_pictogram.svg.png)
Цього сезону боксерський клуб «Українські отамани» збільшив кількість легіонерів у своїх рядах. Одним з них став представник вірменської збірної, чемпіон та призер чемпіонатів своєї країни, бронзовий призер Чемпіонату Європи у Мінську, учасник Чемпіонату Європи в Алмати Арам Авагян. Завдяки матчу, який президент ФБУ Володимир Продивус організував у Вінниці, нам вдалося побачити багатьох наших легіонерів у дії. Там же нам вдалося поспілкуватися і з Авагяном.
- Арам, як тобі рівень організації зустрічі у Винниці?
- Чесно кажучи, я навіть не очікував, що внутрішньо командна зустріч буде на такому рівні, організатори гарно попрацювали. Це дуже доречно, адже тим, хто сьогодні вперше бився у ВСБ (а я один з них), вдалося повністю відчути цей формат боксу. В першу чергу я маю на увазі присутність великої кількості глядачів, які весь час активно підтримували боксерів. У любительському боксі так буває тільки на найважливіших чемпіонатах, таких як чемпіонати Європи та світу, але тепер так буде кожного разу і до цього варто звикати.
- Без шолому тобі раніше часто доводилося виступати?
- Тільки на чемпіонаті світу, але я вже встиг призвичаїтись. Дійсно новим для мене була кількість раундів. Проте, як казав тренер, і до цього легко звикнути. Адже все йде від голови, якщо дати собі установку на три раунди, а боксувати п’ять – неодмінно останні два раунди будуть проблемними. А якщо налаштувати себе на довгий бій відразу – сил вистачить.
- Валентин Соболевський сьогодні дуже переживав, щоб судді об’єктивно оцінили бої, особливо це було видно після оголошення результату твого поєдинку. Як взагалі у тебе склалися відносини з головним тренером клубу?
- Він гарна людина з великим серцем, до того ж ще й з гумором. Я дуже рідко зустрічав таких тренерів. З першого дня, як тільки ми познайомились, він проявив себе як класний професіонал. Я навіть був дещо здивований таким сердечним ставленням, я ще не встиг проявити себе, а він вже відносився до мене та інших легіонерів з щирою турботою. Я дуже радий бути членом «Українських отаманів»
- Розкажи, як саме ти потрапив до клубу?
- Спершу мене запрошували виступати у АПБ (професійний бокс Міжнародної асоціації боксу), але формат ВСБ мені більш до вподоби, тому коли прислали запрошення від «Українських отаманів», я відразу відкинув всі інші варіанти.
- Чому ти обрав саме Україну?
- Серед усіх клубів Всесвітньої серії боксу український мені найбільше до вподоби. Тут класні хлопці, потужна школа боксу, кращі тренери, прекрасні умови та віддані вболівальники, а чого ще можна хотіти боксеру?
- Мабуть, щоб все це допомогло потрапити на Олімпійські ігри в Бразилії?
- Звісно, це мрія будь-якого спортсмена. До речі, я ще жодного разу не мав честі брати участь у цих змаганнях і саме у ВСБ я сподіваюсь завоювати ліцензію у Ріо-де-Жанейро. Тому для мене дуже важливим було потрапити у кращий клуб.
- Але все ж Україна далеченько від Вірменії. Ти плануєш їздити додому цього сезону?
- Не думаю, можливо, один раз на тиждень злітаю, не більше. В мене немає ні дружини, ні дівчини, а батьки часто їздять у відрядження. Тому такої серйозної необхідності, як у інших хлопців, особливо хто вже став батьком, в мене немає.
- Де ти вивчив російську?
- По-перше, в дитинстві декілька років я жив у Москві, по-друге, ми вивчали російську в школі, а я був сумлінним учнем. До того ж, спілкування на змаганнях з хлопцями з інших країн далася в знаки. До речі, завдяки знанню мови я познайомився з багатьма боксерами з України.
- А ти знав когось з команди до того, як став її членом?
- Майже половину по спільним зборам і змаганням, з іншими швидко познайомилися. Всі хлопці дуже дружелюбні та приязні, в Україні взагалі дуже сердечні люди, тут просто знайти спільну мову.
- А бувало, що з якимось спортсменом взагалі не міг порозумітися?
- Майже з усіма, але тільки у ринзі, там я веду запеклу війну. А як тільки виходжу з рингу – намагаюся до всіх відноситися шанобливо. Деякі люди вважають, що я маю конфліктувати з азербайджанцями. Так от, я двічі боксував з ними і двічі перемагав, але все наше протистояння залишалось у ринзі, після останнього гонгу я радо обіймав кожного з них. Мені абсолютно все одно якого кольору шкіра і яка національність у хлопця в іншому кутку, я поважаю всіх суперників. А от гідний він її чи ні, боксер покаже у бою.
