Евальдас Петраускас: «Мені б дуже хотілося завоювати визнання та симпатію українських прихильників боксу»

Олімпійський бронзовий призер у ваговій категорії до 60 кг, новоспечений легіонер боксерського клубу «Українські отамани» у вазі до 64 кг Евальдас Петраускас на прізвисько «литовський Майк Тайсон» розповів про те, як він потрапив до українського клубу і чому серед інших пропозицій він обрав саме Україну.

- Звідки з'явилося бажання брати участь у WSB, адже до цього ти виступав тільки в аматорському боксі?

- Після Олімпійських ігор 2012 року я мав чимало шляхів для продовження боксерської кар’єри, в тому числі були пропозиції перейти в професіонали. Проте, зваживши усі за та проти, з тренером ми прийшли до висновку, що мені ще потрібен час аби набратися досвіду, окріпнути, а вже потім зробити такий відповідальний крок. З іншого боку мені надзвичайно хочеться спробувати свої сили на Олімпіаді у Бразилії, тому, в зв’язку з цим, я вирішив боксувати ще один олімпійський цикл в аматорському боксі. Що стосується мого переходу до професійної ліги ВСБ, - то все тут виглядає абсолютно логічно. В зв’язку з тим, що в наступному році не буде чемпіонату Європи та світу, я прийняв рішення боксувати за «Українських отаманів» у Всесвітній серії боксу аби змагатися з найсильнішими боксерами планети.

- Тобі пропонували виступати у інших боксерських клубах Всесвітньої серії боксу?

- Так, були пропозиції від США, Мексики, Азербайджану та інших команд, але тренер мені підказав, що варіант з «Українськими отамани» буде для мене найбільш вдалим вибором. Тому, я й опинився в Україні, про що ні на мить не пожалкував. Мене абсолютно все влаштовує. Я опинився у одному з найсильніших боксерських клубів ВСБ.

- Статус легіонера не давить на тебе? З партнерами по команді легко знайшов спільну мову?

- В Україні я почуваю себе комфортно. По-перше, мені дуже подобається ваша країна, тут у мене є друзі, багатьох українських боксерів я добре знаю, з багатьма вже багато років товаришуємо. Раніше я проводив чимало тренувальних зборів в Україні, виступав на змаганнях, тому Україна та українських бокс для мене добре знайомий. По-друге, тут дуже сильна школа боксу і сильні спортсмени, мені буде з ким рости і розвиватися. По-третє, я краще розмовляю російською, ніж англійською та іншими мовами, тому можна було поставити черговий плюс для України. Деякі люди радили їхати в США, мовляв, звідти легше буде у професійний бокс потрапити, але в аматорському боксі Америка не настільки сильна, як Україна. Та й дуже далеко це, а у мене дружина і дитина, до яких мені потрібно приїжджати хоча б декілька разів на місяць, а «Українські отамани» дають своїм боксерам таку можливість, на відміну від багатьох інших клубів.

- Плануєш їздити між боями додому в Литву?

- Так, моїй доньці два з половиною рочки, я не хочу залишати її та дружину самих надовго.

- Ти до цього хоч раз боксував у форматі Всесвітньої серії боксу?

- Ні, це буде мій перший раз.

- І, відповідно, вперше будеш готуватися до п'яти раундів, інших рукавичок і тейпів?

- Так, до цього моя підготовка була спрямована на чемпіонат світу, потім я трохи відпочив і відразу сюди. Зміна екіпірування і кількості раундів мене не лякають: я давно хотів боксувати в більш жорстких умовах. Перший бій, звичайно, буде досить важким, але я повний рішучості і впевненості у своїх здібностях. До того ж мені тепер потрібно відстоювати не тільки своє ім'я, але й престиж клубу.

- Ти раніше стежив за боями WSB?

- Ні, я взагалі не дуже люблю дивитися чужі бої. Мій принцип - боксувати так, щоб інші дивилися на мене.

- І навіть не будеш передивлятись бої своїх суперників за WSB перед матчем?

- Тренер буде, він вкаже мені на їх слабкі місця, а я вже буду робити свою роботу в ринзі.

- З українськими боксерами хоч раз доводилося боксувати?

- В дитинстві юоксував на Кубку Карпат, я тоді переміг. Хоча ні, не так давно був чемпіонат Європи до 23 років і я зустрівся з українцем, теж виграв.

- Як ти ставишся до українського боксу в цілому?

- Шанобливо, тут виховали дуже багато талановитих боксерів. В Україні сильна школа боксу і я дійсно радий тренуватися і виступати тут.

- На Олімпіаді в Лондоні тобі досить суперечливим рішенням не дали пройти у фінал і зустрітися з Ломаченко, хоча багато хто чекав на цей бій і вважав тебе кращим у цій вазі після Васі. Чи чекав ти сам?

- Звичайно. З ним кожен хоче побоксувати, адже це феноменальний боксер, а поєдинки з ним - колосальний досвід. У бою з таким боксером відразу бачиш всі свої помилки і слабкі місця. Проте, нажаль, цьому поєдинку не дано було статися.

- Тобто, для тебе бій з Ломаченко був би, в першу чергу, націлений не на перемогу, а на перевірку того, чого ти вартий?

- Так, до перемоги мені було б, напевно, далеко, але бій міг би бути дуже цікавим і корисним.

- З чим пов'язаний твій перехід з 60 кг у вагову категорію до 64 кг?

- До Олімпіади в Лондоні я важив 69 кг,  дуже важко було ганяти ці дев’ять кілограм.

- А до 75 не дотягнеш?

- Ні, 64 -  це, певно, моя вагова категорія до кінця спортивної кар'єри.

- Ти досить добре володієш російською мовою, як і чому ти її вчив?

- Моя мама росіянка, батько служив в СРСР. І все ж в сім'ї вони говорять литовською мовою. Проте, якось до нас приїхала бабуся з Росії, яка не володіла литовською мовою, тому мама з татом перейшли на російську і я сам почав вчити по декілька слів на день. Зараз бабуся повернулася на батьківщину, але за той час, поки вона в нас гостювала, я трошки оволодів мовою своїх східних родичів.

- Після Олімпійських ігор за свій стиль боксу ти отримав прізвисько «литовський Майк Тайсон», як ти до цього ставишся?

- Мені приємне таке порівняння, у Литві мене теж називають «маленький Майк».

- Твій товариш по команді Денис Берінчик - срібний призер Олімпіади в Лондоні та Чемпіонату світу в Баку. У вас, до речи, дуже схожа манера ведення бою. Чи зустрічався з ним раніше?

- В ринзі раніше не зустрічалися, проте, дуже сподіваюся, що на тренуваннях буде така можливість. Мені не кожен день випадає така нагода. В Литві дуже проблематично знайти собі гідного спаринг-партнера. Єдиний шанс - це збори в інших країнах, на виїзних турнірах. А тепер, я можу боксувати та готуватися з такими боксерами як Берінчик, Кісліцин… Це чудовий досвід для мене.

- Разом з тобою з Литви приїхав та буде виступати у нашій команді інший боксер Едгарас Скурделіс. Що можеш про нього сказати?

- Ми з дитинства тренувалися в одному залі. Потім разом поїхали жити до Вільнюса, але через  чотири роки його сім’я знову переїхала в провінцію. Він технічний і сильний боксер, шкода тільки, що ми вже не тренуємося в одному залі.

- WSB – професійний проект, в якому кожен отримує гідну винагороду за свій труд. Якщо порівняти твій нинішній заробіток в «Українських отаманах» та можливості заробити гроші аматорським боксом у Литві, на якому боці буде перевага?  

- У Литві боксом багато не заробиш. Тому, звичайно, для мене та моєї родини «Українські отамани» на даний момент – це основне джерело заробітку. Завдяки «Українським отаманам» я отримав фінансову стабільність, що дозволить гідно утримувати мою сім`ю, також в Україні у мене буде велика кількість гідних опонентів, з якими я буду підвищувати свою майстерність. Керівництво українського клубу забезпечило для мене гідні умови, а я прикладу усіх зусиль, аби максимально віддячити клубу своїми перемогами. Президент клубу Володимир Продивус поставив перед нами конкретне завдання – здобуття чемпіонського титулу, тому, є над чим працювати та до чого прагнути.  

- Рідні будуть стежити за твоїми виступами у ВСБ?

- Якщо знайдуть де. Донька дуже любить дивитися мої бої і тренування. Але у нас зараз тільки один сайт пише про аматорський бокс та й він з'явився тільки три роки тому, інших джерел литовською мовою немає.

- Виходить, на батьківщині про твої успіхи у ВСБ мало хто дізнається? Взагалі, як відносишся до популярності?

- Я ж не в шоу-бізнесі працюю, щоб думати про популярність, головне - результат, а увага преси це вже другорядні речі. Хоча, чесно кажучи, мені б дуже хотілося завоювати визнання та симпатію в української аудиторії. Прикладу усіх зусиль, аби зробити це вже в найближчих матчах. Зараз для мене найголовніше набирати форму та чітко виконувати настанови тренерського складу, аби я міг виступати під прапором «Отаманів» якомога частіше.