Часто це дуже великі гроші, які ці гравці ніколи б не заробили в інших країнах.

Але ще раз – це різні теми. Розвитком дитячого та юнацького баскетболу повинна займатися і займається Федерація баскетболу України, а не клуби Суперліги.

- Взагалі, вам вболівальники досить багато років закидали те, що Будівельник думає лише про чоловіків і Суперлігу. Але нещодавно клуб оголосив про створення жіночої команди. Як давно ви прийняли це рішення і як до цього прийшли?
- Ми ще минулого сезону підтримували команду Збірна Києва ТНУ, яка взяла бронзу у Вищій Лізі. Для нас було дуже важливим дотримуватися спортивного принципу, і вийшло так, що переможець сезону Київ-Баскет вже й так представлений в Суперлізі, а срібний призер МОБІ не має належного залу. Тож ми подали заявку, ФБУ розглянуло її і було прийняте рішення нас включити до числа учасників елітного дивізіону.

Президентом жіночої команди, як вже всі знають, стала легенда нашого баскетболу Марина Ткаченко. Марина Іванівна і запропонувала запросити головним тренером Інну Кочубей. Євгенія Спітковська буде не лише менеджером дівчат, вона в цілому стала віце-президентом клубу і займається багатьма іншими речами.

Завдання у дівчат на сезон такі ж, як і у чоловіків. Тобто максимальні. В жіночій Суперлізі Будівельник буде боротися за медалі. Саме тому ми серйозно комплектуємося і підписуємо таких виконавиць як Ганна Рульова, яка є однією з найкращих і найтитулованіших українських баскетболісток. Розраховуємо, що вона потягне колектив до медалей.  Також на підмогу Рульовій в нас будуть легіонерки серйозного рівня.  

А ще ми зараз закінчуємо усі формальності по створенню академії разом з НУФСУ. Там в залі Інфіза і гратиме жіночій Будівельник. А в академії клуб матиме команди і дівчаток, і хлопчиків. Плануємо, що там набір буде з 13 років.

- У дівчат буде той самий логотип і ті самі кольори?
- Так, це ж один клуб. 

- До речі, чи варто вболівальникам очікувати якогось ребрендингу клубу в найближчі роки? Що клуб змінюватиме логотип, або ж кольори?
- Є люди, яким він дуже не подобається – гладіаторський шолом. Я поважаю їх позицію. Але багатьом він подобається. І з цим логотипом ми мали великі успіхи, виграли купу трофеїв, виходили до півфіналу і двічі до чвертьфіналів Єврокубка, грали у Євролізі. Я хочу сказати, що у Європі нас знають саме з цим лого. 

Але якщо я побачу, що наші вболівальники піднімають це питання серйозно, наприклад, збирають підписи і реально покажуть мені, що більшість наших прихильників хочуть інше лого – ми задумаємося про це.

- Ще одна тема, яка всіх дуже цікавить, це історія з Михайлом Анісімовим. Можливо зараз вже можна розповісти, що ж тоді сталося?
- На жаль, я досі не знаю, що сталося. Анісімов не сказав нічого мені, не пояснив нічого директору клубу В’ячеславу Євстратенку, не пояснив нічого партнерам по команді.  Напевно, це одна з найбільш загадкових ситуацій в моєму житті.

- Ви сказали, що дівчата гратимуть у залі Інфіза, а чи є розуміння, де гратиме команда Ігорса Міглініекса?
- У нас є домовленість проводити матчі у Палаці спорту, де ми плануємо провести більшість матчів, якщо не буде карантинних обмежень. Там вболівальники зможуть нас підтримати як належить. Тренуватися ми будемо у малому залі Палацу спорту.

- Вже можна говорити, що цього сезону клуб не гратиме у єврокубках?
- Ні, питання ще не закрито. Вже найближчим часом ми приймемо рішення і повідомимо про це.

- Вже відомо, де команда проведе підготовку до сезону?
- Розпочнемо у Києві, а потім поїдемо до Туреччини на Rixos Cup. Там дуже сильні спаринг-партнери, і це саме те, що нам потрібно перед матчем за Суперкубок України.

Ми завжди любили готуватися у Литві, але наразі там доволі важко знайти хороших опонентів для контрольних ігор, а без цього збори втрачають свою суть.  

- Президент клубу Дніпро Валерій Кондратьєв ваш хороший друг. Останні сезони дніпряни навигравали купу трофеїв і назбирали цілу низку дуже сильних гравців до складу. Валерій Валерійович не приховує, що його ціль – щоб Дніпро був на роки найкращою командою України. У Будівельника - ті самі задачі. Це суперництво якось впливає на вашу дружбу?
- Так, він мій хороший друг і ми знайомі з першого класу початкової школи. Ні, суперництво Дніпра і Будівельника нам точно не заважає. Навпаки, ми обидва раді, що є більше клубів, які можуть допомагати один одному ставати кращими. Ми і баскетбол бачимо по різному. Він по-своєму, і я по-своєму.

- Завершуючи розмову: ви сказали, що поїздка до Туреччини буде дуже важливою в контексті підготовки до Суперкубка. Отже, варто очікувати, що до того часу команда вже буде повністю укомплектована?
- Так. Для нас дуже важливо, щоб вже на зборах Ігорс мав змогу награвати усі зв’язки, адже перед командою стоїть завдання здобути трофей.