_pictogram.svg.png)
Одного разу доля закинула мене на церемонію, де учасники асоціації американських журналістів, що пишуть про бокс - BWAA, на щорічній конференції, визначали кращих боксерів, тренерів, суддів і функціонерів. Подібні заходи вже проходять понад тридцять років і є дуже популярною подією в світі олімпійського і професіонального боксу Америки, а саму нагороду вважають дуже престижною і бажаною.
І споглядаючи за цим святом боксу, подумалося мені про те, що добре б і у нас зробити щось подібне, адже наші боксери, тренери й функціонери теж повинні отримати особливий статус та увагу. Але шлях від ідеї до її реалізації виявився вельми довгим - більше п'ятнадцяти років. Вперше нагородні перстні від Федерації Боксу України були вручені в 2016 році, боксеру Гевору Манукяну, тренеру Олександру Поліщуку та судді Миколі Караулову. Початок був покладений і ось вже в цьому році, під час звітно-виборної Конференції ФБУ, що відбулася в кінці лютого у Вінниці, іменні перстні знову були вручені.
І якщо країна дізналася імена своїх героїв, то ось про автора ескізів і родоначальником нового напрямку вшанування чемпіонів в Україні, В'ячеславі Бульковскім, що є одночасно боксером, майстром ювелірної справи й художником, якось забули. Ми вирішили виправити таку ситуацію, тому і зустрілися з В'ячеславом.
В'ячеслав, як і коли до вас прийшла ідея в якості нагороди для наших спортсменів виготовити для них іменні перстні?
Коли брати Клички завоювали свої чемпіонські пояси, Віталій за версією Всесвітньої Боксерської Асоціації, а Володимир за версією Міжнародної Боксерської Федерації, я хотів виготовити для них перстні, що б по своїй формі походили на чемпіонські пояси. Однак, як виявилося, використовувати дизайн чемпіонського поясу можна тільки із дозволу керівництва боксерської організації, а також дотримання певних умов. Цей процес виявився досить важким, тому ідея відійшла на задній план.
У 2013 році, коли повинен був відбутися фінал Всесвітньої серії боксу між Українськими Отаманами та Вовками із Астани, питання про те, щоб вручити переможцям іменні перстні знову стало актуальним. Але події Революції Гідності так налякали чиновників, що фінал був перенесений в Астану, тому про перстні довелося забути і цього разу.
Але, врешті-решт, реалізація проекту таки відбулася...
Не зовсім. Хотілося б самому, як автору, втілити ідею в матеріалі. Зрозумійте, що початковий дизайн, що був зроблений в якості робочого варіанту, доводився б до досконалості вже у фінальній версії перстня. Коли ти працюєш безпосередньо із матеріалом, споглядаючи та оцінюючи всі стадії формування, розумієш, що потрібно щось доопрацювання в тому чи іншому місці, а замість початкового матеріалу використовуєш інший. Тобто виріб живе й дорослішає із кожним дотиком, поки не стає досконалістю.
В'ячеслав, а вам не спадало на думку зробити свою премію, якою ви б мали можливість відзначати досягнення наших спортсменів не лише в боксі, але і в інших видах спорту.
Раніше, я не міг собі цього дозволити, оскільки не мав фінансової можливості зробити подібне. Тепер, коли я можу вважати себе майстром високого рівня, що відомий своїми роботами, не тільки в області єдиноборств, але і в інших суто ювелірних напрямках, напевно час задуматись над подібним всерйоз.
Однак, саме бокс, яким я займався і займаюся, є дуже близький мені та моїй суті. Мені дуже прикро, що досягнення таких боксерів, як Роман Джуман, Андрій Котельник, Сергій Дзіндзірук, Володимир Вірчис, Володимир Сидоренко та багатьох інших так і не були оцінені належним чином. Більш відомі брати Клички, Василь Ломанченко або Олександр Усик – це тільки маленька вершинка величезного айсберга. Мені хотілося, щоб хлопці, які зробили український бокс відомим у всьому світі, отримали гідну оцінку та були вшановані.
Зараз я готовий до того, щоб цей проект почав свою реалізацію. Будуть потрібні спонсори й люди, що допоможуть із поширенням інформації та реалізацією цього проекту. Але я, вже як сформований майстер, готовий до того, щоб почати втілювати цей проект у життя.
А якщо говорити про спортсменів поза боксом. Хто, на вашу думку, заслуговує свого іменного перстня “Честі, Слави та Гідности» від В'ячеслава Бульковського?
Якщо говорити про боротьбу, то це Жан Беленюк. Плавець Олег Лісогор. Упевнений, що в нашій країні дуже багато тих, хто гідний такої нагороди.
А якщо говорити про дівчат. Вони можуть стати володарками подібних перстнів?
Безумовно, що нагорода повинна існувати і для них. Однак я впевнений поки в тому, що це не може бути перстень, який є чисто чоловічою прикрасою. Для них підійде браслет або кольє. Я не буду відкривати поки всіх таємниць, але я працюю над дизайном декількох прикрас для наших спортсменок. Але яким буде остаточний варіант, я поки і сам не знаю.
В'ячеслав, ваше починання, безумовно, гідно поваги й всілякої підтримки. Але ... чи існують якісь пропозиції про реалізацію цього проекту із боку українських федерацій того або іншого виду спорту?
Поки таких пропозицій не надходило. Але, я впевненій у тому, що вони зацікавляться реалізацію подібного проекту вже для своїх спортсменів. Початок проекту разом із Федерацією Боксу України, надихне і інші спортивні федерації. Але, як воно буде - покаже час.
В‘ячеслав досить конверсійне питання. За вашим дизайном перстні виготовили не ви, а майстри торгівельної марки “Кімберлі”. Чи у ваших планах є бажання співпрацювати із цією компанією у якості дизайнера на щорічній спортивній премії “Мангуст”?
Для мене, перш за все, важливо не те, скільки майстер отримає за свою роботу, а те ким він стає в процесі її виконання! А що стосується моєї участі щорічній спортивній премії “Мангуст”, то якщо керівництво “Кімберлі” зацікавлена в мені, як в дизайнері, то я не проти співпраці.
В'ячеслав, ми бажаємо вам удачі. Якщо буде потрібна допомога в освітленні вашого проекту та його реалізації, ми завжди готові бути в вашому кутку.
Дякую вам. Головне, що перший крок до вшанування наших спортсменів вже зроблений. Далі справа за малим - зробити вручення нагород щорічним та більш урочистим. Будемо над цим працювати.
