_pictogram.svg.png)
Головний тренер національної збірної України підбив підсумки чемпіонату світу з боксу серед чоловіків, який днями закінчся в Казахстані. Окрім того керманич нашої команди зачепив все більш набираючу актуальність тему суддівства та розповів подробиці закулісних баталій, в яких ми відстоювали боксерів на різноманітних найбільших змаганнях.
«Життя до та після Олімпіади 2012»
Зараз національна збірна України проходить непростий етап, який можна назвати «омолодженням» або «зміною поколінь»: зірковий склад замінюють нові боксери, які згодом приміряють на себе майки лідерів. Чи бачите Ви у новій команді спортсменів, які зможуть на рівних конкурувати з представниками провідних боксерських шкіл світу?
Після Олімпійських ігор у Лондоні в нашій команді відбулися суттєві кадрові зміни. Ми були впевнені, що в подальших змаганнях у складі національної збірної не виступатимуть більшість наших лідерів. Адже такі люди, як Василь Ломаченко, Олександр Усик, Денис Берінчик, Олександр Гвоздик та той самий Тарас Шелестюк вже досягли майже всіх висот в аматорському боксі і на гребні слави, ймовірніше за все, вирішили б піти в професійний бокс. І якщо Тарас Шелестюк одразу підписав контракт з промоутерами, то усі інші зіркі продовжили свої виступи за боксерський клуб «Українські отамани», вивівши команду до фіналу Всесвітньої серії боксу 2013 року. «Отамани» в цій ситуації нам дуже допомогли. Президенту ФБУ Володимиру Продивусу, вдалося ще на рік затримати зіркову когорту в Україні, аби наша молодь мала можливість тренуватися з чемпіонами та продовжувати вдосконалювати свою майстерність. Що стосується національної збірної, то це дійсно стало непростим випробуванням, адже, скажімо так, ми втратили п’ять основних бійців – нашу головну ударну силу. Проте, ми були готові до цього і, на мою думку, з гідністю вийшли з цієї ситуації.
Зміна поколінь якимось чином відобразилася на психологічному стані команди?
У першому запитанні було правильно відмічено: уходять лідери, приходять нові амбіційні боксери. Хлопці, які зараз вийшли на перший план у збірній, є також напрочуд досвідченим, вони разом з тією зірковою командою проходили усі тренувальні збори і вже зараз намагаються працювати з підвищеною мотивацією та натхненням, аби не стати млявою тінню попередників. Ось, наприклад, пішов Василь Ломаченко, а на його місце зайняв Павло Іщенко, який вже здобув титул чемпіона Європи 2013; за час відсутності Олександра Гвоздика підтягнулися Олександр Ганзуля та молодий, проте надзвичайно перспективний боксер Олександр Хижняк. І цей список можна продовжувати далі... Так, безумовно, замінити наших лідерів, щоб продовжувати підкорювати чемпіонати світу та Олімпіади одразу не вдасться, але я завжди кажу: Україна – боксерська держава, яка багата на таланти, яким лише потрібен час аби розкритися. Я впевнений, головні перемоги нашої команди ще попереду.
В перший післяолімпійський рік нашій молодій збірній випало непросте випробування, адже «воювати» довелося на декількох фронтах одразу і вже без зіркової п’ятірки.
Безумовно, проте і з цієї ситуації ми вийшли з високо піднятою головою. На чемпіонаті Європи ми здобули п’ять медалей та третє загальнокомандне місце; з Всесвітньої Універсіади ми привезли дві золотих та одну бронзову нагороди; на Всесвітніх іграх бойових мистецтв ми завоювали чотири медалі; на чемпіонаті світу в Казахстані ми здобули одну нагороду, проте, наслідком цього стали певні об’єктивні та суб’єктивні фактори.
«Підсумковий результат чемпіонату світу не відображає реального потенціалу цієї команди»
Ось саме на чемпіонаті світу хотілося б зупинися особливо уважно, адже світовий форум є одним з найбільш важливих стартів у боксерському світі. За підсумками змагань в активі нашої команди одна бронзова нагорода. Такий результат можна оцінити двояко: з однієї сторони це є невтішним результатом згадуючи останні успіхи нашої команди на найвайжливіших змаганнях, а з іншої – закономірним, дивлячись на кадрові зміни, про які Ви говорили. Як з позиції головного тренера нашої команди Ви могли б прокоментувати такий підсумок світового форуму в Алмати?
Як для головного тренера національної збірної, для мене куди важливішим є підсумок виступів наших боксерів не на одному окремому старті, а на усіх змаганнях, на яких виступала наша команда за увесь рік. Адже у процесі становлення нової збірної, мені важливо щоб хлопці набиралися бойової практики та досвіду, а от висновки ми будемо робити після ліцензійного чемпіонату світу, який відбудеться у 2015 році. Тому якщо подивитися на успіхи наших боксерів за увесь рік, загальна картинка виглядає вже зовсім іншою. Ну а якщо рахувати саме медалі Чемпіонату світу а Казахстані, то, звичайно, одна бронзова нагорода є доволі скромним результатом. Ми, відверто скажу, розраховувати на три – чотири медалі.
Як зарекомендували себе наші молоді виконавці, переважна більшість яких вперше виступала на змаганнях побідного рівня?
Перш за все вони отримали чудовий досвід. Особливо варто відмітити Кудрякова, який хоч і поступився в першому поєдинку росіянину, проте дав гідний бій лідеру вагової категорії до 49 кг. Те саме стосується і Дмитра Черняка (вагова категорія до 60 кг), який провів надзвичайно потужний поєдинок проти срібного призера чемпіонату світу 2011 року та срібного призера, яким він в підсумку став, цьогорічного чемпіонату світу бразильця Робсона Консейсао. Показав високий клас й Олександр Ганзуля (вагова категорія до 81 кг), який у поєдинку за вихід до півфіналу поступився дворазовому чемпіону світу. За результатами світового форуму в Казахстані ми отримали багато інформації, проаналізувавши яку, продовжимо працювати, щоб до 2015 року підійти у всеозброєнні.
Хотілося б зачепити і тему суддівства, яке визвало деяке невдоволення, як в нашій команді, так і в інших збірних.
Дійсно. В деякій мірі на результат виступу нашої команди вплинули і суб’єктивні фактори, - а саме суддівство. У ваговій категорії до 75 кг мене відверто здивував результат поєдинку Дмитра Митрофанова проти англійця Ентоні Фаулера. Як на мене, Дмитро виглядав значно краще за свого опонента. Те саме стосується і результату півфінального поєдинку Миколи Буценка. Я переконаний, що ґатунок його медалі мав бути зовсім іншим. Не менш абсурдним видався поєдинок і Дениса Лазарєва проти іменитого італійця Вінченцо Манжіакапре (вагова категорія до 69 кг). Здається, що лише ім’я італійця і послугувало головним критерієм в обранні переможця. Прикро також було і за Єгора Плевако, який внаслідок розсічення не зміг продовжити бій, хоча Єгор був реальним претендентом на нагороди світового форуму. Інші збірні, на мою думку, також не дорахувалися медалей. Це стосується збірних Куби, Росії та інших.
«Поразки гартують в боксері лідерські якості»
Нажаль, але подібні «суб’єктивні фактори» все більше проявляються в спорті. З такими суддівськими промахами ми можемо втратити інтерес до спорту з боку глядачів та й самі спортсмени ламаються не витримуючи тяготи несправедливих поразок.
Так, безумовно. Проте, як і в житті, в спорті виживає найсильніший - той, хто зможе пройти усі випробування і вийти переможцем. Давайте, для прикладу, візьмемо Василя Ломаченко та пригадаємо його скандальну поразку у півфіналі світового форуму 2011 року з бразильцем. Тоді це був справжній скандал світового масштабу, який потягнув за собою боротьбу вже у кулуарах чемпіонату світу. В результаті був поданий протест і благо, що він був прийнятий на користь нашого боксера, після чого Василь став дворазовим чемпіоном світу. Взагалі, на моїй пам’яті це був перший випадок, коли в рамках чемпіонату світу змінювали рішення поєдинку після подачі протесту. Ця ситуація коштувала чимало нервів та переживань президенту Федерації боксу України Володимиру Продивусу, президенту НОК Сергію Бубці, представникам нашої команди та усім людям, які відстоювали здобуте Василем Ломаченко право боксувати у фіналі світового форуму. Згуртувавшись, - ми вистояли і показали свою силу. Головне, що ця ситуація не зламала і самого Василя, який вже у наступному поєдинку став дворазовим чемпіоном світу. Поразки, які б вони не були, повинні гартувати у спортсмена силу волі та подальшу жагу до самовдосконалення. Я завжди кажу своїм вихованцям: «Не дай себе зламати! Не підняли руку? Зроби в наступний раз все, щоб у суддів навіть шансу не було сумніватися у твоїй перемозі!»
Зраз мені пригадується ситуація, яка сталася на цьогорічному чемпіонаті світу в Казахстані. Піднімаючись у ліфті готелю з Дмитром Митрофановим через декілька днів після його сумнівної поразки, я запитав у нього: «Скажи відверто, ти відчуваєш себе переможеним? - на що він відповів. - Підняли руку мого суперника, а це означає що я поступився. Значить недопрацював… Значить треба працювати ще більше».
Про це я й кажу. Справжні лідери та майбутні чемпіони повинні підходити саме з таким настроєм. Ні в якому разі не можна ламатися. Звичайно, це неприємні удари долі. Проте треба гідно вистояти. Нажаль, на моїй тренерські практиці такі ситуації і раніше траплялися з нашими вихованцями: Андрієм Котельником, Георгієм Чигаєвим, Сергієм Дзинзируком та Сергієм Доценко, який у фіналі Олімпіади, я вважаю, справедливо переміг росіянина Олега Саітова, але за рішенням суддів залишився зі сріблом. Усі боксери, які стали великими особистостями у світі спорту через такі моменти також пройшли. Я не хочу сказати, що без цього в сучасному світі не можливо, що це є правильно, ні, просто у тих видах спорту, де на твій результат на пряму впливають судді – це буде траплятися, як і траплялося завжди. Є безліч цьому причин, як я й казав, об’єктивних та суб’єктивних. З таких ситуацій треба виходити з високо піднятою головою. Адже, як говориться у приказці: «Що не вбиває - робить нас сильнішими»! Головне для боксера зберігати гідність та честь спортсмена.
«За Хитрова ми воювали!»
З приводу суддівських скандалів особливо мене вразила ситуація з Євгеном Хитровим: спочатку на Олімпійських іграх в Лондоні, а згодом і на чемпіонаті Європи в Мінську 2013 йому не віддали цілком заслужені перемоги.
Не дай Господь комусь ще раз пережити цю ситуацію, яка сталася з Хитровим. Так, безумовно, з ним поступили, м’яко кажучи, не по джентельменські, залишивши його без нагород Олімпіади. Проте мене дивує зараз ситуація, коли я читаю в пресі, де нас звинувачують в тому, що ми продали Хитрова та не захистили. Вибачте, про що взагалі йде мова? Ніхто не зможе заперечувати той факт, що у Лондоні ми подавали протест. Усі боролися за нашого Женчика, уся наша команда тримала кулаки за нього. Президент ФБУ Володимир Продивус, президент НОК України Сергій Назарович Бубка та виконавчий директор ФБУ Юрій Шевчук одразу подали протест, який був відхилений. Я точно знаю, Володимир Продивус та Сергій Бубка проводили консультації з найкращими спортивними юристами, за результатами яких ми підготували усі документи для подачі протесту до Вищого спортивного арбітражного суду в Лозані. Проте, як згодом стало відомо, в нашій ситуації суд Лозани не зміг би змінити рішення поєдинку. Єдине, що ми могли отримати з цієї ситуації – це право на повторну подачу протесту. Проте, якщо його не прийняли в перший раз, наступний раз не відрізнявся би нічим. Тепер, що стосується чемпіонату Європи у Мінську. Як я й казав, згідно нових правил ми можемо подавати протест лише на дії рефері у ринзі. А в тому поєдинку опротестувати дій рефері в ринзі ми не могли, просто не було за що зачепитися. Повертаючись до ситуації з Василем Ломаченко, в Баку протест був поданий на те, що Василю зарахували попередження за удар суперника нижче поясу, якого не було і близько. Завдяки чому комісія, яка розглядала протест, прийняла його в нашу сторону, змінивши рахунок зустрічі. Тому, звинувачувати нас у бездіяльності є, як мінімум, некоректно.
Особисто у Вас була надія, що правда таки зможе взяти верх у ситуації з Хитровим на Олімпіаді?
Звичайно. Я вірив в це, уся наша команда вірила, що правда візьме верх. Проте не завжди у подібних ситуаціях перемагає правда, яка є очевидною для нас.
Якщо ми вже зачепили цю тему, то в одному з коментарів Євген Хитров сказав, що після його поразки Мінську треба було зняти команду зі змагань. Особисто у Вас були такі думки?
Ні, такого робити взагалі не потрібно. Подібні рішення можуть негативно вплинути на національну федерацію і такими рішеннями можна взагалі потрапити під дискваліфікацію. Для прикладу, давайте таки розглянемо ситуацію, якщо б ми знялися з того самого чемпіонату Європи в Мінську. В такому випадку наша команда не отримала би чемпіона Європи Павла Іщенка. А за Павлом стоять функціонери, тренера, які його готували та обласна федерація та й в кінці-кінців – це престиж нашої країни… Доречи, хочу сказати, що Херсонщина, яка багата на боксерські таланти, завдяки перемозі Павла вперше отримала чемпіона Європи. Також Микола Буценко не став би срібним призером змагань. І якщо зараз задати це питання тому самому Павлу Іщенко, Миколі Буценко, Денису Пояциці (який також мав вигравати, але перемогу віддали його супернику): «Чи хотіли би зняти команду зі змагань через особисту поразку та пожертвувати усіма іншими боксерами?». Думаю, хлопці сказали би чітке «НІ», адже тим самим вони би підставили усіх інших. Якщо подивитися на цю ситуацію більш глибше, то ви побачите, що в усіх хлопців є свої сім`ї, які треба годувати, а матеріальний достаток їх родин на пряму залежить від виступів боксерів. Тому на цю ситуацію треба дивитися більш глибше та масштабніше.
Як впливають подібні ситуації на психологічний настрій у команді? Адже усі розуміють, що наступним можеш стати саме ти?
Наприклад, після ситуації з Євгеном у Лондоні наша команда згуртувалася та виходила на ринг вже за себе і за Женю. І зауважте також наступне, що скандал на Олімпійських іграх, який спричинив поєдинок Хитрова, також вплинув і з позитивної сторони на загальний виступ нашої команди. Я не впевнений, що якби ми не почали відстоювати Хитрова та не показали свою позицію, ми би мали в підсумку таку кількість медалей. Завдяки рішучості Володимира Продивуса, Сергія Бубки, усієї нашої команди та світовому розголосу в СМІ, який спричинила ця ситуація, в майбутніх поєдинках збірну України усі негативні моменти обійшли стороною.
Приємно, що керівництво країни, яке безумовно переживало разом з нами поразки та успіхи наших боксерів у Лондоні, особливо тепло приймало нашу команду в Україні. Особисто Ви відчули цю підтримку?
Я навіть більше вам скажу. Підтримка національної боксерської збірної з боку держави взагалі мене вражає. Подивіться, коли ще таке було, що після виступів на чемпіонатах світу чемпіонам та призерам вручали квартири? А в 2011 році так і сталося. Усі без виключення призери отримали квартири та державні відзнаки. З нами зустрічався Президент України Віктор Янукович, прем’єр-міністр України Микола Азаров, усі привітали нас з феєричним виступом на змаганнях. Після Олімпійських ігор у Лондоні усім чемпіонам та призерам вручили автомобілі. Щоб підтримати Євгена Хитрова і висловити особисте ставлення до несправедливого суддівства, Володимир Степанович включив Хитрова в число нагороджених автомобілями переможців. Вчинок гідний поваги! Звичайно, хлопці, та й сам Хитров, не очікували такого благородства. Тому тим і цінний цей вчинок, адже його можна було не робити - ніхто і слова в докір не сказав би. Женю та усю команду також винагородили Президентськими стипендіями, а це не маленькі суми. Тому ображатися Євгену на усіх зараз не потрібно, хоча якщо взяти до уваги чисто людські якості – я його чудово розумію. Так, він не став призером Олімпійських ігор, проте держава зустріла його як чемпіона і винагородила по чемпіонські.
Зараз також з’явилася інформація про перехід Хитрова в професійний бокс. Ця інформація має під собою правду?
Так, Євген дійсно планує продовжувати свою кар’єру в професійному спорті. Я бажаю йому успіхів.
Взагалі, а як зараз можна вплинути та змінити ситуацію, заручниками якої стали усі боксери. Ми не маємо змоги подавати протести на дії бокових суддів, а це означає, що наші боксери є незахищеними.
Раніше було все інакше. Можна було навіть подати протест з вимогою переглянути результат бою. Зараз ж цього зробити не можна. Ми обговорювали цю ситуацію з президентом ФБУ Володимиром Продивусом, який є також і членом Виконкому Міжнародної боксерської Асоціації, і я знаю, що Володимир Степанович відсилав офіційний лист в AIBA, в якому висловлював своє невдоволення даною ситуацією. Таким чином, маємо надію, що ця ситуація зміниться, аби ми могли право захистити наших боксерів. А взагалі, як я вже казав, необхідно боксерам виходити на ринг та здобувати перемоги, щоб ні у кого навіть сумніву у визначенні переможця. Для прикладу наведу поєдинки того самого Хитрова на чемпіонаті світу в Баку, в шести поєдинках з яких три закінчилися достроково, а усі інші з величезною перевагою нашого боксера.
